5.Завдання і повноваження прокурора в судовому засіданні.

Підтримання державного обвинувачення – це сукупність форм і методів реалізації в суді притаманної лише прокурору обвинувальної функції.

Головним завданням прокурора в суді є безпосереднє здійснення обвинувальної діяльності. За Кримінально-процесуальним кодексом України (ст. 32) саме прокурор, що підтримує державне обвинувачення в суді і є обвинувачем.

Друге, не менш важливе його завдання – захист конституційних прав і свобод учасників судового процесу.

В статті 34 ЗУ «Про прокуратуру» завданням прокурора у судовому процесі визначено не прокурорський нагляд, а сприяння “виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що грунтуються на законі”³.

Саме тому наказ Генерального прокурора України від 19.03.2005 № 5гн “Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення” спрямовує роботу прокурорів у цій галузі на “ефективну реалізацію повноважень щодо всебічного, повного, об’єктивного та неупередженого дослідження обставин кожної справи” (п. 1).

Таким чином, виконання прокурором завдання, як сторони обвинувачення, – в цьому головний сенс його участі у судовому розгляді кримінальної справи.

Повноваження державного обвинувача, які передбачені кримінально-процесуальним законом, надають підстави для формулювання характеристики процесуальної самостійності державного обвинувача у судовому засіданні, які визначаються наступними факторами:

1. Державний обвинувач самостійно визначає свою позицію у ході судового розгляду, тактику здійснення кримінального переслідування у судовому засіданні. Але з огляду на те, що наказом Генерального прокурора України №5гн від 19.09.05 р. „Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення” відповідальність за організацію роботи з цього напряму в районі (місті) покладена на керівника прокуратури, державний обвинувач повинен координувати свої дії з керівником прокуратури, принаймні з тим, яким затверджував обвинувальний висновок.

2. Державний обвинувач у відповідності із своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на безпосередньому дослідженні доказів у судовому засіданні, визначає обсяг обвинувачення, в межах якого він здійснює кримінальне переслідування. Він може змінити обвинувачення з підстав, передбачених ст. 277 КПК України.

3. Державний обвинувач має право під час судового розгляду до закінчення судового слідства заявити про відмову від обвинувачення, тобто від здійснення кримінального переслідування.

4. Державний обвинувач самостійно формулює у звернені до суду пропозиції, що стосуються питань, які підлягають вирішенню під час постановлення вироку.

5. Державний обвинувач, залишаючись представником суспільних і державних інтересів, має право, як й інші учасники процесу, внести апеляцію на вирок суду по справі, де він особисто приймав участь у судовому розгляді.

Повноваження прокурора, як суб’єкта кримінального переслідування особи в суді, виписані у ст. 264 КПК України та у Законі України „Про прокуратуру”.

У розгорнутому виді їх можна сформулювати наступним чином. Прокурор у судовому розгляді кримінальної справи:

• обов’язково приймає участь у кримінальних справах публічного та приватно-публічного обвинувачення;

• підтримує державне обвинувачення в суді;

• подає суду докази, зібрані на досудовому слідстві, та додаткові докази, першим досліджуючи їх у судовому засіданні;

• бере участь у дослідженні доказів, представлених стороною захисту, представляючи докази, які їх спростовують;

• заявляє клопотання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників процесу;

• має право на зміну обвинувачення або відмови від нього;

• надає оцінку юридичній кваліфікації дій підсудного, висловлює об’єктивну і обґрунтовану думку щодо виду і міри покарання;

• надає аргументовані пропозиції щодо вирішення цивільного позову, інших питань, які буде вирішувати суд;

• здійснює право на внесення апеляції, касаційного подання чи ініціювання перегляду справи у виключному провадженні;

• бере участь у роботі апеляційної, касаційної інстанції, при розгляді справи судом у виключному провадженні та в порядку виконання вироку.

6 Дотримання державним обвинувачем норм професійної етики в судовому засіданні

Рада Європи. Комітет Міністрів. Рекомендація 19 (щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя) від 6.10.2000 року

ОБОВ'ЯЗКИ ПРОКУРОРА ПЕРЕД ЛЮДЬМИ

Необхідним доповненням гарантій, якими має прокурор при виконанні своїх функцій, повинні бути певні обов'язки стосовно тим, хто стикається із правовою системою, або в якості підозрюваних, свідків, або потерпілих.

24. При виконанні своїх обов'язків прокурори повинні:

a) виконувати свої функції справедливо, неупереджено й об'єктивно;

b) поважати й намагатися захищати права людини, як зазначено в Конвенції про захист прав людини й основних свобод;

c) намагатися забезпечити, щоб система карного правосуддя функціонувала так швидко, як це можливо.

У цьому випадку робиться акцент на дві життєво важливих вимогах, згаданих у Рекомендації 1, — повага прав особистості й проходження вимозі ефективності, — за що прокурор також частково несе відповідальність.

25. Прокурори повинні втримуватися від дискримінації за будь-якими підставами, таким як стать, раса, колір шкіри, мова, релігія, політичні й інші переконання, національність або соціальне походження, приналежність до національних меншин, наявність власності, походження, здоров'я, фізичні недоліки й по інших підставах.

Той факт, що прокурор ответствен за обвинувачення, не повинен затьмарювати його основної функції хоронителя права: він повинен поводитися неупереджено, а практичні слідства цього принципу викладені в наступних пунктах Рекомендації.

30. Прокурори не повинні розголошувати конфіденційну інформацію, отриману від третіх осіб, зокрема якщо мова йде про презумпцію невинності, якщо тільки розголошення не буде потрібно в інтересах право судія або відповідно до закону.

Прокурор повинен відстоювати презумпцію невинності, яка зізнається всіма демократичними системами, розуміючи, що можуть мати місце (виняткові) випадки, коли отримана інформація не може залишатися конфіденційної: такі відступи від конфіденційності повинні бути зазначені в законі.

32. Прокурори повинні належним чином опікуватися про інтереси свідків, особливо вживати заходів по захисту їх здоров'я, безпеки й особистого життя або стежити за тим, щоб такі заходи були прийняті.

Стаття 3. Основні етичні принципи професійної діяльності прокурора

Професійна поведінка прокурора ґрунтується на загальновизнаних морально-етичних принципах:

- верховенства права;

- гуманізму;

- справедливості;

- рівності всіх громадян перед законом;

- демократизму;

- законності;

- незалежності;

- об’єктивності;

- неупередженості;

- чесності.

Стаття 4. Моральні вимоги до прокурора

При виконанні службових обов’язків прокурор зобов’язаний:

1) відноситися до людини як до вищої цінності;

2) поважати і захищати права, свободи і гідність громадян відповідно до вітчизняних та міжнародних правових норм та загальнолюдських принципів моралі;

3) глибоко розуміти соціальну значимість своєї ролі, міру відповідальності перед суспільством і державою за забезпечення правової захищеності громадян;

4) розумно і гуманно використовувати надані права у відповідності з принципами справедливості;

5) постійно вдосконалювати професійну майстерність, знання права, підвищувати загальну культуру, творчо опанувати необхідний на службі вітчизняний та зарубіжний досвід.

Розділ IІІ

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ПОВЕДІНКИ ПРОКУРОРА У МЕЖАХ СУДОЧИНСТВА

Стаття 10. Дотримання принципу законності, незалежності суддів, рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом

Стаття 11. Дотримання принципу презумпції невинуватості

Стаття 12.Недопущення дій, що принижують людську гідність

Стаття 13. Недопущення використання доказів, здобутих незаконним шляхом

Стаття 14. Забезпечення конфіденційності інформації

6.Призначення держ.обвинувача у крим.справі