1Державне обвинувачення поняття.

Обвинувачення є однією з основних функцій кримінального процесу.

Обвинувальна діяльність, пов'язана з процесом формування обвинувачення, знаходить своє вираження і протікає у специфічних процесуальних формах, безпосередньо виражаючись у встановлених законом процесуальних актах.

Нажаль лише кримінально-процесуальне законодавство не містить не лише його роз’яснення, але й не встановлює момент його виникнення. Немає єдиного підходу до визначення цього поняття серед науковців, а також різниця їх погляду щодо моменту його виникнення.

Прокурор – єдина процесуальна фігура, якій держава делегує повноваження щодо виконання функції висунення та підтримання обвинувачення.

Затвердивши обвинувальний висновок слідчого, прокурор закінчує свою наглядову діяльність за законністю дій органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, і висуває державне обвинувачення та відстоює його у судових процесах.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства саме в цей момент і відбувається перетворення обвинувачення на державне обвинувачення. Отже, затвердження прокурором обвинувального висновку слід вважати початком обвинувальної діяльності прокурора.

державне обвинувачення – кримінально-процесуальна і публічна діяльність прокурора у доведенні перед судом твердження про вчинення конкретною особою злочину, що висунуте у встановленому законом порядку, з метою забезпечення щодо неї реалізації кримінальної відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності.

Головною метою галузевого наказу є підвищення відповідальності за стан цієї роботи як державних обвинувачів, так і керівників прокуратур. Так, п. 1.2 галузевого наказу прямо передбачає, що підтримання державного обвинувачення в суді є службовим обов’язком кожного керівника прокуратури та його заступника. Отже, керівник прокуратури, окрім здійснення організаційних повноважень, зобов’язаний особисто підтримувати державне обвинувачення у складних кримінальних справах, надаючи приклад підлеглим.

Підтримання державного обвинувачення є одним із пріоритетних напрямків діяльності прокурора, який бере участь у суді як державний обвинувач і який зобов'язаний керуватися Законом України „Про прокуратуру”, КПК України і наказом Генерального прокурора № 5 гн від 19 вересня 2005 р. „Про організацію прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення”. Суть вимог щодо державного обвинувача полягає в наступному:

1) чітке дотримання Конституції і законів України;

2) бути гарантом додержання конституційних та процесуальних прав громадян, залучених до судочинства у кримінальній справі (потерпілий, підсудний та ін.);

3) виявляти активність у дослідженні доказів, сприяти всебічному дослідженню обставин справи;

4) забезпечувати об'єктивність при здійсненні функції державного обвинувачення, підтримувати обвинувачення тільки в міру доведеності й таким чином сприяти прийняттю законного та справедливого судового рішення з кримінальної справи;

5) реагувати на виявлені в суді грубі помилки та порушення законності під час досудового слідства і дізнання;

6) ставити перед судом питання про винесення окремої ухвали (постанови) у зв'язку з встановленими по справі фактами порушення закону, причинами та умовами, що сприяли вчиненню злочину.

підтримання державного обвинувачення в суді є тим найважливішим спектром процесуальної діяльності прокурора-обвинувача, який перебуває в нерозривному зв’язку з покладеним на нього конституційним обов’язком сприяти цілям правосуддя та має на меті кримінальне переслідування особи за вчинений злочин, представляти публічний інтерес держави і бути гарантом законних інтересів громадян, втягнутих у сферу правосуддя у кримінальних справах.

2.конституційні засади правосуддя

Характеристика засад ( принципів ) судочинства, що закріплені в Конституції України, Законі України “ Про судоустрій “, та галузевих процесуальних законах: - законність; - здійснення правосуддя виключно судами; - гарантування всім суб’єктам правовідносин права на судовий захист; - рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; - забезпечення доведеності вини, публічність кримінального процесу; - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості, принцип диспозитивності; - підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; - забезпечення обвинуваченому права на захист; - гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. - обов’язковість рішень суду; - державна ( національна) мова судочинства; - всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи; - колегіальний і одноособовий розгляд справ у суді; - безпосередність та усність судового процесу. Принципи ( лат. першооснова ) – основні ідеї, базові положення, керівні засади, що вказують на шляхи, способи регулювання суспільних відносин державою. Отже, конституційні засади ( принципи ) судочинства – це закріплені у Конституції та конкретизовані у Законі про судоустрій та процесуальному законодавстві основні, фундаментальні положення про мету, завдання, способи і форму діяльності суду, а також форми діяльності інших учасників судового процесу для досягнення єдиного і необхідного результату здійснення правосуддя – законного і обґрунтованого рішення суду і його виконання. Класифікація засад ( принципів) судочинства: 1. За джерелом закріплення: - конституційні  - закріплені у базовому Законі України “ Про судоустрій “ - закріплені у галузевих законах. 2.За предметом регулювання :  - засади організації правосуддя; - засади здійснення правосуддя; 3. ЗА їх функціональною роллю: - організаційні; - організаційно-функціональні; - функціональні. 4. За змістом та сферою поширення: - загально- правові; - міжгалузеві; - галузеві; - принципи окремих правових інститутів. Значення конституційних засад судочинства. 1. Засади визначають нормотворчу діяльність у сфері судочинства та здійснення правосуддя. 2. Засади визначають основні методи та форми діяльності суду.