НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра кримінального права і процесу

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

з курсу кримінології

по темі №4

« Злочини проти праві свобод людини і громадянина ( кримінологічна характеристика)»

Лекції 2 год

Практичні год

Самостійна робота

Підготував:

Завідувач кафедри

кримінального права і процесу

д.ю.н., доцент

Гумін О.М.

Львів 2011

Тема № 4 « Злочини проти прав і свобод людини і громадянина ( кримінологічна характеристика)»

План

1. Кримінально-правова охорона захисту прав і свобод людини і громадянина.

2. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців. Причини та умови скоєння насильницьких злочинів та їх запобігання.

Література:

1. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник - Київ: Атіка, 2001 .-368с.

2. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За редакцією І. М. Даньшина. — Харків: Право, 1999 - 232с.

3. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. та ін. Кримінологія; Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Атіка, 2003.- 400 с.

4. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Дань­шин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.

5. КРИМІНОЛОГІЯ. За загальною редакцією О. М. Джужи доктора юридичних наук, професора, Київ Юрінком Інтер, 2002.

6. Кримінологія: Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Ва-К82 Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пше­ничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. - 208 с.

7. Кримінологія: Підручник / За заг. ред. Л. С. Сміяна, Ю. В. Нікітіна. — К.: Національна академія управління, 2010. — 496 с.

8. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина ІІІ — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008.

9. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина ІІ — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.

Вступ

Конституція України в одній із перших статей (ст. 3) проголо­шує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недотор­канність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

З цього положення виплива­ють два висновки.

По-перше, суспільство, передусім держава, по­винні всіляко сприяти реалізації прав людини на життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність, особисту безпеку, встановлюючи для них конституційні гарантії та створюючи для їх забезпечення необхідні матеріальні, соціальні, політичні, правові умови.

По-дру­ге , саме згадані права і свободи людини мають бути першочерго­во взяті під охорону і захищені усіма засобами держави, у тому числі через заборону кримінальним законом найбільш небезпеч­них посягань на ці пріоритетні об'єкти та передбачення за їх вчи­нення кримінальної відповідальності.

Питання №1. Кримінально-правова охорона захисту прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з названими концептуальними конституційними припи­сами Кримінальний кодекс України (далі — КК), визначаючи у ст. 1 його завдання щодо правового забезпечення охорони суспільних відносин, до об'єктів такої охорони відніс передусім права і свободи людини і громадянина.

Водночас Кодекс визначив, які суспільне небезпечні діяння щодо названих об'єктів є злочина­ми та які покарання встановлені і застосовуються до осіб, що вчи­нили зазначені злочинні посягання.

Норми, які визначають скла­ди злочинів та покарання за суспільне небезпечні посягання на права і свободи людини і громадянина, залежно від конкретного об'єкта злочинного діяння, розподілені у Кодексі за п'ятьма розділами Особливої частини:

розділ II — злочини проти життя та здоров'я особи;

розділ III — злочини проти волі, честі та гідності особи;

розділ IV — злочини проти статевої свободи та статевої недо­торканності особи;

розділ V — злочини проти виборчих, трудових та інших особи­стих прав і свобод людини і громадянина;

розділ VI — злочини проти власності¹.

Як зазначалося, підставою розподілу злочинних діянь стосовно прав і свобод людини і громадянина за окремими розділами Ко­дексу, відповідно до застосованого у ньому загального правила, є належність конкретного об'єкта посягання до родового об'єкта.

В науці кримінального права та кримінології зазначені вище склади злочинів мають назву "насильницьких злочинів", "насильницька злочинність", хоча єдиної точки зору серед науковців, які займаються дослідження даної проблеми не існує.

Насильство є таким же давнім, як і саме людство.

З розвитком циві­лізації воно не лише не зменшилося, а, навпаки, набуло катастрофічних розмірів.

Війни, заколоти, революції, страти, терори стали ледве чи не нормою життя людей.

Знищувалися цілі племена і народи, як у часи біб­лійні, так і в освіченому XX ст.

Не випадково хтось із класиків образно назвав насильство "повитухою історії".

Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів

1. Загальна характеристика рівня, структури і динаміки насильницької злочинності

Найбільшу частину насильницьких злочинів ста­новлять:

- умисні вбивства

- умисне заподіяння шкоди здо­ров'ю

- катування, зґвалтування

- розбої

- насильницькі грабежі та поєднане з насильством хуліганство, їх рі­вень, структура та динаміка характеризують насиль­ницьку злочинність у цілому.

Насильницькі злочини за ступенем суспільної небезпе­ки і тяжкістю заподіяних наслідків перевищують інші кримінальні діяння.

Вони завдають іноді незворотної шкоди суспільству.

Щорічно від них потерпають сотні тисяч людей.

Особи, які вчиняють такі злочини, поши­рюють стереотип агресивно-насильницької поведінки в побутовому і дозвільному мікросередовищі.

Такі кримі­нальні діяння мають найбільший осуд за нормами загальнолюдської моралі.

Аналіз структурних змін насильницької злочинності свідчить про підвищення ступеня суспільної небезпеки окремих категорій насильницьких злочинів.

Зросла тяжкість заподіюваних ними наслідків.

Збільшується частка організованих, заздалегідь підготовлених злочи­нів, які відрізняються особливою зухвалістю, витонче­ністю, жорстокістю.

У сферах дозвілля і побуту поширеними є насиль­ницькі злочини з хуліганських мотивів.

Хуліганські спо­нукання полягають у прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному порядку, продемонструва­ти грубу силу, помститися за слушно зроблене заува­ження тощо.

Збільшується частка тяжких злочинів проти особи в маргінальному (соціальна нестійкому) середовищі.

Тяжкі насильницькі злочини тут вчиняються, як правило, на ґрунті помсти, сварок, зведення рахунків, прагнення приховати або полегшити вчинення іншого злочину.

Збільшується частка особливо жорстоких злочинних посягань, часто вчинених з елементами цинізму, зну­щання, садизму.

Серед насильницьких злочинців збільшується частка рецидивістів.

Збільшується кількість убивств, поєднаних зі зґвалту­ванням.

Така ситуація свідчить про особливу езопову спрямованість винної особи, її аморалізм, крайню жор­стокість.

Частіше такі діяння вчиняються злочинцями-садистами.

Основним мотивом вчинення зазначених злочинів є прагнення до задоволення статевої пристрас­ті в грубій, зухвалій і неприродній формі.

Те саме стосується злочинців, які мають патологічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (де­більність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення).

Багато в чому їх збільшення пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.

Правоохоронним органам частіше доводиться конста­тувати факт збільшення числа злочинів, які вчиняються організованими групами та злочинними організаціями, що заподіюють значну шкоду здоров'ю особи при вчиненні розбійних нападів, бандитизму, вимагання тощо.