Призначення державного обвинувача у кримінальній справі

Призначення прокурора у конкретних, особливо складних і специфічних, справах має дуже важливе значення. Тому у наказі Генерального прокурора України №5гн від 19.09.2005р. «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення» наголошується про необхідність доручати державним обвинувачам вивчення кримінальної справи перед затвердженням обвинувального висновку. Що стосується справ, розслідуваних органами прокуратури, державні обвинувачі призначаються «з моменту пред’явлення обвинувачення, а в разі оскарження постанов чи дій слідчого або прокурора на стадії досудового слідства – перед розглядом скарг судом».

Бажано, щоб у супроводжувальному листі про направлення справи до суду для розгляду по суті вказувалося, хто з прокурорів буде підтримувати державне обвинувачення. Це буде сприяти підвищенню відповідальності державного обвинувача за ретельне вивчення справи та ефективної взаємодії зі слідчим; належній організації роботи керівником прокуратури на напрямку підтримання державного обвинувачення, більш поважному відношенню суду до прокурорів, позбавленню суддів шкідливої звички вимагати негайного направлення будь-якого прокурора у судове засідання.

Наказ Генерального прокурора України передбачає, що у випадку необхідності у складних, багатоепізодних справах та стосовно кількох обвинувачених підтримання державного обвинувачення може бути доручено групі прокурорів з визначенням керівника відповідним розпорядженням.

Заміна державного обвинувача допускається тільки у виняткових випадках. Заміна державного обвинувача протягом судового розгляду однієї справи призводить до неналежної підготовки до судових засідань, втрати інформації, отриманої обвинувачем в ході допитів підсудного, потерпілих, свідків, дослідження інших доказів, започаткованої у попередніх судових засіданнях тактики проведення окремих процесуальних дій.

Врешті-решт, заміна обвинувача може призвести і до втрати певного психологічного контакту, який встановлюється між учасниками процесу в ході прийняття участі в судових засіданнях. Внаслідок цього підсудний може змінити свої показання, потерпілий – втратити впевненість у захищеності своїх прав. Це може привести до непорозумінь з боку складу суду (у «війні» прокуратури із судом переможців немає).

Заміна обвинувача практично унеможливлює перевірку правильності і повноти протоколів судових засідань, своєчасне внесення на них зауважень. Тому заміна державного обвинувача у кожній конкретній справі повинна мати місце лише у виняткових випадках, коли попередній прокурор не може продовжувати розпочату ним діяльність (наприклад, через звільнення).

Своєчасне призначення державного обвинувача у справі допоможе врахувати при його призначенні специфічність кримінальної справи, досвід участі у судових процесах, професійну майстерність, вміння зорієнтуватися у специфічних особливостях справи, принциповість, вміння переконати інших, здібності промовця.

Відповідно до п.9 ст.32 КПК, державним обвинувачем може бути лише прокурор, яким згідно із ст.56 Закону України «Про прокуратуру» є будь-який прокурорський працівник у будь-якому структурному підрозділі прокуратури. Отже не можуть бути державними обвинувачами у суді стажисти, за винятком тих, які призначені на посаду помічника прокурора, та слідчі за винятком випадків, коли вони тимчасово виконують обов’язки прокурора (прокурорського працівника).

Генеральний прокурор України у п.1.1 наказу №5гн від 19.09.2005р. від керівників прокуратур усіх рівнів та галузевих підрозділів вимагає забезпечення обов’язкової участі прокурора у судовому розгляді усіх кримінальних справ, за винятком справ приватного обвинувачення.

У судах першої інстанції державне обвинувачення, як правило, підтримують працівники прокуратур відповідного судам рівня (п.3 наказу). Але, з цього правила є декілька виключень:

• у справах з обвинувальним висновком, затвердженим Генеральним прокурором України або його заступниками, обвинувачі призначаються за дорученням Генеральної прокуратури України (п.3.6 наказу),

• якщо змінилася підсудність справи або обвинувальний висновок у справі затвердив вищестоящий чи інший територіальний прокурор, обвинувачення підтримується прокурором за місцем розгляду кримінальної справи, якщо прокурором вищого рівня не буде прийнято інше рішення (п.3.5 наказу). При цьому доручення про підтримання державного обвинувачення підлеглим прокурорам надається письмово,

• кримінальні справи, направлені до суду військовими прокурорами, розглядаються за їх участю (п.3.4 наказу). Якщо справу розглянуто територіальним судом, відповідний прокурор має інформувати військового прокурора регіону про засудження військовослужбовця,

• у справах про злочини, вчинені на об’єктах оборонно-промислової галузі, підтримання обвинувачення забезпечує Другий відділ Генеральної прокуратури України та відповідні підрозділи на місцях – Другі відділи апаратів прокуратур областей, міст Києва і Севастополя (п.3.2 наказу), (специфіка у тому, що у працівника прокуратури має бути допуск до державної таємниці),

• обов’язок підтримання обвинувачення у справах про злочини, вчинені організованими групами та злочинними організаціями, покладено на відділи нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратур обласного рівня або на інших прокурорів за вказівкою керівників цих прокуратур (п.3.3 наказу),

• транспортним, природоохоронним прокурорам та прокурорам з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах наказано підтримувати обвинувачення чи брати участь у передбачених законом випадках:

- у всіх справах, направлених ними до суду в населеному пункті за місцем розташування прокуратури,

- у справах своєї спеціалізації, визначеної відповідним галузевим наказом, направлених до суду в інші населені пункти.

У справах інших категорій наглядове провадження направляється відповідному територіальному прокурору для забезпечення участі в їх судовому розгляді та подальшого повідомлення про результати судового розгляду справ прокурорів, що скерували їх до суду.

Слід звернути увагу на те, що наказ Генерального прокурора України №5гн від 19.09.2005р. вважає підтримання державного обвинувачення в суді службовим обов’язком кожного керівника прокуратури та його заступників. При цьому, критерієм вибору справ для перших керівників прокуратур мають бути складність і актуальність цих справ, а не нарощування показників у статистичному звіті.

Як правило, питання призначення державного обвинувача у конкретній справі вирішується керівником прокуратури (або структурного підрозділу, якщо мова йде про апарат прокуратури обласного рівня) з врахуванням наказу про розподіл обов’язків щодо закріплення напрямку роботи з участі у кримінальному судочинстві за певними працівниками прокуратури. Проте наказ про розподіл обов’язків не повинен обмежувати керівника у визначенні обвинувача з інших оперативних працівників прокуратури. При цьому має враховуватись складність справи, досвід працівника, його особисті якості – виходячи з особливостей злочину та потенційної поведінки учасників процесу в судових засіданнях.

Необхідно враховувати і навантаження певного працівника, щоб надати йому досить часу для підготовки до участі в судових засіданнях, а також виробити злагоджений порядок роботи, коли виконання інших доручень прокурора не перешкоджатиме підтриманню державного обвинувачення, а участь в судових засіданнях не створить перешкод для виконання інших службових обов’язків.

Крім оцінки якостей працівника та складності справи керівник, вирішуючи питання про призначення обвинувача, має враховувати і суто організаційні питання: склад суду, кількість і тривалість судових засідань, щоденне та щотижневе навантаження на кожного з працівників.

Оптимальним вважається такий розподіл службових обов’язків між працівниками, коли на одного державного обвинувача припадає не більше двох складів суду.

Попередній досвід роботи, нові вимоги до прокурорської практичної діяльності націлюють на комплексне вирішення взаємопов’язаних питань на стадіях завершення нагляду за законністю досудового слідства та початку обвинувальної діяльності прокурора в суді, тобто при виконанні вимог ст.ст.228-232 КПК України. З цього часу починається функція державного обвинувачення, а прокурор, якому доручено реалізовувати її в суді, розпочинає підготовку до участі у судовому розгляді справи.

Слід визнати правильною практику, коли до вирішення питання про можливість затвердження обвинувального висновку та направлення справи до суду її вивчає не тільки прокурор, що наглядав за досудовим слідством, а і майбутній державний обвинувач. На необхідність запровадження такої практики вказує і п.1.3 наказу Генерального прокурора №5гн від 19.09.2005р., який передбачає, що державному обвинувачеві доручається вивчення кримінальної справи перед затвердженням обвинувального висновку. Вивчення справи з двох протилежних боків, наглядаючого прокурора і державного обвинувача, дозволяє об’єктивно оцінити так звану «судову перспективу» конкретної справи.

Зазначений порядок допомагає:

• докладно перевірити обґрунтованість і допустимість доказів, зібраних у справі,

• своєчасно виявити помилки, порушення закону, допущені слідчим, з’ясувати, чи можна виправити ці помилки у суді,

• разом із слідчим обговорити питання про можливість допиту у суді додаткових свідків і надання додаткових доказів, спрогнозувати різні ситуації, які можуть виникнути у судовому засіданні (зміна показань, неявка свідків, потерпілих, різного роду клопотання з боку захисників та підсудних тощо),

• законспектувати матеріали справи, з’ясувати психологічні характеристики осіб, що будуть допитуватися, приховані обставини, що можуть вплинути на хід судового розгляду.

Необхідною умовою забезпечення якісного підтримання державного обвинувачення є завчасність повідомлення державного обвинувача про кожне із судових засідань у справі.

Найбільш ефективним для планування роботи державних обвинувачів є щотижневе складання списків кримінальних справ, що розглядаються в судах, та визначення участі в них працівників прокуратури. Інформація щодо розгляду судових засідань може надходити з двох джерел:

• офіційне повідомлення суду про день і час розгляду справи,

• інформація обвинувача, який брав участь у попередньому засіданні у конкретній справі.

З метою належної організації роботи на цьому напрямку і уникнення непорозумінь з боку суду, керівнику прокуратури слід стабілізувати ці джерела отримання інформації. Забезпечення своєчасності надходження інформації від суду можливе шляхом закріплення за одним з працівників, що забезпечують підтримання державного обвинувачення, обов’язку проведення щотижневої звірки з судом (суддями) щодо справ, які розглядатимуться на наступному тижні за участю державних обвинувачів – працівників прокуратури.