5. Основні критерії, що характеризують фінансово-кредитну сферу з точки зору підтримання її безпеки на належному рівні:

1. Бюджетна сфера - зведення до мінімуму дефіциту держбюджету, безумовне виконання дохідної та видаткової частин бюджету, державний (внутрішній і зовнішній) борг не сягає небезпечного рівня (загальний - не перевищує 60% ВВП, а зовнішній - 70% річного експорту), а сама бюджетна система спроможна забезпечувати повне фінансування запланованих державних витрат.

2. Грошово-кредитна сфера - обсяг обігових коштів підприємств усіх форм власності знаходиться на рівні, який забезпечує нормальне їх функціонування, відсутні бартер в розрахунках між підприємствами та їх заборгованість бюджету, рівень кредиторської і дебіторської заборгованості не перевищує встановлені нормативи, постійно зростає обсяг безготівкових розрахунків, як у народному господарстві, так і при сплаті населенням товарів і послуг, зменшується обсяг “тіньової ” економіки.

Витримується баланс грошових доходів та витрат населення, відсутня заборгованість з заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат, зменшується відповідно до розгортання безготівкових розрахунків частка грошової маси поза банками (готівка в обігу), збільшуються основні грошові агрегати, емісія (приріст грошової бази) не перевищує встановлених нормативів, знижується рівень доларизації грошового обігу, зростає рівень монетизації економіки до значення, яке є достатнім для її забезпечення грошовою масою, вітчизняні валютні кошти повертаються з-за кордону, інфляція в цілому не перебільшує 5% на рік, стабільні ціни.

Обсяги наданих економіці країни кредитів мають забезпечувати фінансування обігових коштів підприємств в необхідних для їх нормального функціонування розмірах, а також довгострокове інвестування в народне господарство, яке забезпечує економічне зростання. При цьому облікова ставка НБУ і процентні ставки комерційних банків не перевищують 10-відсотковий рівень, створені економічні умови для зростання обсягів депозитів підприємств і населення.

3. Інвестиційна сфера - обсяг вітчизняних і іноземних інвестицій достатній не тільки для самовідтворення економіки, але й забезпечення економічного зростання країни. За світовим виміром, такий обсяг вітчизняних та іноземних інвестицій має перевищувати 17-25% ВВП.

4. Валютна сфера - обмінний курс гривні до іноземних валют є спочатку паритетним до темпів інфляції, а потім - стабільним, гривня стає вільно конвертованою валютою, обсяг золотовалютних резервів країни достатній для підтримання стабільності національної грошової одиниці.

5. Зовнішньоекономічна сфера - позитивне сальдо зовнішньоекономічної діяльності, зростання експорту наукомістких, високотехнологічних товарів та послуг, наявність тільки критичного імпорту, відсутність бартерних операцій, позитивне сальдо платіжного балансу.

6. Банківська сфера - наявність стійкої до кон'юнктурних коливань на вітчизняному і світовому фінансових ринках, надійної і повнокровної банківської системи з автономним національним банком, спроможність цієї системи забезпечувати фінансування в необхідних розмірах народного господарства, населення та держави.

7. Фондова сфера - розвиток і становлення повноцінного фондового ринку, який має забезпечувати реструктуризацію вітчизняної економіки, стимулювати вкладення заощаджень населення і підприємств в її розвиток і фінансову стабілізацію, є стійким до кон'юнктурних коливань на світовому фондовому ринку, національний індекс акцій є стабільним. Наявність надійної і потужної системи захисту і примноження майна громадян і господарюючих суб'єктів, яка б також забезпечувала вагому частку фінансування реструктуризації економіки та її зростання.

8. Страхова сфера - становлення надійного ринку страхових послуг, спроможного ефективно захищати майнові права та інтереси населення і господарюючих суб'єктів, брати активну участь у реструктуризації економіки та її зростанні.

В цілому загальним критерієм забезпечення фінансової безпеки може бути ефективність функціонування фінансово-кредитної сфери.

Національні інтереси поділяються на:

• поточні, пов'язані з розв'язанням невідкладних проблем та усуненням загроз, що призвели до кризових явищ у фінансово-кредитній сфері;

• довгострокові, які є виразом цілей економічної політики держави на певний період часу.

7. Основні напрями (пріоритети) державної політики у сфері забезпечення фінансової безпеки можуть бути поточними і довгостроковими.

До довгострокових напрямів державної політики у сфері забезпечення фінансової безпеки на етапі реформування економіки можна віднести наступні:

1. забезпечення фінансової стабілізації в країні;

2. здійснення бюджетної реформи;

3. посилення стимулюючого впливу податкової системи на розвиток виробництв;

4. ліквідація криміналізованого бізнесу і корупції;

5. стабільність національної грошової одиниці і забезпечення її конвертованості;

6. поступове зниження інфляції і доведення її до 5% на рік;

7. підтримання позитивного зовнішньоторговельного сальдо і платіжного балансу;

8. створення достатнього золотовалютного запасу держави;

9. залучення в достатніх розмірах внутрішніх і зовнішніх інвестицій до розвитку національної економіки;

10. поступовий розвиток фінансової інфраструктури економічної сфери держави.

Поточні пріоритети державної політики в підтримці фінансової безпеки:

1. подолання кризи платежів;

2. ліквідація заборгованості з заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат;

3. зниження розмірів “тіньової” економіки;

4. зниження бюджетного дефіциту та державних витрат,

5. ліквідація нецільового використання бюджетних коштів.

Шляхи усунення наведених загроз.

1. Подолання кризи платежів:

- створення ринку цінних комерційних паперів, які можуть стати засобом взаєморозрахунків між підприємствами (прості, переводні та іпотечні векселі, облігації підприємств, податкові облігації, свопи, опціони і ф'ючерси);

- продаж вітчизняних неконкурентоспроможних і неліквідних товарів за зниженими цінами;

- емісія казначейських земельних векселів під приватизацію земельних ділянок, зайнятих підприємствами;

- продаж боргів підприємств за рахунок створення відповідного ринку;

- створення зацікавленості комерційних банків у зниженні кредитних ставок при кредитуванні обігових коштів підприємств;

- надання податкових канікул для продукції, що виробляється за новими технологіями та на нових виробничих потужностях;

- використання клірингового методу взаємозаліку боргів підприємств;

- прискорення приватизації, реструктуризації та перепрофілювання підприємств, що випускають неконкурентоспроможну продукцію;

- реструктуризація неефективних державних підприємств з метою позбавлення основного виробництва від нерентабельних структур з їх наступним продажем;

- введення для організацій і населення натурального лімітування витрат електроенергії, газу, тепла, води тощо.

2. Ліквідація заборгованості з заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат:

- спрямування коштів від грошової приватизації на ліквідацію заборгованості з зарплати і соціальних виплат за рахунок бюджету;

- скорочення бюджетних витрат і встановлення жорсткого контролю за бюджетними витратами з введенням звітності міністерств і відомств перед Держказначейством за використання бюджетних коштів;

- ліквідація заборгованості підприємств і організацій перед бюджетом;

- офіційне оформлення заборгованості підприємств усіх форм власності по заробітній платі, що перевищує певний термін, з нарахуванням відсотків у розмірі поточної ставки по депозитах;

- введення майнової відповідальності підприємств і організацій за заборговану зарплату;

- введення в дію в повному обсязі Закону України про оплату праці і внесення до чинного законодавства відповідних доповнень, які надаватимуть громадянам безперешкодне право безпосередньо чи через свої об'єднання стягувати в судовому порядку з боржників, включаючи державу, заборгованість по зарплаті, пенсіях, інших соціальних виплатах аж до обернення стягнення на майно боржників.

3. Зниження розмірів “тіньової” економіки:

- введення помірної максимальної ставки прибуткового податку для працюючих;

- надання обмеженої за часом податкової амністії за колишні порушення податкового законодавства;

- розробка конкретних механізмів легалізації “тіньових” капіталів і повернення їх з-за кордону на основі поєднання адміністративних, економічних і правових методів і форм;

- опрацювання нових актів і удосконалення чинної законодавчої бази боротьби з “тіньовою” економікою, легалізації її та капіталів;

- підписання угод з урядами інших країн, де здебільшого розміщені вітчизняні капітали, про обмін інформацією щодо їх розмірів і доходів, які резиденти отримують у цих країнах;

- введення диференційованого податку на нерухомість.

4. Зниження бюджетного дефіциту та державних витрат, ліквідація нецільового використання бюджетних коштів. Для цього треба:

- розробити систему забезпечення прозорості бюджетного процесу, систему ефективного контролю і звітності з використання бюджетних коштів, новий механізм бюджетного планування, удосконалення міжбюджетних відносин, форми і методи виконання бюджетів усіх рівнів, реорганізацію системи позабюджетних фондів;

- опрацювати і здійснити програму скорочення бюджетних видатків строком на 3 роки. Раціоналізувати неефективну структуру бюджетних видатків на розвиток соціальної сфери, національної оборони, забезпечення правопорядку. Переглянути систему податкових і соціальних пільг у бік їх зменшення, виходячи з того, що останніми мають користуватися лише безробітні, непрацездатні особи та багатодітні родини;

- чітко визначити та закріпити за окремими міністерствами і відомствами функцію щодо виконання відповідних статей доходної частини держбюджету і позабюджетних фондів і покласти на них відповідальність за їх наповнення у затверджених розмірах;

- ввести інститут спеціальних контролерів Державного казначейства, яких закріпити на постійній основі за кожним міністерством, відомством, облдержадміністрацією з правом надання дозволу на здійснення будь-яких операцій з бюджетними коштами і перевірки бухгалтерської звітності вказаних органів;

- прискорити здійснення адміністративної реформи з метою скорочення бюджетних витрат на утримання виконавчої влади за рахунок оптимізації структури і функцій державного апарату;

- ввести ліміти витрачання електро- і теплоенергії (в натуральному і вартісному вигляді) для юридичних осіб, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів;

- заборонити надання бюджетних субсидій неефективним підприємствам. Встановити неприпустимість бюджетних витрат на придбання імпортних товарів при наявності відповідних товарів вітчизняного виробництва;

- запровадити систему дотацій з держбюджету залежно від рівня виконання запланованих надходжень податків і зборів до зведеного бюджету на території регіонів;

- з метою зменшення товарних запасів і, відповідно, заборгованості підприємств перед бюджетом, розробити і здійснити комплекс заходів щодо стимулювання внутрішнього попиту на продукцію українських підприємств;

- запровадити додатковий акциз на придбання предметів розкоші.

8. Система підтримання безпеки у фінансово-кредитній сфері на належному рівні. Ця система має включати склад основних функцій, організаційну структуру, перелік індикаторів, підсистему моніторингу індикаторів, підсистему аналітично-прогнозного забезпечення, повноваження основних суб'єктів системи фінансової безпеки.

Склад основних функцій випливає з мети, складу принципів, основних методів забезпечення фінансової безпеки та переліку національних інтересів у цій сфері. Крім того, необхідно враховувати перелік функцій, що міститься у Концепції національної безпеки України.

Тоді основними функціями системи забезпечення фінансової безпеки мають бути:

1. створення самої системи та постійна підтримка її у належному стані (створення організаційно-правових засад для побудови, розвитку та функціонування системи, формування організаційної структури, окремих її складових та розподіл їх функцій, кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне тощо забезпечення як системи в цілому, так і окремих її складових);

2. забезпечення діяльності системи (вироблення Стратегії забезпечення фінансової безпеки, планування конкретних заходів щодо підтримки безпеки, організація та безпосереднє керівництво системою та її складовими, визначення витрат на проведення заходів та оцінка їх результативності);

3. здійснення перспективної діяльності системи (прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз, дестабілізуючих чинників, причин їх виникнення, а також наслідків їх прояву, організація діяльності з запобігання та усунення впливу загроз та дестабілізуючих чинників на національні інтереси, а також ліквідація наслідків впливу дестабілізуючих чинників);

4. визначення сукупності основних критеріїв безпечного стану фінансово-кредитної сфери і порогових значень індикаторів фінансової безпеки;

5. участь у міжнародних системах фінансової безпеки (входження в існуючі та утворення нових систем фінансової безпеки, утворення та участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх органів фінансової безпеки, розробка і прийняття відповідної нормативно-правової бази, що регулює міждержавні відносини в галузі безпеки, спільне проведення заходів у рамках міжнародних систем фінансової безпеки).

Організаційна структура системи. Зі складу основних функцій випливає і організаційна структура системи. Вона може включати визначену сукупність суб'єктів: державні органи, громадські організації, конкретні посадові особи. Очолюється вона згідно з чинним законодавством Радою національної безпеки і оборони України. Для здійснення більш конкретної діяльності з питань фінансової безпеки є сенс утворити у складі РНБО України відповідну секцію.

Індикатори фінансової безпеки характеризують її кількісний стан у динаміці. Оскільки індикаторів фінансової безпеки існує дуже багато, має сенс визначити з них основні, які характеризують найважливіші процеси, що відбуваються у фінансово-кредитній сфері. Краще це зробити за складовими цієї сфери. Окремим рядком необхідно визначити показники номінального і реального валового внутрішнього продукту (ВВП), які потрібні у подальшому для проведення розрахунків основних індикаторів фінансової безпеки. До макроекономічних показників можна віднести такі: ВВП у цілому, ВВП на душу населення, обсяги промислового виробництва, виробництва товарів народного споживання, роздрібного товарообігу, реалізації платних послуг населенню, а також прибуток у народному господарстві і питому вагу збиткових підприємств.

Основні індикатори, які характеризують фінансову безпеку:

1. Бюджетна сфера. Стан бюджетної сфери характеризується ступенем виконання зведеного і Державного бюджету:

- доходи (податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, фонд ЧАЕС, прибутковий податок, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, інші);

- доходи в цілому в % до ВВП;

- видатки (на народне господарство, соціальний захист населення, фінансування соціально-культурних заходів, фонд ЧАЕС, інші);

- видатки в цілому в % до ВВП;

- дефіцит (-), профіціт (+) Державного бюджету;

- дефіцит (профіціт) бюджету в % до ВВП;

- фінансування дефіциту Держбюджету (внутрішні джерела, зовнішні джерела);

- позабюджетні фонди (надходження, видатки): Пенсійний фонд, Державний фонд сприяння зайнятості, Державний інноваційний фонд, Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу, Фонд охорони навколишнього природного середовища, Фонд України соціального захисту інвалідів;

- державний борг України (внутрішній і зовнішній);-

- витрати на обслуговування державного боргу (внутрішнього і зовнішнього).

2. Грошово-кредитна сфера. До індикаторів у цій сфері можна віднести:

- розмір обігових коштів підприємств і організацій,

- дебіторську заборгованість (в цілому і в % до ВВП, між підприємствами України і з підприємствами інших країн, прострочена),

- кредиторську заборгованість (в цілому і в % до ВВП, державному бюджету, прострочена),

- заборгованість на позабалансовому рахунку №9929 (картотека) (в цілому і в тому числі перед Пенсійним та іншими позабюджетними фондами),

- обсяг безготівкових розрахунків у народному господарстві (М3 - М0)/М0,

- частка бартеру в загальному обсязі розрахунків,

- обсяг “тіньової” економіки,

- баланс грошових доходів та витрат населення,

- рух грошової маси,

- інфляція,

- стан із заборгованістю заробітної плати та соціальних виплат.

Баланс доходів та грошових витрат населення: доходи (оплата праці, соціальні виплати, інші надходження, у тому числі продаж іноземної валюти, продаж сільгосппродукції тощо), грошові витрати (споживчі витрати — купівля товарів та оплата послуг, податки та інші витрати, приріст заощаджень та придбання цінних паперів, придбання іноземної валюти, зміна залишку наявних грошей у населення /+, -/), реальні грошові доходи (з урахуванням інфляції), вклади населення .

Рух грошової маси:

наявна грошова маса в обігу, грошова маса поза банками /М0/,

грошова маса коштів на розрахункових та поточних рахунках,

грошова маса М1 /М0 + кошти на розрахункових та поточних рахунках/,

строкові депозити та інші кошти /на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху, валютні заощадження/,

грошова маса М2 /М1 + строкові депозити та інші кошти/,

кошти клієнтів за трастовими операціями банків,

грошова маса М3 /М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків/,

грошова база /М0 + банківські резерви/,

розміщення грошової маси /у підприємств та організацій, у домашніх господарствах, валютні заощадження, кошти клієнтів за трастовими операціями банків/,

емісія /приріст грошової бази/,

рівень монетизації економіки /М3 х 100/ВВП/,

рівень доларизації грошового обігу /питома вага грошової маси в інвалюті в М3/,

обсяг валютних коштів за кордоном.

Інфляція. Сюди відносяться розмір інфляції в цілому по країні, а також зростання цін на продовольчі товари, непродовольчі товари, платні послуги, а також оптових цін підприємств.

Стан із заборгованістю заробітної плати та соціальних виплат. Моніторинг треба проводити окремо по: заробітній платі, пенсіях, стипендіях, грошовому забезпеченню військовослужбовців, допомозі по безробіттю, соціальних допомогах.

Стан і розвиток кредитної складової цієї сфери визначаються такими індикаторами: обсягом кредитів у цілому (у тому числі — у національній валюті, в іноземній валюті, в % до ВВП); з усього обсягу кредитів: кредити НБУ (у національній валюті, в іноземній валюті); кредити комерційних банків (у національній валюті, в іноземній валюті, короткострокові кредити, довгострокові кредити, прострочена заборгованість ); процентні ставки (встановлена облікова ставка НБУ, середньозважена процентна ставка комерційних банків за кредитами, за депозитами); депозити підприємств, організацій та населення .

3. Інвестиційна сфера. Стан розвитку інвестиційної сфери характеризується такими показниками:

- обсягом капітальних вкладень вітчизняних підприємств усіх форм власності,

- обсягом іноземних інвестицій (товарні, купівля акцій, а також отримані під гарантії Кабінету Міністрів України).

4. Валютна сфера включає валютний ринок і золотовалютні резерви країни.

Валютний ринок можна характеризувати такими показниками:

- середній обмінний курс гривні до долара США,

- обсяг торгів на УМВБ, готівкою.

Золотовалютні резерви країни складаються з Золотого запасу України, Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння України, валютних резервів країни.

5. Зовнішньоекономічна сфера. Стан та розвиток цієї сфери характеризується:

- обсягом експорту товарів та послуг, у тому числі по бартерних операціях,

- обсягом імпорту товарів та послуг, у тому числі по бартерних операціях і критичного,

- сальдо торгового балансу (+,-), у тому числі в % до ВВП.

До складу цієї сфери входить також платіжний баланс.

До показників платіжного балансу належать наступні:

I. Рахунок поточних операцій:

- баланс товарів - експорт товарів, в тому числі бартер, імпорт товарів, в тому числі бартер;

- баланс послуг — експорт послуг, імпорт послуг;

- факторні доходи (відсотки) — відсотки отримані і відсотки сплачені;

- поточні трансферти — надходження і виплати.

II. Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій:

- капітальні трансферти;

- прямі інвестиції - інвестиції в Україну, інвестиції з України;

- портфельні інвестиції - вітчизняні цінні папери, зарубіжні цінні папери;

- інші інвестиції:

а) середньострокові та довгострокові кредити - нові кредити, надані Україні, платежі за попередніми позиками;

б) короткостроковий капітал - збільшення міжбанківського кредиту, наданого Україні, зменшення міжбанківського кредиту, наданого Україні, збільшення іноземних депозитів в Україні, збільшення українських депозитів за кордоном, збільшення заборгованості України, збільшення заборгованості перед Україною;

в) інший короткостроковий капітал; офіційні резерви.

III. Помилки та упущення.

6. Банківська сфера. Може характеризуватися такими показниками:

- кількістю банків (за реєстром), з них державні, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, за участю іноземного капіталу, мають генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій,

- сплаченим статутним фондом банків,

- середнім розміром сплаченого статутного фонду на 1 діючий банк,

- оборотом банків,

- розміром балансового прибутку банків,

- кількістю банків на санації,

- часткою іноземних капіталів в загальному статутному фонді банківської системи України.

7. Фондова сфера. Її розвиток можна характеризувати наступними індикаторами:

- національним індексом акцій,

- обсягом продажу цінних паперів та їх похідних,

- обсягом купівлі цінних паперів та їх похідних,

- обсягом емісії цінних паперів,

- часткою іноземних портфельних інвестицій на ринку цінних паперів;

- випуск і розміщення: ОВДП, ОВДОП, ОДЗП.

Фінансовим аспектом фондової сфери є довірче управління майном. Стан довірчого управління майном можна визначити кількістю довірчих товариств, обсягом сплачених ними статутних фондів, розміром сплаченого статутного фонду на 1 довірче товариство, загальною вартістю активів, що управляється довірчими товариствами, обсягом їх балансового прибутку.

8. Страхова сфера. Основні показники:

- кількість страхових організацій,

- обсяг сплачених ними статутних фондів,

- розмір сплаченого статутного фонду на 1 страхову організацію,

- обсяг надходжень страхових платежів,

- обсяг страхування кредитів та депозитів,

- балансовий прибуток.

9. Підсистема моніторингу фінансово-кредитної сфери. Ця підсистема грунтується на існуючій статистичній звітності, систематичних обстеженнях стану фінансово-кредитної сфери, а в разі необхідності - і соціологічних обстеженнях. Для організації моніторингу бажано розробити та впровадити комп'ютерну програму, через яку і вести відстеження індикаторів. Частота виміру - щомісячна, по деяких показниках - щоквартальна, а по окремих показниках, у разі необхідності, може вводитися щотижнева або й щоденна. Крім цього, необхідно визначити порогові значення основних індикаторів, знання яких надає можливість проводити порівняння порогових і поточних значень індикаторів і таким чином робити висновки щодо стану фінансової безпеки. Маючи це, можна щомісячно та щоквартально робити аналітичні огляди стану безпеки фінансово-кредитної сфери.

10. Підсистема аналітично-прогнозного забезпечення. Важливе значення у цій системі має надаватися збору і аналітичній обробці інформації з питань стану фінансово- кредитної сфери (вітчизняні і зарубіжні матеріали - газетні і журнальні статті, книги, комп'ютерні бази даних, результати разових і періодичних обстежень). Підсистема має також включати прогнозну складову. Розробка прогнозів розвитку ситуації у фінансово-кредитній сфері може здійснюватися як експертним шляхом, так і за допомогою математичного апарату. Крім розробки прогнозів розвитку загальної ситуації, є сенс готувати прогнози по окремих складових фінансової безпеки, по впливу дестабілізуючих чинників на зниження рівня безпеки, по впливу заходів, які здійснюються відносно підвищення фінансової безпеки. Прогнози можуть розроблятися як на квартал і рік, так і на більшу перспективу.

11. Повноваження основних суб'єктів системи забезпечення фінансової безпеки. Ці повноваження чітко і достатньо повно визначені у Концепції національної безпеки України і тому немає необхідності їх викладати . Крім того, до чинного законодавства включено Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України”. Необхідно тільки визначити конкретно ці повноваження стосовно суб'єктів системи фінансової безпеки.

Джерела

1. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова ВРУ // Голос України. - 1997. - 4 лют.

2. Національна безпека України, 1994-96 рр. Наукова доповідь. К.: НІСД, 1997.

3. Проблеми економічної безпеки. Аналітична доповідь. - К.: Український центр економічних і політичних досліджень, 1997.

4. Про Раду НБО Закон України // Голос України. - 1998,- 3 квіт.

5. Сенчагов В. Экономическая безопасность: состояние экономики, фондового рынка и банковской системы // Вопросы экономики. - 1996. - №6.

6. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України. - К.: НІСД, 1997.