Тема 7. Фінансова безпека держави.

1. Сутність економічної безпеки держави. Місце в ній фінансової безпеки.

2. Структура концепції фінансової безпеки.

1. Сутність економічної безпеки держави.

В загальному розумінні безпека - це низький рівень загроз, які можуть перешкоджати стійкому функціонуванню певного суб'єкта.

Безпека має два виміри. Людина може відчувати себе безпечно, якщо справджуються дві головні передумови. По-перше, вона повинна відчувати себе безпечно в конкретний момент у даному місці. По-друге, і головне, - вона повинна мати впевненість у власній безпеці в майбутньому, тобто повинні бути певні передумови для відтворення ситуації безпеки у майбутньому.

Якщо переходити до контексту економіки як динамічної системи, що розвивається за рахунок власних вбудованих механізмів, поняття безпеки тут буде адекватним поняттю стійкості процесу суспільно-економічного відтворення.

Отже, економічна безпека країни – це складна багатофакторна категорія, яка характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потреб власного населення держави на визначеному рівні, з метою протистояння дестабілізуючій дії різноманітних чинників, внутрішніх та зовнішніх, а також з метою забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання.

Використання саме категорії економічного відтворення дозволяє надати економічній безпеці третього часового виміру, тобто оцінити, наскільки поточний стан справ містить передумови для забезпечення стійкості економічної безпеки у майбутньому.

Отже, економічна безпека країни може трактуватися як поєднання економічної безпеки держави, тобто безпеки макрорівня, і економічної безпеки економічних суб'єктів, тобто безпеки мікрорівня.

Як безпека держави, так і безпека підприємств певний час можуть забезпечуватись окремо або навіть за рахунок одна одної. Водночас у стратегічному плані це - не лише взаємопов'язані, а й неподільні поняття.

Загрози економічній безпеці України, які виникли внаслідок заходів, ужитих у процесі економічного реформування.

1. деформація промислової структури, яка на сьогодні не містить матеріальних передумов для переходу до економічного зростання, а конкуренція з товарами зарубіжного виробництва є фактично нерівноправною для вітчизняних товаровиробників та виступає загрозою економічній безпеці мікрорівня;

2. наслідки монетарної стабілізації, під час якої відбулося розшарування грошового обігу, і безпека макрорівня була досягнута за рахунок погіршення умов безпеки підприємств унаслідок переміщення диспропорцій на мікрорівень і додаткового навантаження на їх фінанси;

3. бюджетна політика, в якій сьогодні переважає фіскальна функція, і дуже мало уваги приділяється регулятивній та перерозподільчій ролі бюджетної політики.

Існують суперечності між інтересами економічної безпеки індивідуума, підприємств і держави. Погіршення якості життя населення, зростання невизначеності соціального статусу багатьох верств населення також є загрозою економічній безпеці. Адже насамперед вони знижують легітимність і ефективність економічної політики держави, а також призводять до поширення кримінальної та “тіньової” діяльності.

Ключова ланка забезпечення економічної безпеки України - в узгодженні її трьох рівнів - безпеки індивідуума, підприємства і держави.

Причому провідною має бути саме безпека підприємств - головної ланки економічної системи. Необхідно мінімізувати загрози діяльності підприємств з боку як кримінальних та “тіньових” структур, так і офіційної політики.

За цих обставин успішно подолати проблеми перехідного періоду можна лише за наявності у виконавчої влади чіткого уявлення про механізми реалізації і можливості виконання законів, які приймаються в парламенті.

Необхідно визначитися у головному - яким шляхом виживатиме наша економіка. Через аграрний сектор - за досвідом Радянської Росії 20-х рр., через легку і харчову промисловість або через підтримку наших галузей-флагманiв, якими є авіабудування, ракетобудування.

Складові категорії “економічна безпека держави”: сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, демографічна, екологічна, промислово-технологічна, соціальна, приватизаційна, безпека фінансово-кредитної сфери, зовнішньоекономічна.

Є точка зору, що до категорії “економічна безпека держави” доцільно відносити лише складові, які містять економічні відносини: економічну, фінансову, зовнішньоекономічну і соціальну складові.

Тому економічна безпека має безпосередньо включати як грунтовну складову фінансову безпеку або безпеку фінансово-кредитної сфери.

На фінансах базується економіка будь-якої країни. Фінансова безпека має входити окремою підсистемою до системи економічної безпеки і так само Концепція фінансової безпеки — до Концепції економічної безпеки.

У січні 1997 року було розроблено й схвалено ВРУ Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України, в якій економічна безпека розглядається як складова національної безпеки (безпеки в економічній сфері), до якої віднесені такі напрями державної політики національної безпеки:

1. недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів та перетікання їх у “тіньову” економіку;

2. контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника;

3. боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відтоку національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів.