6. Валютна система України

Національна валютна система - це форма організації валютних відносин країни, закріплена національним законодавством. Основою національної валютної системи виступає встановлена законом грошова одиниця даної держави. Гроші, що використовуються в міжнародних економічних відносинах, стають валютою. Національна валютна система - складова частина грошової системи країни.

Основою валютної системи України виступає гривня.

Основним законодавчим актом щодо валютних відносин в Україні є Закон «Про валютне регулювання і валютний контроль», де визначені основні поняття: національна й іноземна валюта і валютні цінності, поточні операції платіжного балансу, капітальні операції, «резидент», «нерезидент».

До валютних цінностей належать - іноземна валюта, куди включаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів і монети, а також кошти на рахунках у банку в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних грошових розрахункових одиницях. Поняття валютні цінності включає іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті - платіжні документи, чеки, векселі, акредитиви й інші фондові цінності - акції, облігації та інші боргові зобов'язання, виражені в іноземній валюті. Валютні цінності включають також дорогоцінні метали - золото, срібло, платину, метали платинової групи в будь-якому виді, за винятком ювелірних і інших побутових виробів, а також брухту таких виробів.

Резиденти - це фізичні особи, що мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі тимчасово знаходяться поза Україною; юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням в Україні; підприємства й організації, що не є юридичними особами, створені відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням в Україні; філії, що знаходяться за межами України, і представництва вищевказаних резидентів; дипломатичні й інші офіційні представництва України, що знаходяться за її межами.

Нерезиденти - це фізичні особи, що мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі тимчасово знаходяться в Україні; юридичні особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав, з місцезнаходженням за межами України; підприємства й організації, що не є юридичними особами, створені відповідно до законодавства іноземних держав, з місцезнаходженням за межами України; філії, що знаходяться в Україні, і представництва вищевказаних нерезидентів; іноземні дипломатичні й інші офіційні представництва, що знаходяться в Україні, а також міжнародні організації, їхні філії і представництва.

7. Формування і використання централізованих валютних фондів

Важливу роль у розвитку міжнародних економічних відносин України відіграє фінансове регулювання зовнішньоекономічних зв'язків через формування і використання централізованих валютних фондів. В умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності основна маса валютних надходжень знаходиться у власності підприємств. Однак для участі держави в міжнародних відносинах і для зміцнення національної валюти створюються централізовані валютні фонди як у масштабах усієї країни, так і на рівні регіонів.

Оскільки в Україні ще не налагоджений ринковий механізм перерозподілу валютних ресурсів між виробниками й іншими суб'єктами господарювання, заснований на валютному курсі, такий перерозподіл здійснюється шляхом створення додаткових умов, у тому числі через обов'язковий продаж частини валютного виторгу підприємств і організацій. При цьому формуються як централізовані, так і децентралізовані валютні фонди.

Усі підприємства, незалежно від форм власності і місця реєстрації, одержуючи виторг від експорту товарів, робіт послуг у вільно конвертованій валюті і від операцій на внутрішньому валютному ринку в обов'язковому порядку, продають частину по встановлених нормативах.

З обов'язково проданого валютного виторгу в першу чергу формуються централізовані фонди: валютний резерв НБУ і валютні фонди місцевих органів влади.

Валютний резерв НБУ формується за рахунок того, що підприємства й організації продають валюту за курсом гривні, конвертованому НБУ на основі попиту та пропозиції на валютному ринку на момент надходження валютного виторгу.

Валютний резерв поділяється на 2 частині.

Перша - стабілізаційний фонд, кошти якого йдуть на підтримку курсу гривні на внутрішньому валютному ринку і створення умов для його конвертованості, оскільки Україні потрібна тверда валюта, що є однією з основних умов для створення сприятливого клімату іноземному капіталові в економіці України.

Інша частина резерву продається Міністерству фінансів України. Вона йде на формування фонду, необхідного для задоволення державних потреб, таких як: забезпечення платежів по обслуговуванню зовнішнього боргу; для здійснення безумовних валютних платежів, тобто на оплату централізованих імпортних закупівель предметів першої необхідності населенню (продовольства, медикаментів), а також для інших державних потреб. На цю мету в бюджеті України виділяються кошти на покупку валюти.

Після продажу валютних коштів підприємств у Валютний резерв НБУ за встановленим нормативом, в обов'язковому порядку підприємства продають валюту на внутрішньому валютному ринку іншим підприємствам і організаціям, що не мають валютних доходів від підприємницької діяльності, і місцевим органам влади за курсом, узгодженим з уповноваженими банками.

Місцеві органи влади України через уповноважені банки купують іноземну валюту за рахунок коштів відповідних бюджетів і направляють її на формування своїх валютних фондів. Кошти валютних фондів місцевих органів влади використовуються на закупівлю імпортних товарів, необхідних населенню й установам невиробничої сфери, що знаходяться на бюджетному фінансуванні відповідних адміністративно-територіальних утворень.

Усі підприємства несуть відповідальність за своєчасний, повний продаж валютних коштів і дотримання порядку зарахування валютного виторгу на свої рахунки в уповноважених банках.

Якщо допускаються порушення порядку зарахування валютних сум на транзитні валютні рахунки, то державна податкова інспекція стягує штраф у розмірі всього прихованого виторгу іноземній валюті за поточним курсом НБУ. Це не звільняє підприємство від обов'язкового продажу валюти. Суми штрафу направляються в Державний бюджет.