1В. І. Ленін, Повне зібрання творів, т. 10, стор. 319—320.

лею. Так утворилися підземні ходи з галереями. Катакомби широко використовувалися для підпільної і партизанської боротьби. В тяжкі дні англо-французької інтервенції 1918 року в катакомбах була обладнана підпільна друкарня Одеського комітету партії. В той час його очолював відомий революціонер І. Ф. Смирнов-Ласточкін. У комітеті активну роботу вели І. Є. Клименко і Г. І. Котовський. Із словом ленінської правди звертались одеські більшовики і до солдатів окупаційних військ. У цей же час була створена при обласному комітеті партії «Іноземна колегія», до складу якої входили Жанна Лябурб, Жак Елін, С. І. Соколовська та інші. Ця колегія провадила велику роботу серед солдатів і матросів військ Антанти. І слово правди виявилося сильнішим за багнети й кулемети. Антанті довелося вивести свої війська з Одеси.

Одеса — місто-герой. 73-денна героїчна оборона чорноморського міста увійшла в історію Великої Вітчизняної війни і прославила Одесу.

Трьохсоттисячна армія гітлерівських загарбників, що стояла проти оточеного міста, втратила 160 тисяч чоловік — більш як половину свого складу.

Під час тимчасової фашистської окупації в Одесі активно діяло партійне підпілля. Таємничі одеські катакомби, як і в роки громадянської війни, знову стали базою підпільної роботи і партизанського руху.

…Пройдемо до могили Невідомого матроса на зелених схилах Центрального парку культури і відпочинку. Звідси видно море, порт, тут горить вічний вогонь на пам'ять захисників міста. Сплять сини трудового народу вічним сном. їх подвиги, їх героїзм завжди пам'ятатиме славне місто, місто-герой, місто трударів.

КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ

Кіровоградську область утворено в січні 1939 року. Розташована вона на Правобережжі Дніпра, в центрі республіки. У західній частині області протікає Південний Буг, у який впадають такі річки, як Інгул, стрімка Синюха, що в свою чергу вбирає в себе води Ятрані, Сухого Ташлику, Тікичу та інших річок.

Обласний центр і область носять ім'я С. М. Кірова. Розташований Кіровоград на річці Інгул. Місто виникло в середині XVIII століття як земляна військова фортеця для захисту південних кордонів Росії від нападів татар і турків. Одна з вулиць міста і тепер ще зветься «Кріпостю». Тут ще збереглися залишки колишніх укріплень. З 1775 року місто називалось Єлисаветградом. Як повітовий центр, воно з 1865 року входило до складу Херсонської губернії. Перетворення його в першій половині XIX століття у військове поселення на кілька десятків років загальмувало економічний і культурний розвиток цього краю. Діди і прадіди теперішніх кіровоградців були селянами-поселенцями. Вони обробляли землю і несли сторожову службу. Тут навіть

села мали військову назву: Сьома рота, Восьма рота, Десята рота.

Земля перебувала у руках поміщиків, багатіїв, куркулів. А той, хто її обробляв,— наймитував, бо володів лише мозолястими руками. Не випадково тут, починаючи з другої половини XIX століття, був ринок дешевої робочої сили. Земля тоді ще не мала свого справжнього господаря — трударя-селянина. І тільки після Великого Жовтня нею став володіти той, хто працює на ній. Тепер земля Кіровоградщини дає пшениці 25—ЗО центнерів з гектара, а в 1913 році, найбільш урожайному році, тут зібрали всього по 8—9 центнерів з гектара.

По шляху на Кіровоград заїдемо в Новоукраїнку, про яку у свій час В. І. Ленін писав як про торгове село, ринок дешевої наймитської робочої сили. Новоукраїнський район розташований у південній степовій частині області. Незважаючи на часті засухи, в районі збирають високі врожаї. Тут працює відомий не тільки в нашій країні, а й за її межами механізатор сільського господарства, двічі Герой Соціалістичної Праці Олександр Гіталов. Це справжній друг і господар землі.

Гордість Кіровоградщини — Кременчуцька ГЕС — одна з найбільших гідростанцій Дніпровського каскаду. Восени 1959 року будівники Кремгесу перекрили основне русло Дніпра вище Кременчука. Відтоді дванадцять агрегатів Кременчуцької ГЕС виробили 10 мільярдів кіловат-годин електроенергії — у чотири рази більше, ніж давали в 1913 році всі електростанції царської Росії. Гідростанція створювалась як перша в Радянському Союзі ГЕС відкритого типу; вона не має машинного залу. Це нововведення дало змогу набагато прискорити пуск станції і скоротити витрати на її будівництво.

Кременчуцька ГЕС, що стоїть на межі Кіровоградської і Полтавської областей, з'єднала в одне ціле Дніпровську, Харківську і Київську енергосистеми. А старий Дніпро, перетятий греблею, створив море. Воно не тільки дарує воду для штучного зрошення степових земель, але й регулює стік річкових вод. Кременчуцьке море дало можливість значно збільшити виробництво електроенергії на станціях, розта­шованих нижче по річці. Скоро дніпровська вода прийде від

Світловодська (Кремгесу) в Олександрію — місто гірників, у Знам'янку — великий залізничний вузол і в Кіровоград.

Кіровоградщина не тільки відомий пшеничний, хліборобський, ай шахтарський край. Тут найбільші в республіці поклади бурого вугілля (Олександрійський, Новогригорів-ський, Кіровоградський та Новопразький райони). За останні роки в Олександрійському районі відкрито великі вугільні розрізи.

На базі бурого вугілля тут діє перший в країні завод по виробництву гірського воску. В області швидко розвивається графітодобувна і графітозбагачувальна промисловість. Видобуток графітової руди і кристалічного графіту становить близько 60 процентів союзного виробництва. Завалівський графітовий комбінат дає продукцію такої чистоти, що вона придатна для виробництва штучних алмазів. Отже, коли мова йде про штучні алмази, то з ними нерозривно зв'язана праця гірників Кіровоградщини.

На Кіровоградщині є різні цінні копалини, які мають велике народногосподарське значення. Відкрито багаті родовища горючих сланців. Якістю вони не поступаються сланцям Естонії, а запас їх становить близько 4 мільярдів тонн, глибина залягання — 200—300 метрів, товщина і ширина доходить до шести метрів. Отже, тут великі перспективи для розвитку хімічної промисловості.

З кожним днем змінюється місто Кіровоград. Виросли нові житлові масиви, збудовано багато магазинів, споруд культурно-побутового призначення, розбиті сквери, насаджені сади, упорядковані вулиці і шляхи, що йдуть до міста. Виросли нові корпуси швейної та взуттєвої фабрик, заводу Центроліту. Значно розширився завод «Червона зірка»—одне з найбільших підприємств країни по виробництву сівалок для зернових, технічних і овочевих культур. Цей завод дає нині дві третини всіх тракторних сівалок, що виробляються в СРСР. Створену на заводі уніфіковану комбіновану машину для сівби льону відзначено у 1958 році спеціальним дипломом і Великою золотою медаллю на Всесвітній виставці в Брюсселі.

Сільське господарство Кіровоградщини спеціалізоване на виробництві зерна, основних технічних культур — цукрових буряків і соняшнику. Розвинуто м'ясо-молочне тваринництво, каракулеве вівчарство. Невпізнанно змінилося село, його

культура. Радіо, телевізор, журнал, газета стали звичними для кожної сім'ї. У школах, середніх спеціальних і вищих учбових закладах області навчається 250 тисяч учнів і студентів.

У Кіровограді працює один з найстаріших у республіці державний обласний музично-драматичний театр імені М. Л. Кропивницького. До послуг трудящих обласного центру — філармонія, широкоекранні кінотеатри, обласний краєзнавчий музей, картинна галерея.

Показником розвитку культури є народне мистецтво, художня самодіяльність. Кому не відомий заслужений ансамбль республіки «Ятрань»! Майстерності його учасників гаряче аплодували Париж, Лондон, Анкара, Гавана та багато інших столиць і міст різних країн. Кіровоградщина — область яскравих мистецьких традицій. Саме тут з ініціативи М. Л. Кропивницького та І. К. Тобілевича почав створюватися перший професіональний український театр. І. К. То-білевич (Карпенко-Карий), який народився на Кіровоградщині і більшість п'єс написав у Єлисаветграді та на хуторі Надія, тісно пов'язував свою театральну діяльність з громадською.

У Єлисаветграді під впливом київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» в 1897 році виникає со-ціал-ндемократична пропагандистська група «Південноросійський союз робітників», з якого пізніше утворився соціал-демократичний комітет. Під керівництвом цього комітету в 1903 році в місті відбувся загальний політичний страйк. У 1904 році в Єлисаветграді утворено більшовицьку органі­зацію. Виникнення її нерозривно зв'язане з іменем Артема (Ф. А. Сергеева).

Під керівництвом більшовиків у місті розвивався робітничий рух. У 1912 році широких масштабів набув масовий страйк робітників заводу сільськогосподарських машин Ель-ворті, про який багато писала «Правда». В роки громадянської війни трудящі області героїчно боролися проти інтервентів та внутрішньої контрреволюції. Про це свідчать повстання проти німецьких окупантів та денікінців, що від­булися в той час. В Єлисаветграді знаходився штаб Першої Кінної армії, комплектувалася бригада Котовського.