Що таке соціальна стратифікація та соціальна страта? Які основні причини прояви теорії соціальної стратифікації

Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві в даній історичній проміжок часу. Страта - соціальний прошарок індивідів, що різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства.

Теорія соціальної стратифікації була створена на початку 40-х

років Парсонсом, Мертоном, Девісом та Муром. Це передусім процес, що

безперервно триває у суспільстві і, звичайно, наявність результатів процесу.

Процес соціального відтворення, в результаті якого верстви, групи і класи є

нерівними одне одному та групуються ієрархічно, розташовані страти з різним рівнем престижу, власності та влади. Тобто це не просто нерівне становище, а природна нерівність. Існують відокремлені та закриті суспільства. У тих суспільствах, де є змога переміщуватися вверх по вертикалі, вид суспільства є відкритим, якщо нема – закритим. Суспільство, де переважає середній клас – нормальне, у нас – протилежна ситуація. Американська модель: вищий-вищий клас – начальники, вищий клас – погані начальники, вищий-середній – клерки тощо,середній-середній, нижчий-середній, нижчий-нижчий.

Соціальна стратифікація вказує на нерівність в суспільстві, його поділ за певним критерієм чи їх сукупністю на стійкі групи, які мають неоднаковий вплив на суспільне життя.

Критерії стратифікації: дохід, освіта, влада, престиж.

Якщо суспільство у побудові стратифікаційної системи орієнтується на приписний статус особистості, то в результаті формується жорстка система стратифікації, обмежується доступ до привілейованих груп нових членів. Таке суспільство можна визначити як закрите.

Приклади закритих суспільств:

1. Рабовласницьке

2. Феодальне

3. Кастове суспільство в Індії.

Суспільство, орієнтоване на набутий статус, який визначається завдяки здібностям, особистій волі людини, вимагає від неї власної ініціативи, має рухливу систему стратифікації, є відкритим. Таким є сучасне індустріальне та постіндустріальне демократичне суспільство. В деяких країнах, в силу специфічних обставин, збереглася стратифікація змішаного типу, в якій пережитки станового закритого ладу доповнюється елементами відкритого суспільства (Великобританія, Японія).

Які види соціальної мобільності Вам відомі?

Поняття соціальної мобільності було введено П. Сорокіним у 1927 р. з того часу воно активно використовується в соціологічних дослідженнях нерівності і буквально означає переміщення індивідів між різними рівнями соціальної ієрархії, яка визначається зазвичай з точки зору широких професійних і соціально – класових категорій. Ступінь соціальної мобільності часто використовується як показник рівня відкритості і рухомості суспільства і, навпаки, його консервативності, замкнутості. За часів СРСР соціальна мобільність найчастіше проявлялась особливо яскраво, надаючи можливість людині переміщатися з однієї верстви чи страти в іншу.

Типи мобільності: горизонтальна та вертикальна.

Горизонтальні соціальні переміщення проходять в рамках груп, що утворюються на підставі номінальних параметрів, наприклад, переїзд з одного місця проживання на інше. Вони самі по собі не означають «соціального росту» індивіда, хоча за певних обставин, можуть прискорювати або уповільнювати його. Вертикальні соціальні переміщення передбачають перехід індивіда з нижчої страти у вищу, чи навпаки.

В сучасному відкритому суспільстві оптимальним засобом для стратифікаційної мобільності, «соціальним ліфтом» вважається освіта.

Набувши вищого рівня освіти, працівник підвищує і свою фахову кваліфікацію, може виконувати більш складну та відповідальну роботу, і це дає підстави для одержання вищої винагороди за вкладену працю.

Відкрите суспільство передбачає, як вже зазначалось вище, високий рівень соціальної мобільності, тобто можливість горизонтальних та вертикальних соціальних переміщень. Водночас воно є плюралістичним і терпимо ставиться до різних форм самореалізації особистості, допускає рівень лояльності до самого себе. А це можна розглядати як одну з передумов виділення в ньому ще однієї стратифікаційної групи – маргіналів – люди які в силу різних обставин втратили, чи добровільно відмовилися від зв’язків не лише з тією стратою, з якої вони вийшли, але й з суспільством в цілому.

Наслідки соціальної мобільності (позитивні, негативні) відбиваються і на індивідах, і на суспільстві в цілому. Просування уверх тісно зв’язано з політичним розвитком, інтелектуальним, формуванням нових цінностей і соціальних рухів

Отже, узагальнюючим поняттям для наукового визначення і розуміння відносин між людьми з приводу розподілу влади, власності, престижу, присвоєння всіх видів ресурсів є «соціальна стратифікація»

Системні властивості стратифікації:

1. соціальність

2. срадиційність

3. версальність

4. функціональність.