Поясніть сутність законів та категорій соціології.

Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Це — відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і соціально-професійними групами, містом і селом, суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і родиною, суспільством та особистістю.

За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні й специфічні.

За ступенем спільності соціальні закони або характеризують розвиток соціальної сфери в цілому, або визначають розвиток окремих її елементів — класів, груп, націй тощо.

За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні й статичні.

Типи соціальних законів:

1. Закони, які відображають інваріантне (незмінне) співіснування соціальних явищ.

2. Закони, які відображають тенденції розвитку.

3. Закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами.

4. Закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами, лише з функціональної (необов'язкової) точки зору.

5. Закони, які встановлюють імовірність зв'язку між соціальними явищами.

Категорії соціології. Поняття «категорія» виражає універсальні особливості дійсності, загальні закономірності розвитку матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття, воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.

Розрізняють дві основні групи категорій соціології:

1. Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру з виокремленням її основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як «соціальна спільність», «соціалізація», «особистість», «соціальна група», «соціальна верства», «соціальна стратифікація», «соціальний контроль», «соціальна поведінка» та ін.

2. Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни — причини, характер, етапи тощо. Ці категорії вказують, як змінюється соціальний об'єкт, якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як «соціальний розвиток», «соціальний протест», «соціальна трансформація», «соціальний рух», «соціальна мобільність» та ін.

Більш поширеним є підхід, за яким виділяють три групи категорій:

1. Загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні («суспільство», «соціальна система», «соціальний розвиток» тощо).

2. Безпосередні соціологічні категорії («соціальний статус», «стратифікація», «соціальний інститут», «соціальна мобільність» тощо).

3. Категорії дисциплін, суміжних із соціологією («особистість», «сім'я», «соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).

Чому о.Конта вважають засновником соціології?

О. Конта (1798 – 1857). У 1839 р. вийшов третій том його «Ку­рсу позитивної філософії», де вперше використано термін «соціологія». Розглядаючи історію суспільства, О. Конт дійшов висновку про існуван­ня трьох стадій розвитку людського інтелекту в історії людства:

Теологічна, або фіктивна,коли за явищами шукають надприродні сили -- божества тощо.

Метафізичну, або абстрактну, коли за явищами вбачають абстрактні сутності й сили -- субстанції, флогістони тощо.

Наукову, або позитивну, коли між явищами відкриваються незмінні закони.

О. Конт, як і більшість тогочасних вчених, визнавав еволюцію і прогрес, який, на його думку, полягав у еволюції методів отримання і накопичення знань. Спочатку він наз­вав соціологію соціальною фізикою і поділив її на дві частини: соці­альну статику і соціальну динаміку. Соціальна статика вивчає умови існу­вання, закони функціонування соціальної системи, її структуру й елементи. Результатом цих знань є теорія суспільного по­рядку. Соціальний порядок базується на трьох чинниках: сім’ї як ба­зовому елементі суспільства, державі – органі соціальної солідарнос­ті, гаранту порядку та на релігії – регулятору соціальної поведінки. Со­ціальна динаміка вивчає і фіксує закони розвитку і зміни соціальних систем. На виході тут маємо теорію суспільного прогресу (прогресу розуму).

Головне завдання соціології, за О. Контом, – вироб­лення позитив­ної політики наукового реформування сус­пільства. Цей шлях повинен бути оптимальним, у ньому не повинно бути ні застою, ні рево­люційної анархії. Безсумнівною заслугою Конта є заснування соціології як окремої конкретної науки про суспільство. На його думку, знання про суспільство найпізніше долає метафізичну стадію, але час конкретної науки про суспільство вже настав. Соціологія, за його словами, є запорукою раціональної політики.