4.4. Початок розвитку української науки фінансового права.

Власне українська наука фінансового права тільки починає розвиватись. Але розвивається вона не на голому місці, а сягає своїми коріннями в радянську фінансово-правову науку, а через неї в загальновідому своїми значними традиціями і досягненнями російську наукову школу фінансового права, вбирає в себе все більше елементів науки про публічні фінанси західноєвропейської цивілізації.

У вузах України працюють науковці, які внесли досить вагомий вклад у розвиток науки фінансового права, захистили кандидатські дисертації, викладають фінансове право на юридичних факультетах: Одеського університету - доцент Бекерська Д.А., Львівського - доцент В.М.Репецький, Київського - доценти С.Т.Кадькаленко, Н.Ю.Пришва, Чернівецького - Латківська Т.А.

Науковою цілиною запишаються інститут податкового та кредитного права. Тільки одна монографія професора Ровінського Ю.А. була присвячена питанням теорії фінансового права. Не розроблені питання предмету фінансового права, змісту і особливостей фінансових правовідносин, фінансового контролю. Тільки В.М.Репецький та В Ф.Андрєєв короткий час займалися проблемою відповідальності у фінансовому праві. Нерозвиненість науки впливає і на зміст фінансово-правових актів, у яких повинні враховуватися її досягнення.

Література

1. К.С.Бєльський «Финансовое право. Наука, история, библиография». Москва. «Юрист» 1995

2. В.А.Лєбєдєв «Финансовое право». Лекции. Спб. 1882

3. Є.А.Ровінський «Советское финансовое право». Москва. 1978

4. С.С.Алєксєєв «Общая теория права». Москва. 1981

5. П.М.Годме «Финансовое право». Москва. 1978

6. Л.К.Воронова, Д.А.Бекерської “Фінансове право”. Київ “ВЕНТУРІ”. 1995

5. Фінансова політика держави.

Види фінансової політики:

1) класична,

2) регулююча,

3) планово-директивна.

До кінця 20-х років 20-го століття основний тип фінансової політики – класична, заснована на праці класиків політекономії. Основний напрям - невтручання держави в економіку, підтримка вільної конкуренції, використання ринкового механізму як головний регулятор господарських процесів.

Для неї характерно:

- обмеження державних видатків;

- забезпечення умов для формування і використання збалансованого бюджету;

- податкова система складалася з непрямих податків на майно, які були простими і ефективними з точки зору механізму їх стягнення; система управління фінансовою діяльністю здійснюється через Мінфін.

Починаючи з кінця 20-х рр. здійснюється перехід до регулюючої фінансової політики, що базується на кейнсіанській економічній теорії. Характерно:

- головним інструментом втручання в економіку є державні витрати, за рахунок яких формується додатковий попит та забезпечується зростання національного доходу та ліквідації безробіття;

- змінюється система оподаткування. Головний прибутковий податок, який мав прогресивні ставки. Він забороняє вилучення у суб'єктів господарювання додаткових доходів, які могли б виконуватися як заощадження цими суб'єктами;

- увага державному кредиту.

Основа планово-директивної політики - державна власність на засоби виробництва. Мета фінансової політики - забезпечення максимальної концентрації фінансових ресурсів у централізованих органах влади і управління для наступного перерозподілу відповідно до державного плану. Основним завданням фінансового механізму було створення інструментів вилучення фінансових ресурсів, що не використовувалися суб'єктами відносин відповідно до бюджетного плану. Для державних підприємств існував 2-канальній механізм вилучення доходів:

1) вилучення за допомогою податку з обороту в галузях, де за допомогою державних цін утворюється додатковий дохід (харчова, легка промисловість);

2) відрахування від прибутку або вільний залишок прибутку.

Нова фінансова політика. Вона базується на використані елементів ринк механізму і системи державного регулювання економіки:

1) основою сучасної фінансової політики є свобода підприємницької діяльності розвиток різних форм господарювання, приватизація державної власності. Держава перейшла до податкових взаємовідносин юр осіб з бюджетом.

2) змінилася система видатків з бюджету: а)треба було скоротити видатки для зменш бюджетного дефіциту, скоротилося фінансування оборотних галузей промисловості, скоротилося фінансування на н/г і утримання збиткових підприємств; б)зміна порядку надання бюджетних коштів;

3) розвинувся державних кредит - важливіше і відкритіше джерело покриття бюджетною дефіциту.

4) змінилася організація бюджетної системи

5) формується і розвивається фінансовий ринок.

6) розвивається система позабюджетних державних фондів.

7) розвивається страховий ринок.

8) змінюється система управління фінансами.

9) розвивається аудиторський контроль.