30. Технології соц. Корекції.

Соц. корекція – діяльність соц. суб’єкта з виправлення тих особливостей психологічного, педагогічного і соціального плану, що не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам. Корекційний вплив здійснюється в різних напрямках: відновлення(відтворення якостей до відхилення);компенсування(посилення якостей об’єкта, що можуть замінити втрачене в результаті порушень);стимулювання(активізування позитивних якостей);виправлення(заміна негативних якостей на позитивні). Виділяють такі методичні підходи:псих – педагогічні(придушення-припинення дій які несуть шкоду;витиснення-викликання іншого благополучного стану;ігнорування-не звертати увагу на неблагополучний стан;санкціонування-дозвіл на прояв неблагополучного стану;концентрація на позитивному;соц. научіння - научіння шляхом спостереження благополучної поведінки;соц. корекція в умовах конфлікту), соц. научіння, соц. корекція конфліктної ситуації. Методичні прийоми:переговори,посередництво(нейтральна третя сторона розв’язує конфлікт),інтегральна угода(угода між сторонами конфлікту).

32. Технології соц. Консультування

Соц. консультування – особливий вид допомоги клієнту, допомога в аналізі проблеми, поясненні конфліктних зон, знаходження альтернативних шляхів виходу і прийняття рішення, тобто підтримка людей в плані допомоги самим собі. Психосоціальний підхід до консультування спрямований на зниження рівня стресової ситуації і усунення конфлікту в рамках проблемної ситуації шляхом довготривалих підтримуючих і навчаючих відносин. Дві основні процедури – підтримка і модифікація. Процедури підтримки:прояснення, реалістичне заспокоювання,сприйняття у взаємовідносинах,логічна дискусія,демонстративна поведінка,надання порад і опіки,середовищні впливи(допомога з житлом,коштами). Модифікація спрямована на зниження тиску і знаходження клієнтом способу розв’язання проблеми. Навички консультування:підтримувати ділові стосунки, працювати з гарним почуттям, вміти працювати з агресивністю клієнтів,гнівом,виявляти і розуміти поведінку інших.

31. Технології соц експертизи

Під експертизою прийнято розуміти дослідження будь-якого питання, що вимагає спеціальних знань, з поданням мотивованого висновку. Спільним для безлічі спеціальних видів експертиз є те, що вони представляють собою дослідження, а в деяких випадках (лікарсько-трудова, судово-психіатрична та деякі інші експертизи) - огляд; припускають вказівку на спеціальний, деколи закріплений у відомчих актах або навіть в законах порядок їх призначення і проведення; в основному застосовуються при діагностиці, проектуванні і складанні прогнозів. Отже, соціальна експертиза є дослідженням, що проводиться фахівцями (експертами), включає діагностику стану соціального об'єкту, встановлення достовірності інформації про нього і його довкілля, прогнозування його подальших змін і впливу на інші соціальні об'єкти, а також вироблення рекомендацій для ухвалення управлінських рішень і соціального проектування в умовах, коли дослідницьке завдання важко формалізується. Це визначення відповідає чотирьом функціям соціальної експертизи: діагностична функція — огляд стану соціального об'єкту у момент дослідження; інформаційно-контрольна функція — дослідження інформації про соціальний об'єкт і його оточення з метою встановити її достовірність і внести відповідні корективи, якщо інформація містить спотворення; прогностична функція — виявлення можливих станів соціального об'єкту в коротко-, середньо- і довгостроковій перспективі і можливих сценаріїв досягнення об'єктом цих станів;  проектувальна функція — вироблення рекомендацій з тематики експертування соціального об'єкту для соціального проектування і ухвалення управлінських рішень. Мета соціальної експертизи — встановлення відповідності діяльності органів державної влади і інших соціальних інститутів соціальним інтересам громадян і завданням соціальної політики, а також формування пропозицій відносно досягнення цієї відповідності. Отже, соціальна експертиза проводиться, перш за все, у тому випадку, коли потрібно оцінити позитивні або негативні наслідки прийняття нормативних правових актів і інших управлінських рішень, а також коли належить приймати такі акти і рішення по підготовлених проектах.