НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра кримінального права і процесу

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

З курсу кримінології

по темі №6

«Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності»

Лекції 2 год

Практичні год

Самостійна робота

Підготував:

Завідувач кафедри

кримінального права і процесу

д.ю.н., доцент

Гумін О.М.

Львів 2011

Тема №6 «Корупція, її прояви та інші злочини у сфері службової діяльності »

План

1. Поняття, механізм, причини та умови корупції в Україні. Заходи протидії корупційній діяльності.

2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері службової діяльності. Фактори, причини, умови скоєння даного виду злочинів та їх попередження.

Література:

1. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник - Київ: Атіка, 2001 .-368с.

2. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За редакцією І. М. Даньшина. — Харків: Право, 1999 - 232с.

3. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. та ін. Кримінологія; Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Атіка, 2003.- 400 с.

4. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Дань­шин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.

5. КРИМІНОЛОГІЯ. За загальною редакцією О. М. Джужи доктора юридичних наук, професора, Київ Юрінком Інтер, 2002.

6. Кримінологія: Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Ва-К82 Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пше­ничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. - 208 с.

7. Кримінологія: Підручник / За заг. ред. Л. С. Сміяна, Ю. В. Нікітіна. — К.: Національна академія управління, 2010. — 496 с.

8. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина ІІІ — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008.

9. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина ІІ — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.

ВСТУП

З середини 90-х рр. XX ст. на всіх рівнях українського суспільства, починаючи з вищих державних, різноманітних гро­мадських об'єднань, у працях науковців, засобах масової інфор­мації та численних опитуваннях громадян відзначається значне поширення корупції.

Вказувалося, що вона охопила всі ланки апа­рату управління, судову систему, органи правоохорони, установи та заклади, які покликані обслуговувати населення, задовольняти його життєво важливі потреби.

На загальнодержавному рівні визнано, що корупція становить реальну загрозу національній без­пеці країни, а протидія їй має бути віднесена до найвищих пріори­тетів держави.

Виняткова поширеність корупції в Україні, у тому числі на вищому рівні влади й управління, у ключових ланках еко­номіки, відзначається міжнародними організаціями, авторитетни­ми аналітичними центрами, в численних рейтингах сприйняття корупції підприємцями та інвесторами.

В чому сутність та природа корупції – це предмет розгляду нашого першого питання.

Питання № 1: Поняття, механізм, причини та умови корупції в Україні. Заходи протидії корупційній діяльності.

Корупція — це складне і вкрай негативне соціально-правове явище, що являє собою підвищену суспільну небезпеку для всіх верств суспільства.

З корупцією стикаються майже повсюдно, однак у різних країнах і на різних етапах розвитку ця проблема прояв­ляється в неоднакових кількісних показниках.

На жаль, показники, що характеризують стан боротьби з коруп­цією в Україні, явно незадовільні.

Корупція характеризується низкою притаманних їй ознак:

1. корупція має суспільний характер та спосіб прояву, і обумов­люється станом суспільства на кожному конкретному етапі його розвитку;

2. її суб'єктами можуть бути тільки особи, наділені владою чи посадовими повноваженнями;

3. вона проявляється у вигляді реалізації такої влади чи повнова­жень у неправомірних, здебільшого приватно-корисливих інтересах;

4. корупція тісно пов'язана з організованою злочинністю і, як вважають багато вчених, є її невід'ємною частиною;

5. структурно вона складається з кримінальних злочинів, адмі­ністративних правопорушень і цивільно-правових деліктів;

6. суспільна небезпека корупції полягає, перш за все, у негатив­ному впливі на державу. Вона шкодить економіці, підриває всі види урядових рішень і програм, знижує довіру громадян до уряду, зни­щує авторитет влади, підриває демократичні підвалини, принципи справедливості, правосуддя та правопорядку, наносить шкоду стану суспільної моралі.

Академік А.П. Закалюк вважає, що корупція за своєю сутністю є суспільним (суспільно неприйнятним) соціально зумовленим фе­номеном у сфері публічної влади або публічних повноважень, який полягає у їх спрямуванні та реалізації не в інтересах суспільства та його легітимних інституцій, а в інтересах окремих осіб (груп), як правило, корисливих, чим завдає значної шкоди суспільній органі­зації, насамперед державі, її фактичній незалежності.

Під корупційною злочинністю розуміють сукупність злочинів корупційного характеру.

Корупція — це соціальне явище, якому властиві під­куп, продажність державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, і на цій основі корисливе використання офіційних службових повноважень, пов'язаних із ними авторитету і можли­востей в особистих або вузько групових, корпоративних інтересах.

Механізм корупції — це:

• двостороння угода, за умови якої особа, яка пере­буває на державній службі або виконує її функції, неле­гально «продає» свої службові повноваження або послуги основані на авторитеті посади, і пов'язані з ними можливості, фізичним і юридичним особам, групам (у тому числі організованим злочинним формуванням), а «покупець» дістає можливість використовувати держав­ну або іншу структуру у своїх цілях;

• вимагання службовцем хабара, додаткової винагороди;

• активний підкуп службовців, пов'язаний з одночас­ним потужним психічним впливом на них (притаманно організованій злочинності).

Щодо стану корупції в Україні, то криміногенна ситуація характеризується небаченим поширенням корупційних проявів.

Притаманною особливістю корупційної злочинності є ЇЇ висока латентність, що змушує ставитися критично до даних офіційної статистики.

Найнебезпечнішим проявом корупції є хабарництво.

Деякі фахівці вважають, що реєструється не більше 2% фактів хабарництва.

Але і за оприлюдненими даними можна зробити певні висновки.

В 1991 р. було зареєст­ровано 450 злочинів, пов'язаних з одержанням хабара.

В наступні роки, за винятком 1999 р., спостерігається тенденція до поступового збільшення цих злочинів, і в 2002 р. їх уже зареєстровано 2172.

Аналіз статистичних даних щодо зареєстрованих фак­тів хабарництва і кількості осіб, засуджених за його вчинення, свідчить про істотні розбіжності.

Корупція є наслідком як загальних, так і специфічних процесів детермінації цього соціального явища. Останні переважно пов'язані з державною або іншою службою.