50,51Звільнення від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності –

це відмова держави від засудження (у формі винесення обвинувального вироку) винної у вчиненні злочину особи, якщо остання дає на це згоду, при наявності передбачених законом підстав і умов та у випадках, визначених законом.

Види звільнення від кримінальної відповідальності:

в загальному порядку (розділ IX та ст.ст. 97, 106, розділу XV); Справа може бути направлена до суду з поданням про звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до п.4 ст.6 КПК (амністія); ст.7 КПК /ст.48 КК/ (зміна обстановки), ст.7-2 КПК /ст.45 КК/ (дійове каяття); ст.8 КПК /ст.46/ (примирення з потерпілим); ст.9 КПК /ст.447 КПК, ст.97 КК/ (звільнення неповнолітнього, який досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру); ст.10 КПК /ст.47 КК/ (передача на поруки); ст.11-1 КПК /ст.49 КК/ (закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності). Участь прокурора у розгляді справ даної категорії є обов’язковою. У судовому засіданні прокурор висловлює свою думку щодо законності звільнення особи від кримінальної відповідальності, наявності в матеріалах справи всіх необхідних документів. У разі звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності заперечень з боку прокурора, він має право внести апеляцію на постанову суду.

в особливому порядку (за статтями особливої частини КК). Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

Ч. 4 Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами ч.3 Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

Ч. 4 - . Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)

Ч. 4 . Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Характеристика норм Кримінального кодексу, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності:

• умовні і безумовні;

• дискреційні (необов'язкові, факультативні, альтернативні) і імперативні (обов'язкові).

Загальні підстави:

• посткримінальна поведінка особи (щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, повне відшкодування шкоди);

• настання певних умов (сплив строків давності, прийняття закону про амністію, зміна обстановки).

Спеціальні підстави для звільнення:

• особа вперше вчинила злочин (раніше не судима; судима, але судимість втратила правове значення; за 2 і більше злочинів, якщо вони складають ідеальну сукупність; раніше звільнялась від кримінальної відповідальності);

• нетяжкі, середньої тяжкості (ст. ст. 47, 48 КК України), необережні середньої тяжкості злочини (ст. ст. 45, 46, 97 КК України) за Загальною частиною цього Кодексу;

- дієве каяття, відшкодування шкоди або загладжування вини, примирення з потерпілим, наявність клопотання колективу про взяття на поруки, закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зміна обстановки, амністія, можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання за Загальною частиною КК України;

- добровільність (звернення до компетентних органів про вчинення злочину, добровільна відмова від продовження злочинної діяльності, здача зброї, бойових припасів або вибухових речовин, звернення до лікувальних закладів та розпочаток лікування від наркоманії, добровільний вихід з незаконно створених військових або збройних формувань тощо) та інші, передбачені Особливою частиною КК України.

Суд при розгляді таких справ повинен переконатися, що:

• діяння мало місце;

• містить склад злочину;

• особа є винною у вчиненні діяння;

• є умови і підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності;

- згода особи на таке вирішення справи.

Суд:

• розглядає справу за обов'язковою участю прокурора (на ньому - тягар доказування вини);

• закриває під час попереднього слухання в порядку ст. 248 КПК України (у випадку застосування обов'язкових норм такого звільнення) і звільняє особу від кримінальної відповідальності;

• закриває після розгляду у судовому засіданні в порядку ст. 282 КПК України (у випадку застосування необов'язкових правових норм) і звільняє особу від кримінальної відповідальності;

- закриває справу і у випадку, коли є підстави для закриття справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності, але справа надійшла з обвинувальним висновком;

• скасовує вирок та закриває справу з цих підстав у апеляційному, касаційному та виключному провадженнях.

53,54. Примусовими заходами медичного характеру

“Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, або поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь”.

• Підстави для застосування примусових заходів медичного характеру

1. Вчинення особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України;

2. Визнання особи неосудною чи обмежено осудною в момент вчинення суспільно небезпечного діяння;

3. Визнання такої особи суспільно небезпечною через її хворобливий стан і у зв'язку з характером вчиненого нею діяння.

• Види примусових заходів медичного характеру (ст. 94 КК України):

• надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

• госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

• госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

• госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Неосудною є особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки

Обмежено осудною визнається судом особа, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. Така особа підлягає кримінальній відповідальності, при призначенні покарання якій суд може застосувати примусові заходи медичного характеру.

• Суб'єкти цих діянь:

• які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності;

• які вчинили злочини у стані обмеженої осудності;

• які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Неосудною або обмежено осудною особа може бути визнана лише судом.

Як і презумпція невинуватості, презумпція осудності знайшла законодавче закріплення в ст. 3 Закону України від 22 лютого 2000 року „Про психіатричну допомогу”, де зазначено: „Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим законом та іншими законами України.”

• Особливості судового провадження у справах щодо неосудних осіб полягають у наступному:

1. Суд не повинен допускати ніякого спрощення під час розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру;

2. Особа, щодо якої розглядається справа, дає пояснення, а не показання, тому дані що в них містяться, не є доказами. Суд не може посилатись на них в постанові (ухвалі);

3. Судові дебати не провадяться, суд заслуховує висновок прокурора і думку захисника;

4. Неосудній особі останнє слово не надається;

5. Суд виносить ухвалу (суддя – постанову), а не вирок;

6. Цивільний позов у цих справах залишається без розгляду. У постанові зазначається, що питання про відшкодування матеріальної шкоди підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

7. Одним із доказів є висновок судово-психіатричної експертизи. У цій категорії справ він є обов’язковим.

• За результатами розгляду кримінальної справи суд постановляє одне із таких рішень:

• про застосування примусових заходів медичного характеру, вказуючи, який саме вид заходу, із передбачених ст. 94 КК України, суд призначає;

• про направлення кримінальної справи для проведення досудового слідства;

• про закриття кримінальної справи (якщо не доказано вчинення особою суспільно небезпечного діяння або суд визнає за непотрібне застосовувати згадані заходи у зв’язку з тим, що особа не є суспільно небезпечною).

Призначаючи примусові заходи медичного характеру, суд не визначає строк їх застосування (лікування). Особи, щодо яких вони застосовані, підлягають обов'язковому комісійному переосвідуванню не рідше, ніж один раз на 6 місяців, за результатами якого суд приймає одне із таких рішень:

1. про продовження застосування примусових заходів медичного характеру;

2. про зміну виду примусового заходу медичного характеру (якщо стан здоров’я покращився);

3. про припинення (скасування) примусових заходів медичного характеру (якщо особа видужала).

• Перед направленням кримінальних справ до суду прокурор зобов'язаний перевірити:

• чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена кримінальна справа;

• чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа;

• чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання.

Кримінальні справи щодо неосудних направляються з постановою про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, а щодо обмежено осудних – з обвинувальним висновком.

На постанову суду про застосування, зміну, продовження або скасування примусових заходів медичного характеру може бути внесено апеляцію чи касаційне подання прокурора (ст. 424 КПК України)

54.Участь прокурора в судовому розгляді справ про застосування примусових заходів медичного характеру

1. Участь прокурора в судовому розгляді справ про застосування примусових заходів медичного характеру.

Стаття 416 Стаття 424.

45