1В. 1. Ленін, Твори, т. 27, стор. 288.

' У цій складній обстановці в рядах більшовиків були різні думки, точки зору, незгоди в тактичних і організаційних питаннях. І це цілком зрозуміло, коли взяти до уваги дуже складну ситуацію того часу. Але це не було головним. Тим більше, що ці незгоди і суперечки не загрожували єдності дій, єдиній ленінській платформі, на якій стояли більшовицькі організації, їх основні керівні кадри, зокрема в боротьбі за мирний перепочинок.

Щодо «лівокомуністичних» елементів, то більшовики України разом зі всією партією активно вели боротьбу проти них. «Ліві комуністи» не знайшли підтримки у більшовиків України? Про це особливо яскраво свідчить рішення II Всеукраїнського з'їзду Рад, який підтримав і схвалив Брестський договір.

В. І. Ленін і ЦК РКП (б) спрямовували діяльність більшовицьких організацій України, подавали їм всебічну допомогу.

Під керівництвом Леніна і ЦК РКП (б) у липні 1918 року в Москві відбувся І з'їзд більшовицьких організацій Ук­раїни, який об'єднав їх в Комуністичну партію (більшовиків) України — один з бойових загонів РКП (б). З'їзд відіграв велику роль в організації боротьби українського народу проти окупантів. Спільними ударами Червоної Армії і українських повстанських військ німецькі окупанти і гайдамацькі частини були вигнані з території України. Але мир на Україні не настав. Директорія Петлюри, війська імперіалістів Антанти, білогвардійських генералів Денікіна, Краснова — всі разом намагались задушити Радянську владу.

В 1919 році Україну загарбують денікінці. Денікін встановив військову диктатуру, відновив владу поміщиків і капіталістів, посилив національний гніт. Від Англії, Сполучених Штатів Америки, Франції білогвардійці одержують гроші, гвинтівки, гармати, кулемети, танки, боєприпаси, обмундирування. В лавах білогвардійських військ перебувала майже третина кадрових офіцерів: «дроздовців», «марковців», «корніловців», «шкуровців». Прямими пособниками білогвардійщини були різного роду куркульські «отамани» і «батьки» — Григор'єв, Махно, Маруся, Зелений, Струк, Соко-ловський та інші. І всі вони з лютою ненавистю виступали проти Радянської влади, проти комуністів.

У цей грізний час пролунав заклик В. І. Леніна, заклик партії «Всі на боротьбу з Денікіним!». Заклик Леніна і партії привів у рух мільйони. Країна стала бойовим табором. Народ породив сотні легендарних героїв громадянської війни, визначних і талановитих полководців, таких, як М. В. Фрунзе, С. М. Будьонний, В. К. Блюхер, М. М. Туха-чевський, І. П. Уборевич та багато інших. На Україні прославились В. 0. Антонов-Овсієнко, В. М. Примаков, І. Ф. Федько, О. Я. Пархоменко, Д. П. Жлоба, М. Г. Кро-пив'янський, Ю. М. Коцюбинський, К. Є. Ворошилов, Й. Е. Якір, І. Н. Дубовий, В. Н. Боженко, Г. І. Котовський, М. О. Щорс і багато інших.

На Україні в тилу денікінських військ велася велика підпільна робота, яку очолював С. В. Косіор. Розгорнулась запекла партизанська боротьба. По всій Україні, від Збруча до Дінця, від Чорного моря до Полісся, вела бої з окупантами велика армія партизанів. Збройні сили України влились до Червоної Армії. Денікінщина розгромлена, банди розбиті, але остаточно ще не ліквідовані. Боротьба проти бандитизму на Україні продовжувалася в 1921 —1922 роках.

У грудні 1919 року В. І. Ленін звертається до робітників і селян України з листом з приводу перемог над Денікіним. Цей лист, говорячи без перебільшення, мав епохальне значення. Закликаючи робітників і селян України закріпити повну перемогу над поміщиками, зміцнити Радянську владу, В. І. Ленін ще раз підкреслив значення національної політики партії, політики рівності націй і братерства українського і російського народів.

Настав час приступити до мирної праці, до відбудови вщент зруйнованих імперіалістичною та громадянською війнами промисловості та сільського господарства України. Особливого значення В. І. Ленін надавав Донбасу, від якого залежала відбудова господарства країни в цілому. З цією метою організуються трудові армії на Україні.

Створені в травні 1920 року комітети незаможних селян — ці бойові організації сільської бідноти, відіграють величезну роль у зміцненні Радянської влади на селі, в боротьбі проти куркульства та його банд.

Проте громадянська війна ще не закінчилась, короткочасний мирний перепочинок було зірвано. В 1920 році Країні

Рад довелося витримати напад буржуазно-поміщицької Польщі і білогвардійської армії Врангеля, яка сформувалася з недобитків денікінської армії, що окопалися в Криму. Війська шляхетської Польщі захопили частину території Радянської України і Білорусії. На окупованих землях вони встановили буржуазно-поміщицький режим.

Організаторами боротьби українського народу проти загарбників виступили комуністи України. Понад 24 тисячі членів партії направляється на фронт. Молодь, очолювана комсомольцями, вливається в ряди армії. Юнаки і дівчата віддають справі захисту рідної землі свої найкращі поривання, відвагу своїх полум'яних сердець. Комуністи і комсомольці — сталевий кістяк Червоної Армії. Вони піднімають у військах бойовий дух, запалюють волю до перемоги. На Україну перекинуто Першу Кінну армію, яка прорвала фронт білополяків на Житомирському напрямі (в районі Попільні — Козятина) і здійснила рейд по тилах ворога. Рятуючись від оточення, білополяки 12 червня залишили Київ.

Радянські війська Західного фронту під командуванням М. М. Тухачевського рушили в наступ, визволяючи від білополяків українську землю.

Та визволення українських земель ще не закінчено. Імперіалісти країн Антанти посилюють допомогу Врангелю, вимагають від нього активних воєнних дій. Знову загарбана ворогом Таврія, нависає загроза над Донбасом.

Війська Південного фронту під командуванням М. В. Фрунзе почали наступальні операції проти вранге-лівців. Легендарний каховський плацдарм, штурм Сиваша і Чонгара, Турецького валу на Перекопському перешийку і прорив в Крим — це незабутні етапи бойової слави Червоної Армії. Доля білогвардійців була вирішена. Вони в паніці втікали до портів Чорного моря, сподіваючись, що кораблі Антанти їх врятують. Дарма. Небагатьом вдалося винести ноги.

На Дністрі наші війська під командуванням І. П. Уборе-вича розгромили петлюрівську армію, а її недобитки втекли до Польщі.

Усі спроби імперіалістів задушити першу в світі державу робітників і селян зазнали ганебного провалу. Багатонаціональний радянський народ — народ-велетень розгромив,

розметав усіх своїх ворогів, відстояв завоювання Великої Жовтневої соціалістичної революції і виборов можливість мирного будівництва. Україна разом з усіма народами нашої країни вийшла на шлях будівництва соціалізму.

Де ж та сила, яка принесла Україні жадану волю, державність і перемогу над численними ворогами? Ця сила — в пролетарській революції і її перемозі, в керівництві Комуністичної партії, в союзі робітничого класу і селянства, в незламній братерській дружбі українського народу з братнім російським народом, з усіма народами нашої Батьківщини.

Внаслідок того, що Україна довгий час була ареною запеклих боїв з контрреволюцією і іноземними інтервентами, які завдали їй нечуваних руйнувань, тут створилось особливо тяжке становище. Якщо продукція промисловості у цілому по країні на кінець громадянської війни становила 20 процентів довоєнного рівня, то на Україні промислове виробництво скоротилось до 10 процентів. Не в кращому стані перебувало сільське господарство.

Почалася титанічна робота по відбудові народного господарства.

1922 рік. Створюється перша в світі багатонаціональна Радянська держава — Союз Радянських Соціалістичних Республік. Цей Союз є взірцем рівності і небаченої раніше співдружності народів. Український народ, керований Компартією України, був одним з ініціаторів створення СРСР. На досвіді своєї багатовікової історії, і особливо на досвіді Жовтневої революції і громадянської війни, він переконався, що його щасливе майбутнє можливе лише на основі непорушної дружби і єднання народів СРСР.

Січень 1924 року. Помер великий вождь трудящих, організатор партії, творець першої в світі держави робітників і селян Володимир Ілліч Ленін. Невимовне горе, ні з чим не зрівнянна туга і уболівання охопили всю нашу неосяжну країну. Але партія і народ не впали в розпач. Своє горе і скорботу вони перетворили в небачену силу єдності і згуртованості в боротьбі за здійснення ідей і заповітів Леніна, за побудову соціалізму в нашій країні. Твердо йти ленінським шляхом — таким був заклик партії, такими були воля і прагнення трудящих. Вирішальна умова — єдність рядів партії і міцна, як криця, партійна дисципліна, неприми-

ренна боротьба з класовим ворогом, з троцькістами, правими опортуністами, шовіністами і націонал-ухильниками, рішуча відсіч їх атакам, яким вони піддавали ленінський Центральний Комітет. Потрібна була самовіддана і тривала, наполеглива і напружена праця всього народу.

Керуючись вказівками Леніна про те, що без важкої індустрії «…ми не зможемо побудувати ніякої промисловості, а без неї ми взагалі загинемо, як самостійна країна» ', партія приступила до здійснення цього великого, історичного завдання.

Починати треба було з створення важкої індустрії без допомоги ззовні.

1928 рік. Весь світ довідався про першу п'ятирічку — п'ятирічку створення в Країні Рад великої індустрії. П'ятирічка мала величезне значення не тільки для нашої країни, її вітало все прогресивне людство. Водночас вона викликала новий приступ антирадянської істерії в таборі наших класових ворогів.

У республіці, як і по всій країні, розгортається будівництво сотень нових і реконструкція старих промислових підприємств, в народне господарство вкладаються сотні мільйонів карбованців. Витрати на важку промисловість у 1928 році становили 9 процентів бюджету, а в 1932 році — вже 32 проценти. Україні допомагають всі народи Радянського Союзу, а вона, в свою чергу, допомагає їм. Створюються великі промислові об'єкти в районах Дніпропетровська, Кривого Рога, Запоріжжя, зводяться велетні важкого машинобудування — Новокраматорський завод, в Харкові — завод парових турбін та верстатобудівний, тракторний гігант — ХТЗ. Докорінно реконструюються машинобудівні заводи — Луганський паровозобудівний імені Жовтневої революції, київський «Більшовик» та інші. Загоряються вогні мартенівських і доменних печей, вводяться в дію нові прокатні стани і шахти. На кінець 1929 року в республіці реконструйовано і збудовано 829 заводів і фабрик. Перевищено довоєнний рівень видобутку вугілля, а по виробництву чавуну, сталі, прокату майже досягнуто довоєнного рівня. Питома вага промисловості України за роки першої п'я-