Назвіть основні категорії соціології політики і дайте їм визначення.

Соціологія політики – це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає соціальні механізми функціонування влади, вплив суспільства та окремих соціумів на політичні процеси, взаємозалежність політичного життя та інших сфер суспільного життя, політичних та інших соціальних інститутів.

До основних категорій соціології політики належать: політика, влада, політичний інтерес, політична свідомість, політична поведінка, політичні відносини.

Політика – (грец. вміння керувати державою) – це сфера діяльності людей, класів, соціальних груп, націй, яка пов’язана з завоюванням, утриманням влади, насамперед державної.

Ядром політики є влада. Влада – це реальна здатність соціального суб’єкта здійснювати волю над іншими людьми, реальна здатність змінювати під своїм впливом за допомогою різних засобів поведінку інших людей.

До засобів здійснення влади належать закон, насильство, авторитет, переконання. Владою можна назвати реальний вплив на інших людей, спроможність заставити інших людей змінити свої погляди, бажання, переконання, поведінку і її дії відповідно до інтересів і потреб суб’єкта влади, тобто примусити інших людей робити те, що потрібно суб’єктові влади.

Політична свідомість – це теорії, ідеї, пошляди та інші компоненти суспільної свідомості, в яких індивід, соціальна група, клас, нація, суспільство в цілому усвідомлюють свої політичні інтереси, формують політичні цілі і завдання.

Політична поведінка – це активність індивідів, груп, організацій у сфері політичних відносин, пов’язана з впливом на владу чи протидією її реалізації.

Політичні відносини – це від соціальних відносин, що проявляється у взаємодії різних соціальних спільностей (націй, народів, класів) та створених ними організацій у процесі формування, утвердження і реалізації політичної влади.

Поясніть чому владу вважають ключовим поняттям соціології політики.

Головна особливість політики, як способу регулювання соціальних відносин, полягає у тому, що від моменту зародження політика ґрунтується на базі владних стосунків: панування-підкорення, управління-виконання. Влада — це взаємодія, яка ґрунтується на нерівності індивідів, коли одна особа може примушувати іншу, або інших осіб до певних дій, незалежно від їхнього бажання, а іноді й всупереч йому. Примусити людину діяти всупереч власному бажанню можна тільки трьома способами: прямим насильством; економічним примусом (наданням певних благ в обмін на підкорення); нормативним порядком (системою законів і правил). Політична влада існувала не завжди, вона з'явилася із переходом від родоплемінного способу життя до соцієтального, тобто тоді, коли із невеликих родоплемінних об'єднань почали утворюватися союзи племен і людські спільноти розрослися настільки, що всі люди, які до них входили, уже перестали бути особисто знайомими між собою, а зв'язків, які складаються між родичами і сусідами стало вже недостатньо для врегулювання стосунків у межах цих спільнот. Стійкість політичної влади досягається у процесі її інституалізації — заміни спонтанної й експериментальної поведінки людей на передбачувану поведінку, яка очікується, моделюється, регулюється. У процесі інституалізації влади відбувається її деперсоналізація, тобто у суспільстві складається система норм і санкцій, які забезпечують владу не певної конкретної людини, а певної соціальної групи — династії, статусної групи, виборних осіб та ін. Саме інституалізація політичної влади лежить в основі появи розгалуженої сітки сучасних політичних інститутів, таких, наприклад, як інститут політичних партій, інститут парламентаризму, президентства, виборів тощо.