Резюме до першого року

1. Стосунки між батьками і дитиною ґрунтуються на принципі взаємної синхронної прив’язаності один до одного.

2. Досягнуто 1 рівня розвитку самостійності – виконавчої активності.

3. Може зосереджено займатися однією справою до 15 хв.

4. Остаточно має засвоїти значення обмеження «не можна».

5. Розуміє мову, використовує декілька окремих слів.

6. Основне надбання – ходьба.

Ходьба – це 1-й Великий момент у житті дитини, що дозволяє їй пізнавати світ у більш повному обсязі, чого вона раніше робити не могла. Ходьба відбулася завдяки найважливішій якості, набутою дитиною до року, – прагненню до активності.

Запам’ятайте! У кожної дитини свій термін і час набуття досвіду! Тому не треба прагнути до освоєння умінь і навичок подальшого етапу (навіть якщо прийшов час), не освоївши всього, що належить уміти і знати на попередньому етапі.

Період формування фразового мовлення (ііі період психосоціального розвитку (1-2 роки))

Період від року до двох багато хто називає «ходячим» дитинством. У цей час удосконалюються загальні і специфічні рухливі навички (тонка і груба моторика). Діти краще управляють тілом. З’являється домінування при використовуванні правої або лівої руки, удосконалюється координація рухів.

Вслід за фізичними змінами починають змінюватися і форми повсякденної активності дітей, що проявляються в оволодінні навичками охайності, туалету і «самогодування».

Однак самою помітною особливістю цього періоду є формування фразового мовлення.

Коли діти починають вимовляти свої перші слова, вони швидше за все не розмовляють, а бурмотять щось незрозуміле, і це дитяче бурмотіння, цей лепет називають дитячим жаргоном. Спочатку значення цілого речення передається одним словом, потім – двома (так звана «телеграфна мова») і лише після цього діти переходять до повних (поширених) речень. Тепер їх мова вже нагадує мову дорослих.

Багате мовне середовище стимулює у дитини розвиток її мови: розширення словникового запасу формує культуру спілкування. Збіднене мовне середовище стримує ці процеси.

Мова грає важливу роль у розширенні об’єму пам’яті і розвитку здібностей дитини. Знання мови дозволяє дитині задавати хитромудрі питання, заявляти про свої бажання і наміри, приймати або відкидати чиїсь пропозиції, демонструвати свої знання. За допомогою мови діти можуть передавати свої емоції оточуючим їх людям і впливати таким чином на характер соціального спілкування.

Наведемо основні «надбання» дитини цього вікового періоду:

1. Починає говорити фразами ( 5-е диво!).

2. Запитує «Хто?, «Що?» – в 1 рік; «Хто це?, «Що це?» – у 2 роки. (Відповідаючи на ці запитання, батьки сприяють первинній орієнтації дитини в навколишньому світі).

3. Засвоює навички охайності і туалету.

Запам’ятайте!

• Чим краще розвивається дитина розумово, тим більше у неї запитань.

• Щоб запобігти відставанню у розумовому розвитку, треба навчити дитину думати. І починати тут слід з розвитку у малюка здібностей до первинної орієнтації, які розвивають як здатність спочатку бачити і спостерігати, а потім уже – розуміти.

• До 1,5 років страх перед розлукою з матір’ю досягає свого максимуму. Тому не бажано в цей час віддавати дитину в ясла-садок.

РЕЗЮМЕ ДО 2 РОКІВ

1. Стосунки з батьками як і раніше ґрунтуються на фізичній близькості, живому і безпосередньому контакті.

2. Дитина здатна діяти за зразком - це ознака ІІ рівня самостійної активності.

3. Зосереджено займається однією і тією ж справою до 25 хв.

4. Говорить фразами, використовує до 300 слів.

5. Удосконалюються рухові навички: легко нахиляється, щоб підняти предмет, малює, збирає пірамідку з кубиків, старається самостійно одягнути шапку, піднести до рота ложку тощо.

ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ ВЗАЄМИН З ОДНОЛІТКАМИ (IV період психосоціального розвитку (2-3 роки))

У цьому віковому періоді малюки все більше часу проводять без батьків і періоди їх безпосереднього спілкування з дорослими скорочуються, у них з’являється можливість більш широкого спілкування з однолітками. Наприклад, дворічна дитина скоріше стане гратися з однолітком, ніж з матір’ю, хоча обоє знаходяться поряд.

Контакти, що виникають між дітьми з приводу якихось іграшок або предметів, – це перша форма соціального спілкування.

Науковці стверджують, що, хоча перші контакти малюків у процесі гри ще нетривалі, але саме вони служать виявом справжніх соціальних відносин. Вступаючи у соціальні відносини між собою, спілкуючись один з одним на зрозумілій їм мові слів і жестів, діти засвоюють деякі загальні правила поведінки: вони хвалять або лають один одного, діляться іграшкам і щиро співчувають, якщо товариш по грі впаде або вдариться. Діти, які виховуються в гармонійній сім’ї, які не відчувають страху при розлученні з батьками, – кращі партнери у стосунках з однолітками.

У процесі гри часто виникають сварки через іграшки. Діти в цьому віці розглядають іграшки виключно як свою власність. Через властивий їм егоцентризм вони ще не визнають бажання інших дітей грати з цими іграшками. Будь-який конфлікт або невелика сварка можуть викликати раптову емоційну реакцію дитини, оскільки механізм внутрішнього контролю у неї ще не сформований. Гнів дітей у віці від року до трьох років – це природна реакція на якісь негативні моменти у спілкуванні з іншими дітьми або дорослими. Щоб перервати спалах дитячого гніву, дитині зовсім не треба потурати. Важливо залишатися твердим і послідовним. І якщо вимагає ситуація – накладати обґрунтовані обмеження на її невмотивовані бажання і потреби.

Взагалі діти за своєю натурою чуйні і здатні до співчуття, особливо якщо їх оточують авторитетні і доброзичливі дорослі.

Коли батьки переконують дитину в необхідності виявляти турботу про тих, хто в ній має потребу, допомагати людині, яка відчуває біль чи горе, можна сміливо стверджувати, що дитина виросте дбайливою і чуйною.

Крім того, батьки, прагнучи виховати дитину, здатною до переживання чужого болю, самі повинні надавати допомогу тим, хто її потребує.

Таке виховання необхідне протягом усього дитинства. Як показують дослідження, діти, які вміють піклуватися про інших у ранньому дитинстві, виявляють цю якість і надалі.

Наведемо основні «надбання» дитини цього вікового періоду:

1. Діти грають один з одним (6-е диво!).

Цінність гри:

а) у грі дитина пізнає себе та інших;

б) тренує зосередженість уваги, тямущість, передбачення;

в) учиться орієнтуватися у відносинах з іншими;

г) гра формує адекватну самооцінку, яка визначає позицію дитини до власних можливостей. (7-е чудо!) (Самооцінка – це думка про власну значимість. Якщо дитина розвивається правильно, то рівень її домагань («хочу») відповідає рівню очікувань («можу»));

д) учиться ставити мету, планує її досягнення і досягає її;

є) учиться бачити ціле;

е) учиться жити!

2. Ставить питання: «Де?, «Куди?, «Звідки?, «Коли?» (відповідаючи на них, батьки орієнтують дитину в просторі, розширюючи межі пізнання).

3. Вчиться не тільки говорити, але і слухати (8-е диво!). Мовчання – велике джерело сили.

4. Малюк знає, що він хлопчик або дівчинка, і яких форм поведінки у зв’язку з цим від нього чекають.

5. Робить важливе для себе відкриття: а) він багато що може, б) може зробити те, що хоче; в) з ним стали рахуватися.

РЕЗЮМЕ ДО 3 РОКІВ

1. Стосунки між батьками і дітьми ґрунтуються на принципі взаємозалежності. (Навіть якщо мати неподалік, дитина періодично повертається до неї, щоб зайвий раз пересвідчитися: чи на місці її «зона безпеки»).

2. Дитина здатна діяти, спираючись на запам’ятовування – це ознака III рівня самостійної активності.

3. Зосереджено займається однією справою до 35 хв.

4. Остаточно набуває основні навички самообслуговування, туалету, охайності.

5. Одне з головних надбань дитини у цьому віковому періоді – поява бажання реалізовувати власні можливості. Це початок розвитку ініціативності (9-е диво!).

ПЕРІОД САМОСТВЕРДЖЕННЯ АБО ПЕРІОД «УПЕРТОСТІ» (V період психосоціального розвитку (3-6 років))

У дітей віком від 3 до 6 років помітно збільшується сила і швидкість рухів, поліпшується координація – найважливіші компоненти будь-якого виду рухової активності. У ці роки діти вчаться виконувати рухи з більш швидкою реакцією. Успішно освоюється біг, стрибки. Діти вміють підтримувати рівновагу. Але такі (більш складні) види активності, як плавання, катання на лижах, метання кульок, розвиваються у дітей не спонтанно, а завдяки навчанню.

У віці від 3 до 6 років удосконалюється сприйняття деталей і частин об’єктів, причому виявляється ця здатність специфічно. Трирічні діти більше помічають виступаючі частини предмета, швидко досліджують їх, як правило, супроводжуючи цей момент пізнання елементами гри. Діти старшого віку більше зосереджені на інформативних особливостях об’єктів (навіть якщо вони не виділяються), більш чітко утримують в пам’яті умови завдань і розглядають об’єкти не поспішаючи, більш ретельно і систематизовано. Загальний розумовий розвиток дитини стає успішним в тому випадку, коли дитина швидко опановує вибірковою і систематичною увагою, вмінням не відволікатися на незначну інформацію або ту, що не стосується справи.

Удосконалення системи сприйняття сприяє розумовому розвитку, підвищує мотивацію пізнавальної діяльності. Поступово збільшується час, протягом якого дитина може утримувати увагу на одному й тому ж об’єкті, але цей час у кожного індивідуальний.

У цей період дитина починає засвоювати навички читання, а трохи пізніше – і письма. В основі здібностей до читання і писання лежать пам’ять, навички усного мовлення, вміння слухати і слідкувати очима зліва-направо, впізнавати слова по перших звуках і буквах, розрізняти предмети і не плутати різні букви. Ці вміння і навички формуються в процесі повсякденного спілкування дітей з однолітками і дорослими.

Розумовий розвиток дитини в цьому віці характеризується формуванням образного мислення, яке дозволяє їй міркувати про предмети навіть у випадку, якщо вона не бачить їх.

Ж. Піаже вважав, що мисленню дітей властивий анімізм, тобто прагнення приписати неживим предметам або тваринам людські риси. Саме анімізмом пояснюється зачарованість багатьох дітей такими персонажами мультфільмів, як Міккі Маус або Том і Джеррі. Анімізм зникає одночасно з розумовим емоційним розвитком дітей, і можна сказати, що вік від 3 до 6 – перехідний у цьому значенні. У 6-7 річних дітей анімістичні уявлення замінюються на більш реалістичні.

Якщо у трирічному віці малюк ще не здатен засвоїти точку зору, яка відрізняється від його власної, не відчуває потреби перевіряти правильність своїх думок, то у віці 6 років він навчається приймати точку зору іншої людини. Нове усвідомлення приходить, головним чином, завдяки соціальному спілкуванню з однолітками. Егоцентризм дитини, сприйняття себе центром світу, що обертається навколо неї, поступово зникає. Цьому сприяє спільна гра.

У віці 3-х років дитина починає усвідомлювати себе особистістю і намагається домогтися незалежності від дорослих. Однак, продовжуючи освоювати навколишній світ, ініціативність маленького «дослідника», його власне прагнення до незалежності, все більш вступає в суперечність з необхідністю підкорятися вимогам дорослих. Так виникає вікова криза трьох років (див. нижче). І від того, чи зуміють дорослі мудро вирішити діалектичне протиріччя між бажанням дитини бути самостійною (дитина завжди хоче більше, ніж може) і полем її діяльності (батьки часто дозволяють їй менше, ніж вона може) буде залежати подальше її благополуччя.

Основні досягнення дитини в цьому віці відображено в табл. 3.

Таблиця 3.

Вік немовляти

«Надбання» (варіант норми)

3 роки 4 роки 5-6 років

1. Усвідомлено говорить про себе «Я», начебто народжується вдруге. (Це 2-й Великий момент у житті дитини, що дозволяє їй дивитися на світ власними очима, не ототожнюючи себе з батьками. З усвідомленої вимови «Я» – починається особистість!) 2. Запитує у дорослих – «Чому?» (відповідаючи на це запитання, батьки вчать дитину міркувати). 3. Розрізняє поняття: «ліве-праве», «мало-багато». 4. З’являється здатність до образного мислення – через одну характерну частину впізнає ціле: по вухах – зайця, по бивнях – слона і т.д. (10-е диво!) Все частіше виявляє тонкі почуття: любить, засмучується, співчуває, відчуває глузування, сумує, готовий до справжнього співчуття (11-е диво!) Формується почуття сорому (12-е диво!). (Сором допомагає дитині звільнятися від негативних намірів та вчинків). 1. До 400-500 разів на день запитує «Чому?, «Навіщо?, «Для чого?» (Критерієм розвитку розуму є глибина питань). 2. Зосереджено займається однією справою до 40-50 хв. 3. У грі все більш проявляє творчість (13-е диво!) (Творчість свідчить про здатність дитини вирішувати проблеми новим і оригінальним способом). 4. Здатна творчо діяти, спираючись на уяву – це ознака IV рівня самостійної активності. 1. Починає замислюватися над значенням подій і явищ. Її цікавить не просто «добре» і «погане», а чому це – «добре» або «погане»? 2. Ставить питання, яке остаточно завершує первинну орієнтацію: «Що буде?» 3. Намагається шукати причини невдач, сперечається, доводить правоту. 4. Орієнтується в просторі, часі, у стосунках між людьми. 5. Зосереджено займається однією справою 60-90 хв. (це один із важливих критеріїв готовності дитини до школи). 6. Вміє робити прості узагальнення, осмислено закінчувати речення – це ознака логічного мислення (14-е диво!). 7. Відбувається, певною мірою, віддалення дітей від батьків. Дитина все більше прагне товаришувати з однолітками тієї ж статі. Рекомендації: 1. Якщо дитина відстає в постановці запитань, то батькам потрібно стимулювати інтерес, і самим ставити запитання. Чим яскравіше, образніше, глибше відповіді дорослих, особливо на запитання – «Чому?», тим глибше буде розуміння у дитини. 2. Батьки вчать дитину бачити деталі (коника, що причаївся; людину «веселу», «сумну» і т.д.). 3. Орієнтуючи дитину у стосунках між людьми, її вчать, що справедливо, гідно, а що ні. 4. Не треба до шестирічного віку прискорювати розумовий розвиток дітей і перевантажувати їх непотрібною інформацією. Надмірна кількість інформації пригнічує образне мислення, дитячу безпосередність, жвавий інтерес до реального життя і природи. У цьому випадку постраждають уява, творчість, і дитина буде сприймати світ тільки як споживач, не готовий до справжнього співчуття.