Література другої половини хх ст.

З ЛІТЕРАТУРИ США.

Ернест Міллер Хемінгуей (1899-1961) - є одним з найпопулярніших письменників XX століття. Ще за життя він став людиною-легендою.

Філософська символіка і система образів твору. Літературні дослідники називають повість видатного американського письменника Е. Хемінгуея (1898-1961) «Старий і море» «притчею», ймовірно, це дійсно так. Так як цей, з одного боку, дуже реалістичний твір - не просте опис цікавого пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого рибалки з морем і рибою. Ця повість має значно більш широке і узагальнений зміст, яке не зводиться лише до авторської ідеї про необхідність збереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. Про це Хемінгуей писав у кожному своєму художньому творі.

З ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Гарсіа Маркес – (6.03.1928) - це один з найвідоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури "магічного реалізму" колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії 1882 р.

"Стариган із крилами"-художній світ оповідання побудований на поєднанні елементів реального (буденний побут і психологія мешканців рибальського селища) і фантастичного (образи янгола та жінки-павука),при цьому фантастичне мешканцями селища сприймається як щось цілком реальне, земне.

З ШВЕЙЦАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Фрідріх Дюрренматт(1921-1990) - Видатний швейцарський романіст і драматург, неординарна творчість якого не піддається традиційним визначенням чи систематизації. Його романи і новели, філософські притчі та п'єси сповнені гротеску й фантастики. Парадоксальні за самою своєю суттю, вони не дають однозначних відповідей на одвічні питання, але змушують замислюватися про найголовніше.

Його перші п'єси "Адже сказано..." та "Сліпий", написані у 1947 p., зорієнтовані на філософське осмислення протистояння абстрактних ідей та життєвої правди. За Дюрренматтом, людина — лише "жертва поточних світоглядів", а світові події — надто грандіозні, аби вона могла брати участь у їхньому вирішенні. Таким є філософський смисл алегорії, поданої в оповіданні "Тунель" (1952): його героєві — опасистому молодикові, що подорожує залізницею, — не вдалося ані відгородитися від світу, одягнувши окуляри і заткнувши вуха ватою, ані втрутитися в життя, зупинивши некерований поїзд, що мчить у безодню.

З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Ежен Йонеско(1909-1998)- Ежен Йонеско, французький драматург.

Найважливішим і найцікавішим у мистецтві Йонеско завжди вважались його відторгненість і примарність. І його власні п'єси народжувалися не з ідей, а з реплік, що подіяли на уяву автора, випадкових образів, сновидінь. Йонеско не любив театр, але з дитинства обожнював лялькові вистави. Може, саме через це персонажі його перших п'єс, таких, як "Лиса співачка" (1948), "Стільці" (1951), "Жертви боргу" (1952), "Амедей, або Як від нього позбутися" (1953), такі безликі й роботоподобні, так схожі на маріонеток, висловлюються такою мовою, не здатні висловити думки, живуть в атмосфері гротеску й беруть участь у дії, що не розвивається, а йде по колу або спрямовується до якої-небудь абсурдної, пародійної розв'язки.

ПОСТМОДЕРНІЗМ – один із провідних напрямів мистецтва кінця ХХ ст.

З РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Йосип Бродський (1940-1996)- нова ера в історії російської поезії. Поет, який творив у XX ст., він безумовно поет XXI століття. Він вивів російську поезію з глухого кута авангардизму і безглуздя, довівши, що навіть переміщення предметів уже поезія, якщо до справи взявся поет.

Історія вже у назвах віршів: "До Лікомеда, на Скірос", "Дідона та Еней", "Одіссей Телемак", "Двадцять сонетів Марії Стюарт". Минуле та сучасність у віршах Бродського пов'язані одне з одним. У "Листах римському другу", мовби перекладі з Маріала, відображений сьогоднішній день з його жорстокістю та проблемами.

З ІТАЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У.ЕКО(1932) -італійський прозаїк, семіотик, культуролог, есеїст, відомий італійський теоретик, професор семіотики Болонського університету, доктор філософських наук, культуролог, журналіст, автор всесвітньовідомих романів "Ім'я троянди" (1980), "Маятник Фуко" (1988), "Острів попереднього дня" (1995), "Бавдоліно" (2000).

З НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

П.Зюскінд(1949) - через свій потаємний стиль життя, постійні відхилення пропозицій інтерв'ю й офіційних заяв щодо його творчості в літературному процесі преса називає його «Фантомом німецької розважальної літератури».

Успіх прийшов після виходу його першого твору «Контрабас». Найвідоміший твір Зюскінда «Запахи» (1985) перекладено 46 мовами, в тому числі і на латину, і продано близько 15 мільйонів екземплярів. Часто Зюскінд описує (анти)героїв, які шукають своє місце в цьому світі та в стосунках з іншими людьми. Так як Зюскінд сповідує відлюдницький спосіб життя, можна припустити, що він прагне виразити свої власні почуття, наглядний приклад цьому твір «Історія пана Зоммера».