3. Об’єднання страховиків та їх функції.

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єд­нання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України (ст. 13 Закону «Про страхування»).

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після державної реєстрації.

Найбільш відомими об’єднаннями страховиків що діють в Україні є:

• Ліга страхових організацій України;

• Авіаційне страхове бюро;

• Моторне (транспортне) страхове бюро;

• Морське страхове бюро;

• Ядерний страховий пул;

• Українське медичне страхове бюро.

Ці об’єднання страховиків створені для спільної дії їх членів та взаємодопомоги у «титульних» галузях, є юридичними особами, має відокремлене майно, самостійний баланс, печатку, розрахунковий та інші рахунки в установах банків.

Фінансування діяльності цих об’єднань страховиків здійснюється за рахунок вступ­них і членських внесків та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Як добровільне об'єднання страховиків Ліга страхових організацій України здійснює:

• захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами Ліги;

• сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності;

• сприяння підвищенню кваліфікації та професіоналізму керівників та спеціалістів учасників ринку страхових послуг;

• ознайомлення громадськості з діяльністю учасників ринку страхових послуг та їх роллю в економічному житті України;

• сприяння реалізації антимонопольного законодавства у сфері страхової діяльності;

• утвердження взаємної довіри, надійності, порядності та ділового партнерства у взаємовідносинах між: учасниками ринку страхових послуг та споживачами страхових послуг.

На регіональному рівні діє Харківський союз страховиків, а за галузевою ознакою - Асоціація страховиків в аграрному секторі економіки.

Авіаційне страхове бюро є юридичною особою, яка діє на під­ставі Положення «Про авіаційне страхове бюро» та установчого договору, погодженого з Міністерством фінансів України та дер­жавною авіаційною адміністрацією. Бюро має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, набуває майнових та особистих немайнових прав, має право виступати в суді, виконувати будь-які дії відповідно до угод, що не суперечить законодавству України, Положенню «Про авіаційне страхове бюро» та установчому договору.

Бюро створюється страховиками, які мають ліцензію на проведення обов'язкового авіаційного страхування та зареє­стровані в Державній авіаційній адміністрації відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки авіації України», орган управ­ління яких прийняв рішення про вступ до Бюро за умови вико­нання вимог Положення «Про авіаційне страхове бюро».

Бюро може бути ліквідованим тільки після вибуття з нього всіх членів.

Основні завдання Авіаційного страхового бюро:

• координація діяльності національних страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків;

• дослідження та прогнозування національного ринку страхо­вих послуг у галузі авіації;

• організація співпраці з підприємствами, їхніми об'єднан­нями та іншими організаціями, які експлуатують та обслу­говують засоби авіаційного транспорту;

• підготовка та внесення на розгляд державних органів про­позицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з обов'язкового авіаційного страхування, розроблення реко­мендацій з методології проведення відповідних видів авіа­ційного страхування;

• сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній прак­тиці умов авіаційного страхування та форм уніфікованих полісів;

• збір, аналіз та опублікування статистичних даних щодо збитків, завданих авіаційними подіями;

• розроблення програм і методів страхування авіаційних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випад­кам;

• організація та проведення консультацій з технічних, еконо­мічних і юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, визначенням розміру збитків та стра­хового відшкодування;

• організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування авіаційних ризиків, забезпечення мето­дичними матеріалами, інформаційне забезпечення страхо­виків і страхувальників;

• видання бюлетенів і довідників; проведення навчання, під­вищення кваліфікації; організація конференцій, семінарів тощо;

• представництво інтересів страховиків-членів Бюро у між­народних об'єднаннях страховиків.

Моторне (транспортне) страхове бюро (МТСБ) – юридична особа, створена згідно з чинним законодавством і діє на основі свого Статуту, погодженого і затвердженого у визначеному зако­нодавством порядку. Страховики можуть входити до МТСБ як повні або асоційовані члени.

Повні члени МТСБ зобов'язані виплачувати страхові відшко­дування у разі настання страхового випадку, який спричинили їхні страхувальники на території інших держав, з уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власни­ків транспортних засобів яких МТСБ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Якщо страхове відшкоду­вання виплачувало МТСБ, то повні члени відшкодовують (компен­сують) йому всі витрати, яких воно зазнало, і сплачують пеню.

Основні завдання Моторного (транспортного) страхового бюро:

• гарантування платоспроможності страховиків-членів Мото­рного (транспортного) страхового бюро щодо страхових зобов'язань;

• управління з централізованими страховими резервними фондами;

• співробітництво з відповідними організаціями інших дер­жав у галузі страхування цивільної відповідальності, коор­динація обов'язкового страхування цивільної відповідаль­ності нерезидентів власників (водіїв) транспортних засобів у разі в'їзду їх на територію України;

• збирання потрібної інформації про обов'язкове страхування цивільної відповідальності, підготовка рішень та пропозиції з цього питання;

• розроблення форм страхових полісів і договорів обов'язко­вого страхування цивільної відповідальності;

• затвердження тарифів за додатковими договорами обов'яз­кового страхування цивільної відповідальності в порядку, визначеному законодавством.

Морське страхове бюро (МСБ) є юридичною особою, яка діє на підставі Положення «Про морське страхове бюро» та установ­чого договору, погодженого з Державним департаментом мор­ського та річкового транспорту. Бюро має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, набуває майнових та особистих немайнових прав, має право виступати в суді, виконувати будь-які дії відповідно до укладених угод, що не супер­ечать законодавству України.

Фінансування діяльності МСБ відбувається за рахунок вступ­них та членських внесків його членів та інших дозволених видів комерційної діяльності. МСБ створюється страховиками, які мають ліцензію на проведення морського страхування та обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, орган управління яких прийняв рішення про вступ до Бюро.

Основні завдання Морського страхового бюро:

• координація діяльності національних страховиків у галузі страхування на морському транспорті;

• дослідження та прогнозування національного ринку страхо­вих послуг у галузі торговельного мореплавства;

• організація співпраці з підприємствами, їхніми об'єднан­нями та іншими організаціями, які експлуатують або обслу­говують засоби морського транспорту;

• підготовка та внесення на розгляд державних органів пропо­зицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з морського страхування, розроблення рекомендацій з методо­логії проведення відповідних видів морського страхування;

• сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов морського страхування та форм уніфікованих полісів;

• збір, аналіз та публікування статистичних даних щодо збит­ків на морському транспорті;

• розроблення програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;

• організація та проведення консультацій з технічних, еконо­мічних і юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, визначенням розміру збитків та стра­хового відшкодування;

• організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування на морському транспорті, забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страховиків та страхувальників;

• видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, під­вищення кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо;— представництво інтересів страховиків-членів МСБ у міжна­родних об'єднаннях страховиків.

Ядерний страховий пул – це об'єднання страховиків-резидентів України, які в установленому порядку отримали ліцензію на проведення обов'язкового страхування цивільної відповідаль­ності за ядерну шкоду. Пул є юридичною особою, яка утворюється і діє відповідно до установчого договору, його статуту і Положення про Ядерний страховий пул.

Основні завдання Ядерного страхового пулу:

• організація співстрахування на принципах солідарної від­повідальності у рамках Пулу;

• організація перестрахування за страховими ризиками, стра­хові обов'язки за якими перевищують фінансові можливості членів Пулу щодо страхового покриття цих ризиків влас­ними активами;

• впровадження єдиних для всіх членів Пулу зразків догово­рів страхування, документів, у тому числі стандартів, і пра­вил поведінки на страховому ринку, інших правил та поло­жень, спрямованих на захист прав страховиків і запобігання порушенням та зловживанням;

• участь у розробленні проектів актів законодавства, що спри­яють досягненню цілей Пулу;

• забезпечення представництва Пулу у відносинах з органами державної влади, страхувальниками, іншими страховиками, об'єднаннями страховиків і громадськими організаціями, захист інтересів членів Пулу;

• установлення та підтримання зв'язків з іноземними фахів­цями страхової діяльності, координація взаємовідносин з ядерними пулами інших країн;

• виконання представницьких функцій, пов'язаних з досяг­ненням цілей Пулу, за дорученням фізичних та/або юридич­них осіб як на території України, так і поза її межами;

• аналіз і узагальнення досвіду страхування у сфері викорис­тання ядерної енергії;

• сприяння проведенню експертизи безпеки ядерних устано­вок і розміру ядерної шкоди;

• організація навчання і підвищення кваліфікації працівни­ків страхових компаній, інших підприємств, установ та орга­нізацій, проведення семінарів, конференцій з питань стра­хової діяльності;

• поширення інформації про діяльність Пулу, ведення реклам­ної діяльності в його інтересах;

• утворення філій, представництв та інших відокремлених підрозділів як на території України, так і поза її межами;

• організація наукового та методологічного супроводження діяльності Пулу.

Метою діяльності Українського медичного страхового бюро є сприяння розвитку відкритого та рівнодоступного медичного страхового ринку в Україні шляхом впровадження єдиних правил, вимог та стандартів діяльності, забезпечення необхідної допомоги страховим компаніям у прова­дженні медичного страхування, організація юридичного захисту прав страховиків та страхувальників, координація зусиль страхо­виків на ринку послуг медичного страхування і забезпечення рів­них умов для всіх страхових компаній в Україні.

Українське медичне страхове бюро здійснює таку діяльність:

• представляє інтереси своїх членів у відносинах з держав­ними органами України, міжнародними організаціями та ін.;

• розробляє методологію медичного страхування, стратегію і тактику його впровадження в Україні;

• сприяє формуванню розвинутої інфраструктури медичного страхового ринку в Україні;

• аналізує стан і перспективи розвитку медичного страху­вання в Україні та за її межами;

• аналізує чинне законодавство України з питань страхової діяльності та охорони здоров'я;

• залучає членів Асоціації до участі у виконанні програм з питань удосконалення медичного обслуговування населення з використанням медичного страхування;

• сприяє залученню іноземних інвесторів для розробки і впро­вадження програм Тема 6

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Лекція 10

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності.

2. Ліцензування страхової діяльності.

3. Оподаткування страховиків.

1. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності.

Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного регулювання і контролю. Державне регулювання спрямоване на:

• забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг;

• створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм;

• недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників;

• дотримання вимог законодавства України про страхування.

Основні чинники, що зумовлюють необхідність державного регу­лювання страхової діяльності, пов'язані з:

• захистом страхувальника;

• економічною політикою, що проводиться державою.

Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобов'язання перед страху­вальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспромож­ності кожного конкретного страховика.

Державне регулювання розвитку страхового бізнесу здійснюється у таких напрямах:

• пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів;

• законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та нормативно-правових актів);

• здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до інтересів страхувальників та загальнодержавних потреб.

Цілісний механізм державного регулювання страхової діяльності включає прямі і непрямі методи впливу держави та її втручання у здійснення страхової діяльності та розвиток страхового ринку.

До ринкових, тобто непрямих методів державного регулювання відносяться проведення державою спеціальної податкової (фіскальної) політики, а також тарифної, цінової, кредитної, грошової та інвестиційної політики.

Пряме державне втручання в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою законодавчої бази та нагляду за страховою діяльністю. Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником, реалізація яких потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності.

Система законодавства щодо регулювання страхової діяльності складається з:

• загального законодавства;

• спеціалізованого страхового законодавства,

• підзаконних актів.

Норми та принципи правового регулювання страхової діяльності визначені Конституцією України, міжнародними угодами, законами та постановами Верховної ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, інструкціями, методиками, наказами, листами міністерств і відомств, нормативними актами Уповноваженого органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні).

Основою системи законодавчого регулювання страхового ринку є Закон України «Про страхування».

Певні принципи здійснення страхування викладені в Господарському кодексі України.

Законодавство визначає обов'язки та права суб'єктів страхового ринку, договірні відносини між сторонами, порядок та умови здійснення страхових виплат, страхового відшкодування, форми страхування, перелік добровільних та обов'язкових видів страхування, систему державного регулювання, повноваження органів державного регулювання, умови ліцензування страхової діяльності, вимоги до правил страхування, умови забезпечення платоспроможності страховика, вимоги до його статутного капіталу, формування страхових резервів, правила і напрями розміщення коштів страхових резервів тощо.

Загальні аспекти державного регулювання страхового ринку харак­теризують такі основні законодавчі акти:

• Закон України «Про господарські товариства»;

• Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ";

• Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року».

Нормативні акти міністерств та відомств деталізують ті чи інші зако­нодавчі норми.

Нормативними документами міністерств та відомств регулюються діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів тощо.

Система заходів прямого державного регулювання – нагляду за страховою діяльністю включає:

• реєстрацію страхових компаній;

• видачу ліцензій на проведення певних видів страхування;

• здійснення контролю за діяльністю страховиків.

Порядок реєстрації страховиків визначений "Положенням про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України".

Єдиний державний реєстр страховиків України – це система збору, обліку, нагромадження та зняття з реєстру даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності і нагляду за страховою діяльністю страховиків.

У Реєстр заносяться дані про страховиків, які одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Ліцензія є обов'язковою. Вона видається на проведення конкретних видів страхування і перестрахування.

Порядок реєстрації, ліцензування та контролю за діяльністю страховиків визначений в Законі України "Про страхування" та в іншій нормативно-законодавчій базі зі страхування.

Від організації державного страхового нагляду, його функціонування залежить подальший розвиток страхової діяльності, її спрямованість на вирішення економічних проблем в державі, адже страхові компанії, збираючи та накопичуючи значні грошові кошти, живлять своїми вкладеннями банківську систему, надають страховий захист великій кількості фізичних та юридичних осіб, мають можливість широкого та довготривалого використання страхових коштів і тим самим вирішувати інвестиційні потреби суб'єктів господарювання. Державне регулювання також важливе для проведення послідовної політики стосовно форм, методів і масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі.

Взаємовідносини страховика й держави будуються на таких принципах:

• страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава – за зобов'язаннями страховика;

• не допускається, за винятком обов’язкових видів страхування, страхування життя, майна громадян, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика та страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України;

• держава гарантує дотримання й захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності;

• утручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язано з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Формування, подальший розвиток і вдосконалення державної політики в галузі страхування здійснюється відповідно до сучасних потреб, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних угод та міжнародних організацій, до яких приєдналася й Україна. Держава сприяє цивілізованим методам інтеграції страхового бізнесу у глобальний ринок страхових послуг.

Сучасний страховий ринок формується в умовах поступового підвищення базових макроекономічних показників, зокрема зростання валового внутрішнього продукту, низькі темпи інфляції, стабільність національної валюти, що дає змогу забезпечити динамічний його розвиток. Крім позитивних макроекономічних показників, існують такі передумови розвитку національного страхового ринку:

• поступове зростання доходів населення з тенденцією до подолання низького рівня платоспроможності;

• підвищення заінтересованості юридичних та фізичних осіб у захисті своїх майнових інтересів;

• збільшення кількості прибуткових підприємств;

• законодавче запровадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

• розвиток ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку) та формування національної системи іпотечного кредитування;

• запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення.

Негативні чинники, які стримують розвиток ринку страхових послуг:

• недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;

• низький рівень співвідношення страхових платежів з відрахуванням платежів, переданих на перестрахування українським страховикам, і валового внутрішнього продукту, незначна клієнтська база страховиків, а також зосередження страхової діяльності переважно на майновому страхуванні юридичних осіб;

• нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;

• недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;

• велика кількість страхових компаній з низьким рівнем капіталізації, а також слабкий розвиток національного перестрахового ринку;

• використання страхового ринку суб'єктами господарювання для оптимізації оподаткування та витоку коштів за кордон;

• недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку;

• низький рівень страхової культури населення.

Метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосування сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів.

Подальший розвиток страхового ринку сприятиме:

• захисту інтересів населення, суб'єктів господарювання і

• держави від можливих соціальних, техногенних, фінансових та інших ризиків;

• зміцненню довіри страхувальників, насамперед населення, до страховиків та страхових посередників;

• розвитку підприємницької діяльності та стабілізації економіки;

• залученню довгострокових фінансових ресурсів, що формуються у сфері страхування, для здійснення інвестицій в економіку України;

• запобіганню використанню страхової галузі у зменшенні об'єкта оподаткування податку на прибуток суб'єктів господарювання;

• розвитку ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку);

• стимулюванню розвитку економіки, зокрема транспорту, туризму, міжнародних перевезень, будівельної та агропромислової галузі економіки;

• інтеграції страхового ринку України в міжнародні та регіональні ринки фінансових послуг.

Принципи, на яких буде ґрунтуватися подальший розвиток страхового ринку, повинні враховувати інтереси споживачів страхових послуг, його професійних учасників і держави.

Основними принципами розвитку страхового ринку є:

• вільний рух капіталів та страхових послуг на території України;

• захист прав споживачів страхових послуг, включаючи формування системи гарантування забезпечення виплат за договорами довгострокового страхування життя та за договорами страхування, передбаченими Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення";

• вільний вибір страховика;

• прозорість діяльності учасників страхового ринку;

• уніфікація процедур страхування;

• використання міжнародного досвіду;

• державне регулювання та нагляд у сфері страхування, а також формування системи запобіжного (пруденційного) нагляду, включаючи впровадження системи оцінки діяльності страховиків на основі застосування міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності;

• невтручання органів державної влади в поточну діяльність учасників страхового ринку;

• рівність перед законом усіх учасників страхового ринку;

• функціонування страхового ринку на засадах вільної конкуренції.

Страховий ринок розвиватиметься за такими основними напрямами:

• удосконалення правових засад захисту прав споживачів страхових послуг;

• забезпечення ефективного державного регулювання і нагляду в сфері страхування з урахуванням міжнародно визнаних принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю;

• сприяння розвитку довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та врегулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;

• підвищення рівня капіталізації страховиків, їх фінансової надійності та платоспроможності, зміцнення національного перестрахового ринку;

• забезпечення розвитку страхового посередництва, діяльності актуаріїв та аварійних комісарів;

• підвищення рівня страхової культури населення;

• забезпечення захисту національних інтересів на страховому ринку;

• удосконалення податкового законодавства щодо страхування;

• формування системи кадрового та наукового забезпечення страхового ринку.