25. Визначення та класифікація соц. Технологій в соц. Роботі

Технології соц. роботи – сукупність форм, методів та прийомів, які застосовуються соц. службами, окремими соц. працівниками з метою досягнення успіху в практичній соц. роботі та забезпечити ефективність у реалізації завдань соц. захисту населення. Класифікація технологій соц. роботи:За обсягом – цілісні(орієнтовані на загальний цикл роботи виявлення проблеми до її вирішення); - часткові(вирішення конкретного завдання). За призначенням – цільове(конкретна мета); - комплексне(не до однієї проблеми). За структурою – загальні; - конкретні. За суб’єктом – початківець суб’єкт;- досвідчений суб’єкт; - висококваліфікований спеціаліст. За об’єктом – за соц. ознакою(студент,військовий);-за віковою ознакою(дитина, підліток); - за кількісною ознакою(окрема,група,колекив). За місцем застосування – за освітнім закладом: - за спеціалізованими установами;- за місцем проживання. За способом реалізації – провідний метод(ігрова технол); - за сукупністю (декілька методів)

26. Характеристика технологій соц. Роботи за структурною ознакою.

У структурному відношенні технології соц. роботи являють собою сукупність загальних та конкретних технологій. Загальні(функціональні) технології мають більш універсальний характер. Ця система загальних технологій включають в себе значущі процеси: соц. діагностика, профілактика, адаптація, реабілітація, корекція і терапія, експертиза, страхування, обслуговування, посередництво, патронаж. Конкретні технології складають певні технологічні процедури надання допомоги конкретній категорії осіб. Такі як: технології соц. роботи у сфері зайнятості населення, технології соц. роботи з сім’ями, технології соц. роботи з інвалідами, технології соц. роботи у вирішенні національно – етнічних проблем.

24. Найпоширеніші світові моделі соціальної політики.

1. Модель соціального захисту в плановій економіці органічно вписувалася в комплекс взаємовідносин між державою та суб´єктами господарювання, державою та окремою особою, суб´єктом господарювання та працюючими. Вона характеризувалася рядом ознак, несумісних із ринковою економікою. Це, по-перше, переважання в доходах громадян трудового доходу, отриманого в державному секторі економіки. Державне регулюванняоплати праці розглядалося як інструмент уникнення нерівності в розподілі доходів. Пенсійна система також орієнтувалася на перерозподіл трудового доходу між поколіннями.По-друге, політика заробітної платні спрямовувалася на загальну зайнятість населення. Частка активного населення була досить високою.По-третє, держава заохочувала колективні форми споживання (дошкільні дитячі установи, освіта, відпочинок), робила акцент на натуральні форми споживання (безкоштовні житло, охорона здоров´я, освіта тощо).По-четверте, основним - каналом, перерозподілу зароблених благ були державні підприємства.Таким чином, держава забезпечувала певні соціальні гарантії з дотримання певного стандарту рівня життя. В процесі переходу до ринку всі ці елементи виявилися практично ліквідованими. Оскільки нова модель знаходиться ще в стадії формування, то утворився соціальний вакуум, упродовж якого значна частина населення виявилася без належного захисту і допомоги. Бідність за роки переходу до ринку стала розповсюдженим явищем. Стала чітко прослідковуватися нерівність у доходах, рівень якої різко зростав. Виокремилася нова група населення - "нові бідні", це ті громадяни, які раніше належали до середнього класу. Це, як правило, працюючі бідні, частка яких в Україні сягає 38,8 % . Причина такого стану серед працюючих - низька реальна заробітна платня в багатьох секторах економіки, яка в стані утримати лише одну особу.2.Модель ліберальної соціальної політики характерна для американського суспільства. Вона базується на відокремленні соціального захисту від функцій ринкового господарювання; обмеженому, але досить високому захисті лише тих верств населення, які не мають, окрім, соціальних, інших доходів. Ця модель забезпечує високий рівень і якість життя основної частини населення, стимулює членів суспільства до самовдосконалення.3.Скандинавська модель соціальної політики вважається найбільш соціалізованою, оскільки найбільшою мірою працює на задоволення потреб суспільства. В Швеції, Норвегії, Фінляндії та інших північноєвропейських країнах соціальна політика виступає як мета економічного розвитку держави.Характерними ознаками цієї моделі є:— висока частка ВВП, яка розподіляється через бюджет— значні фінансові ресурси акумульовані "в руках" держави;— домінування ідей рівності, справедливості, солідарності при здійсненні соціальної політики;— жорстка державна політика доходів;— соціальний захист населення за рахунок державних фінансових ресурсів.4. Західноєвропейська модель (Франція, Австрія, Німеччина, Італія) соціальної політики базується на ефективній системі соціального захисту, в основі якої лежать значні державні (понад 50 %) та недержавні кошти.Певними особливостями характеризується соціальна політика в інших країнах світу - Великій Британії, Японії тощо. Слід зазначити, що кожна країна має свої особливості формування та здійснення соціальної політики, які відображають національні традиції та менталітет, історичний досвід, соціально-економічний рівень розвитку економіки, фінансові можливості держави.5. Соціальна політика нашої країни формується з урахуванням світового досвіду та вищезазначених факторів.Вихід вітчизняної економіки на траєкторію зростання вимагає перебудови соціальної сфери і, насамперед, істотного підвищення добробуту людей, подолання глибокого падіння їхнього життєвого рівня. Для цього держава повинна найповніше використати нові економічні умови господарювання, результати стабілізації та зростання.Існуюча на сьогодні модель економічної політики зорієнтована переважно на захист соціально вразливих верств населення. Логіка нової стратегії передбачає принципове коригування політики доходів - перенесення основних акцентів соціальної політики на працюючу частину населення. Існуюче заниження вартості робочої сили відчутно гальмує розвиток внутрішнього ринку, динаміку економічних процесів. Практично повністю втрачено стимулюючу функцію заробітної платні, її вплив на розвиток виробництва, науково-технічний прогрес зведено до мінімуму. Світовий досвід господарювання свідчить, що економіка, яка базується на низькій вартості робочої сили, не забезпечує високих стандартів споживання, процесів нагромадження, якісного відтворення робочої сили. За таких умов стримується розвиток усієї соціальної інфраструктури - освіти, медицини, культури, житлово-комунального господарства.Активна соціальна політика спрямовується на боротьбу з бідністю, збереження людського капіталу, його пристосування до потреб ринкової економіки, сприяння економічному зростанню, забезпечення соціальної справедливості та політичної стабільності.

27. Основні компоненти, етапи розробки та функції технологій соц. роботи.

Функції технологій соц. роботи: аналітико – прогностична(виявлення і облік громадян відповідної території, які відносяться до категорій соц. ризику, моніторинг); діагностична(аналіз існуючих актуальних і потенційних соц. проблем, встановлення причин проблем та дослідження соц. ситуацій); системно – моделююча(визначення характеру, обсягу і методів соц. допомоги); проектно – організаторська(розробка ресурсне обґрунтування, реалізація і оцінка соц. проектів); інстументально – практична(надання різних видів допомоги у важких життєвих ситуаціях); активізацій на( сприяння в активації внутрішнього потенціалу індивіда); розпорядчо – управлінська(органи управління, підбір кадрів); евристична(нарощення і поглиблення соц. знання)Етапи розробки технологій: теоретичний(визначення мети, об’єкта впливу, складових елементів, соц. зв’язків об’єкта); методичний(визначення джерела, шляхи та способи отримання інформації про стан об’єкта);процедурний(вирішення завдань, пов’язаних з організацією діяльності опробовування методів, усунення недоліків, рекомендацій та вироблення алгоритму діяльності).Характеризуючи технології соціальної роботи як науку, варто виходити з того, що її невід'ємними компонентами є відповіднізакономірності (наприклад, істотні зв'язки між суб'єктом і об'єктом соціальної діяльності), принципи і методи (економічні, правові, соціально-педагогічні і т.д.).

28. Технології соц. діагностики і профілактики

Ефективність рішень будь-якої соціальної задачі або проблеми багато в чому залежатиме від того, наскільки точно була проведена діагностика, наскільки об'єктивно було оцінено стан соціального об'єкту і наскільки вірно були вибрані орієнтири, нормативи сфери життєдіяльності, що діагностується, службовці основою соціального дослідження і виміру.

Соціальна діагностика – аналіз стану соц. об’єктів і процесів з метою виявлення проблем їх функціонування. Принцип конфіденційності, принцип наукового обґрунтування, принцип не нанесення збитку, принцип об’єктивності, принцип ефективності, принцип причинності,Принцип комплексного підходу, Принцип верифікації соціальної інформації, Принцип системності в діагностиці, Принцип клієнтоцентризму Методи спостереження, Бесіда в конфіденційності соціальній діагностиці, Запитальник (особовий для опитувальника), Метод експертної оцінки, Соціометрія, моніторинг,методи тестування.

Профілактика є важливим засобом запобігання розвитку яких-небудь негативних процесів на ранніх стадіях. Вона дозволяє з меншими витратами зняти гостроту соціальної проблеми і обернути процес в сприятливішу сторону. Соціальна профілактика – науково-обгрунтована дія, що своєчасно робиться, на соціальний об'єкт з метою збереження його функціонального стану і запобігання можливим негативним процесам в його життєдіяльності. Соціальна профілактика (запобігання, превенція) - діяльність по запобіганню соціальній проблемі, соціального відхилення або утриманню їх на соціально терпимому рівні за допомогою усунення або нейтралізації причин, що породжують їх. Профілактика направлена на запобігання можливим фізичним, психологічним або соціокультурним колізіям у окремих індивідів і «груп риски»; збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров'я людей; сприяння ним в досягненні поставлених цілей і розкритті їх внутрішніх потенціалів. Соціальна профілактика створює передумови для процесу нормальної соціалізації особи, який грунтується на пріоритеті принципів законності і моралі. В зв'язку з цим можна погодитися з точкою ряду дослідників проблем соціальної роботи, що профілактики потребує все населення. Реалізація профілактичних заходів здійснюється через систему методів. До них відносять: профілактичну бесіду, яка може носити інформаційний, консультаційний характер; спостереження; метод профілактичного втручання; профілактичні тренінги. Для оцінки ефективності соціально-профілактичних заходів можуть проводитися вибіркові конкретно-соціологічні дослідження шляхом вивчення громадської думки.

29. Технології соц. реабілітації.

Соц. реабілітація – комплекс заходів, направлених на відновлення утрачених або порушених соц. зв'язків в наслідку стійкого порушення функцій організму або наслідку зміни соц. статусу.Зміст соц. реабілітації полягає в реконструкції соціокультурного оточення з різними категоріями молоді, допомозі у комунікації та навчанні, цілеспрямованій соціально – психологічній роботі з близькими та родичами, допомозі у професійному самовизначенні, працевлаштуванні, організації дозвілля та спілкування. Види реабілітації: розробка правових та організаційних основ системи обстеження і лікування; превентивна робота з проблем пияцтва, алкоголізму, вживання тютюну серед молоді; пропагандистські заходи щодо міжнародних свят, Всесвітніх днів без тютюну;соц. реабілітація та адаптація безробітних, біженців, емігрантів, сприяння у працевлаштуванні, реабілітація підлітків з дезадаптованою поведінкою; соц. реабілітація дітей та молоді у навчальних закладах, ї х лікування, медична допомога.