- •Сутність, принципи та роль страхування
- •Лекція 2
- •Страховий фонд
- •1. Об’єкт, предмет, методи та методологія досліджень у страхуванні .
- •2. Страховий фонд: принципи формування і використання.
- •3. Роль страхування в ринковій економіці.
- •1. Об’єкт, предмет, методи та методологія досліджень у страхуванні.
- •2. Страховий фонд: принципи формування і використання.
- •4. Розкладання збитків серед широкого кола учасників страхування.
- •5. Страховий фонд – це форма поєднання інтересів індивіда і суспільства.
- •3. Роль страхування в ринковій економіці.
- •Класифікація страхування
- •Лекція 3
- •Класифікація страхування
- •2. Класифікація страхування за об’єктами.
- •3. Обов’язкова та добровільна форми страхування.
- •Страхові ризики та їх оцінка
- •Лекція 4
- •Страхові ризики та їх оцінка
- •2. Зміст та структурна характеристика ризику.
- •3. Концепція управління ризиками.
- •1. Порядок розрахунку тарифів з ризикових видів страхування.
- •2. Визначення тарифів за договорами загального страхування.
- •1. Порядок розрахунку тарифів з ризикових видів страхування.
- •2. Визначення тарифів за договорами загального страхування.
- •2. Структура страхового ринку.
- •3. Тенденції розвитку страхового ринку України.
- •2. Комплекс маркетингу на страховому ринку.
- •3. Стратегія збуту на страховому ринку.
- •4. Страхові посередники.
- •2. Стратегія страхової компанії.
- •3. Організаційна структура страхової компанії
- •2. Органи управління страховою компанією.
- •3. Об’єднання страховиків та їх функції.
- •2. Ліцензування страхової діяльності.
- •3. Оподаткування страховиків.
- •2. Права і обов’язки суб’єктів страхового зобов’язання.
- •3. Вирішення і припинення дії договору.
- •Державне регулювання страхової діяльності
- •Лекція 12
- •Державний нагляд за страховою діяльністю
- •1. Функції та повноваження Держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
- •2. Структура й завдання органів державного нагляду за страховою діяльністю.
- •1. Функції та повноваження Держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
- •Структура й завдання органів державного нагляду за страховою діяльністю.
2. Структура страхового ринку.
Страховий ринок є особливим середовищем, на якому відбувається купівля-продаж особливого продукту – страхового захисту. Основними учасниками ринку є страховики (продавці продукту) та страхувальники (покупці), без них страховий ринок не здатен існувати.
Загальну структуру страхового ринку України можна зобразити у вигляді схеми .
Страхувальниками згідно із Законом України «Про страхування»визначаються юридичні та дієздатні фізичні особи, які уклала зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страховиками згідно із Законом України «Про страхування»визначаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, які отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Особливою формою організації страховиків є товариства взаємного страхування – некомерційні організації, що створені з метою забезпечення страховим захистом майнових інтересів її членів.
Особливою формою діяльності на страховому ринку є операції перестрахування, проведення яких входить до компетенції страхових компаній. Перестрахові компанії (перестраховики) – організації, які не виконують прямих страхових операцій, а беруть у перестрахуванні ризики інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.
Серед всієї сукупності страхових організацій прийнято виділяти також кептивні страхові компанії. Кептивні страхові організації – це страховики, створені потужними фінансово-промисловими групами, перш за все з метою обслуговування їх потреб у страхуванні. Такі компанії дають змогу великим власникам не випускати з поля зору кошти, призначені для страхування їхніх майнових інтересів.
Інфраструктурою страхового ринку є наявна низка інститутів, що займаються обслуговуванням страхових операцій. Вона має надзвичайне значення для ефективного функціонування страхового ринку, адже дає змогу спростити та пришвидшити процес надання страхової послуги, підвищити якість продукту.
Серед цих інститутів виділяють: страхових посередників (страхові та перестрахові брокери, страхові агенти) та інститути, що покликані оцінити страховий випадок (сюрвейтер, диспашер).
Наявність та поширеність страхових посередників свідчить про ступінь зрілості страхових відносин. Страхові посередники становлять проміжну ланку в системі взаємовідносин «страховик-страхувальник». Серед страхових посередників виділяють страхових брокерів та страхових агентів. Відмінності між ними полягають у ступені залучення до процесу продажу послуги, за обсягами відповідальності, офіційному статусу.
Більш поширеними серед страхових посередників є агенти. Це фізичні і юридичні особи, що діють від імені страховика та за його дорученням відповідно до повноважень, наданих страховиком. Документарно відносини «страховик-агент» оформлені агентським договором. Агент може виступати як лише від імені однієї компанії, так і декількох страховиків.
Страховий брокер – інша форма страхового посередництва. Ними визнаються юридичні особи, що діють від свого імені на основі отриманих інструкцій від страховика чи страхувальника. Функції страхового брокера полягають у пошуку оптимального страховика для страхувальника, супроводженні угоди страхування, проведенні консультацій тощо. Цей вид посередницької діяльності вимагає високої професійної майстерності, знання тенденцій та стану ринків, і, як правило, вимагає ліцензії.
Одним з важливих елементів процесу страхування є процедура оцінки.
Вірогідність настання страхового випадку та страхова сума мають бути кількісно обраховані ще на стадії підготовки угоди про страхування. Правильна оцінка вірогідності настання випадку дає змогу встановити оптимальну ціну на страховий продукт і уникнути ситуації, коли страховик буде нездатний виконати свої зобов’язання. Ці функції покладені на штатних чи незалежних актуаріїв.
У разі настання страхового випадку визначенням причини, характеру та розміру збитків, завданих страховим випадком, займається аварійний комісар (сюрвейтер). Висновок сюрвейтера подається до страховика і спонукає страховика до задоволення чи відмови претензії страхувальника.
У морському страхуванні такою особою є диспашер (аджастер). До його обов’язків входить розподіл збитків між учасниками (судном, фрахтом та вантажем). Диспашер складає документ, що має назву диспаша, в якому наводить висновки про причини аварії, характер та розподіл збитків за загальною та частковою аварією між судном, фрахтом та вантажем.
До того ж на функціонування ринку значний вплив мають й інші організації, які лише опосередковано залучені до процесу надання послуги, проте їхню роль не можна не до оцінювати. До них належать органи державного регулювання страхового ринку (Держфінпослуг), законодавчі органи, громадські організації, ЗМІ.