Склад і класифікація витрат.
Ринкові умови господарювання вимагають від управлінського персоналу забезпечення ефективності функціонування підприємства,тобто отримання прибутку, величина якого безпосередньо залежить від того,наскільки успішно здійснюється процес управління витратами виробництва.
Для того,щоб ефективно управляти витратами,керівництва необхідно розуміти,які види витрат існують і від чого вони залежать,тому важливим інструментом для прийняття господарських рішень у сфері управління витратами на підприємстві є їхня класифікація за певними ознаками,які б дозволяли здійснювати ефективне управління витратами на стадії панування,обліку,контролю та аналізу. Відсутність класифікації витрат ускладнює вирішення задач управління ними на підприємстві будь-якої форми власності.
Відповідно до чинної нормативно-правової бази підприємство збирає і класифікує за різними напрямами інформацію щодо витрат з метою управління ними потребує побудови спеціальної системи внутрішньогосподарського (управлінського обліку). Класифікація витрат на кожному конкретному підприємстві залежить від особливостей організації виробництва. Наразі це актуально питання,оскільки збільшується кількість підприємств, які переходять до застосування сучасних засобів управління виробництвом.
Класифікація витрат - це розподіл і одночасне об'єднання різних витрат, однорідних за певними ознаками. Чим більше виділено класифікаційних ознак,тим вищим є ступінь пізнання об'єктів.
Класифікація необхідна задля:
Управління витрат;
Визначення структури загальних витрат;
Калькулювання собівартості продукції,отримання своєчасної і точної інформації про витрати з необхідним для управління рівнем деталізації;
Визначення витрат за структурними підрозділами підприємства і звітними періодами;
Виявлення певних співвідношень між окремими видами витрат та визначення ступеня їхнього впливу на собівартість та рентабельність продукції;
Встановлення та зниження непродуктивних витрат;
Аналізу витрат та пошуку резервів їх зниження.
Отже класифікація витрат виробництва – важливий інструмент для прийняття господарських рішень у сфері управління витратами на підприємстві. Її основна мета полягає у виділенні тієї частини витрат,на які може вплинути менеджер.
Залежно від специфіки рішень витрати поділяють на релевантні на не релевантні. Релевантними витратами прийнято вважати тільки ті витрати,які залежать від управлінського рішення,тобто ті, які ще не були здійснені або які можуть бути анульовані без втрат. Мова йде про витрати, які підприємству ще належить здійснити,якщо це стане необхідно в результаті прийнятого рішення.
Місця виникнення витрат — це структурні підрозділи (цехи, відділи, дільниці), що є об'єктами нормування, планування, обліку витрат виробництва. По відношенню до виробничого процесу місця виникнення витрат класифікують на виробничі (цехи, дільниці, бригади) та обслуговуючі (відділи і служби управління, склади, заводські лабораторії тощо).
Під центром витрат розуміють первинні виробничі та обслуговуючі одиниці, які характеризуються одноманітними функціями і виробничими операціями, подібним рівнем технічної оснащеності організацією праці тощо. Основою для виділення центрів витрат є єдність використовуваного обладнання, виконуваних операцій чи функцій.
Здійснюючи прогнозування витрат підприємства на певний момент часу (а це означає, що розглядається короткостроковий період, тобто період фіксованих потужностей), виходимо з того, 11 всі витрати поділяються на змінні та постійні, сума яких дає загальні витрати.
Під змінними розуміють витрати, величина яких знаходиться в прямій залежності від обсягу виробництва. Змінні витрати — це витрати на реальне здійснення діяльності, заради якої було створенії підприємство. Постійні витрати в межах даної виробничої потужності не залежать від обсягу виробництва і залишаються фіксованими за будь-якого обсягу виробництва.
Деякі витрати складно віднести до постійних чи до змінних, оскільки вони містять у собі і постійну, і змінну частину. Такі витрати називають змішаними. Отже, змішані витрати — це витрати, величина яких змінюється з обсягом виробництва, але, на відміну від прямих витрат не в прямій пропорції.
Крім класифікації витрат за функціями управління витратами, існують і інші класифікаційні ознаки. Зокрема, за видами продукції, робіт, послуг витрати поділяють на:
індивідуальні — витрати на окремі види продукції, робіт, порі слуг;
групові — на групи продукції (так, наприклад, у кондитерському виробництві виділяють такі групи виробів: карамель; драже, цукерки м'які, халва, ірис, вафлі та ін.);
посортні витрати — витрати на сорти продукції, на окремі послуги або на окремі види робіт (наприклад, у тютюновому виробництві виділяють сигарети вищого сорту, І сорту, II сорту та ІІІ сорту).
По відношенню до процесу виробництва розрізняють витрати предмеметів праці (сировина, матеріали, паливо, енергія), засобів праці (амортизація устаткування, ремонти, утримання машин, споруді будівель тощо) та живої праці (заробітна плата, нарахування на кінцеву заробітну плату).
За ознакою відношення до собівартості продукції виокремлюють витрати на продукцію та витрати періоду.
Витрати на продукцію — це витрати, які пов'язані з виробництвом і утворюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг). У виробничій сфері до таких витрат належать витрати на сировину, матеріали, енергію, паливо, зарплату, амортизацію і капітальний ремонт устаткування тощо.
Витрати періоду — це витрати, що не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (витрати на управління підприємством,збут продукції).