Запитання для самоконтролю

1. Система міжбанківських розрахунків.

2. Кореспондентські рахунки та кореспондентські договори.

3. СЕП.

4. Внутрішньобанківська платіжна система.

5. Порядок проведення касових операцій банками.

6. Прибуткові операції банків.

7. Видаткові операції банків.

8. Здійснення касових операцій через банкомати.

Змістовий модуль 2 „Кредитні, зовнішньоекономічні операції та операції з цінними паперами

Тема 5. Кредитні операції банків План

1. Класифікація банківських кредитів.

2. Принципи і умови кредитування.

3. Оцінка кредитоспроможності позичальника.

4. Забезпечення повернення банківських позик.

5. Процес банківського кредитування:

Література: [1, 2, 3].

1. Кредити розрізняють:

- за терміном використання:

= короткострокові (до одного року);

= середньострокові (від одного до трьох років);

= довгострокові (понад три роки).

Короткотермінові кредити в основному використовуються для поповнення оборотних капіталів підприємства, а довгострокові – для відтворення основного капіталу;

- за ступенем ризику:

= стандартні – надані позичальникам, які мають стабільну фінансову стійкість і своєчасно розраховувалися за раніше отримані кредити;

= з підвищеним ступенем ризику – кредити які не мають забезпечення, а також надані клієнтам з нестійким фінансовим положенням та які допускали затримки при розрахунку за попередні кредити;

- за методом надання:

= одноразові – рішення банку про видачу такого кредиту приймається окремо за кожною позичкою;

= перманентні – надаються банками по мірі виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії (розміри окремих позичок не погоджуються з банком);

= гарантовані (банк надає клієнту письмові гарантії видати йому кредит у певному розміри при виникненні у ньому потреби):

+ з попередньо обумовленою датою видачі;

+ з видачею по мірі виникнення потреби;

- щодо способу повернення:

= поступовий порядок погашення (в розстрочку) – для довгострокових кредитів;

= одноразовим платежем – для короткострокових кредитів;

= за особливими умовами – банк зараховує на погашення кредиту всі поточні надходження на рахунок клієнта;

= на вимогу кредитора – коли клієнт порушує цільовий принцип кредитування, або інші умови кредитного договору;

- за строком повернення:

= строкові;

= до запитання (безстрокові) – клієнт повинен повернути кредит на першу вимогу банку, якщо вимоги банку немає термін повернення кредиту клієнт визначає на свій розсуд;

= прострочені (по них клієнт сплачує підвищену процентну плату);

= відстрочені (пролонговані) – строк повернення кредиту переноситься на пізніший термін. Пролонгація оформляється додатковою угодою;

- за характером визначення банківського процента:

= з фіксованою процентною ставкою;

= з плаваючою процентною ставкою;

- за способом сплати процента:

- звичайний кредит – проценти сплачуються щомісячно;

- дисконтний кредит – проценти сплачуються одночасно з отри-манням кредиту.

2. Принципи здійснення банківського кредитування:

- строковості повернення – кредит повинен бути повернений в точно визначений час;

- цільового характеру – кредит надається на контрольовану ціль, тому використання кредитних коштів дозволяється тільки на витрати пов’язані з досягненням цієї цілі;

- забезпеченості позики – виділення в заставу активів пози-чальника.

Умови кредитування:

- за користування кредитом клієнт, як винагороду, сплачує банку проценти;

- кредити видаються тільки в межах кредитних ресурсів банку;

- про кожний кредит, який перевищує 10 % його власного капіталу КБ повинен повідомити НБУ;

- загальна заборгованість одного позичальника за кредитами, врахованими векселями та іншими зобов’язаннями не може перевищувати 25 % від суми власних коштів КБ;

- загальний розмір кредитів виданих банком з врахуванням інших зобов’язань банку не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів;

- КБ повинен дотримуватися вимог НБУ, щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів;

- позички надаються всім підприємствам, незалежно від форми власності та фізичним особам;

- рішення про надання кредиту приймається колегіально (кредитним комітетом банку);

- кредити надаються на комерційних засадах, з обов’язковим вивченням банком кредитоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності та ліквідності клієнта;

- кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

- позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується певною сумою власних коштів.

Банки не можуть надавати кредити на:

- покриття збитків господарської діяльності клієнта,

- на формування та збільшення статутного фонду клієнта;

- на внесення клієнтом платежів у бюджет;

- підприємствам проти яких порушено справу про банкрутство;

- підприємствам, у контрактах яких не передбачене страхування можливих втрат від не поставок ТМЦ;

- підприємствам, які мають прострочену заборгованість по попередніх кредитах та не сплачені проценти.

Кредити надаються на підставі договору між банком і клієнтом.

3. Кредитоспроможність позичальника визначається на підставі аналізу його фінансового стану.

Для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи банк враховує такі показники його роботи:

- платоспроможність;

- фінансову стійкість;

- рентабельність ( у динаміці);

- оборот за рахунками;

- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Платоспроможність позичальника визначається за коефіцієнт-тами ліквідності:

- миттєвої – КЛм (норматив - не менше 0,2);

- поточної – КЛп (норматив - не менше 0,5);

- загальної – КЛз (норматив - не менше 2).

КЛм = Ав/Зп; КЛп = Ал/Зп; КЛз = Ао/Зп,

де: Ав – високоліквідні активи ( грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції);

Ал – Ав + дебіторська заборгованість та векселі одержані;

Ао – оборотні активи;

Зп – поточні (короткострокові) зобов’язання – короткострокові кредити і розрахунки з кредиторами.

Фінансова стійкість позичальника визначається за допомогою коефіцієнтів:

- маневреності власних коштів – КМ (норматив - не менше 0,5) – характеризує мобільність використання власних коштів;

- незалежності – КН (норматив - не більше 1) – характеризує ступінь фінансового ризику.

КМ = (Вк – Ан)/Вк, КН = Зк/Вк,

де: Вк – власний капітал;

Ан – необоротні активи;

Зк – залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання).

Рентабельність позичальника визначається за двома показниками:

- рентабельність активів (Ра);

- рентабельність продажу (Рп).

Ра = Пч/А, Рп = Пч/Ор,

де: Пч – чистий прибуток;

А – активи;

Ор – обсяг реалізованої продукції (без ПДВ).

Обороти за рахунками (К – не менше 1,5): - відношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією та процентами за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди.

К = [(Нсм х п) – (3м х п) - Зі] / Ск,

де: Нсм – середньомісячні надходження на рахунки позичальника за протягом останніх трьох місяців (крім кредитних коштів). Для сезонних підприємств – за останні 12 місяців.

п – кількість місяців дії кредитної угоди;

Зм – щомісячні умовно постійні зобов’язання (адміністративно-господарські витрати тощо);

Зі – податкові платежі та суми інших зобов’язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов’язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди ( за даними останнього балансу);

Ск – сума кредиту та проценти за ним.

Головним джерелом інформації про фінансовий стан позичаль-ника є його звітність.

Для оцінки фінансового стану КБ – потенційного позичальника визначається та аналізується:

- дотримання нормативів та показників діяльності встановлених НБУ;

- прибутки та збитки;

- якість активів та пасивів;

- наявність резервів для покриття можливих втрат від активних операцій;

- виконання зобов’язань КБ в минулому;

- якість банківського менеджменту.

Для оцінки фінансового стану фізичної особи враховується:

- соціальна стабільність (наявність нерухомого та рухомого майна, цінних паперів, роботи);

- сімейний стан;

- вік та здоров’я;

- доходи та витрати;

- використання банківських кредитів у минулому;

- ділову репутацію.

4. Формою забезпечення повернення банківської позики, або її захисту є джерело погашення боргу.

Банки використовують два джерела погашення позичок – первинні і вторинні.

Первинні – грошові кошти які надходять на рахунок пози-чальника від реалізації або використання прокредитованого об’єкта;

Вторинні – застава, гарантія, перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека; страхова угода (поліс).

Застава – це резервування позичальником майна, яке згідно договору він не має права реалізувати без згоди банку. Банк може реалізувати це майно на свою користь коли клієнт вчасно не розрахується за кредит та проценти по ньому.

Гарантія (поручительство) – гарантійне зобов’язання третьої особи погасити заборгованість по кредиту позичальника, якщо він затримає розрахунки на 10-15 днів. Забезпечена гарантією (гарантійним листом) сума стягується у безспірному порядку.

Цесія (перевідступлення) – надання банку права направляти на погашення заборгованості позичальника всіх сум які надходитимуть від третіх осіб.

Іпотека – застава у вигляді будівель та землі.

Страхова угода – клієнт або банк страхує кредитну угоду. При не виконанні позичальником свої зобов’язань страхова компанія компенсує банку понесені ним збитки.

Формою забезпечення виконання клієнтом зобов’язань є стягнення з нього пені і штрафів.

5. Етапи процесу кредитування:

- початковий – розгляд заяви клієнта на кредит. Разом з заявою, клієнт подає інші документи (статут, установчий договір, бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування проекту що кредитуватиметься, копії угод, які пов’язані з цим проектом, договір-заставу, гарантійний лист та ін.).

Кредитний працівник банку проводить попередню розмову з клієнтом з метою оцінити його організаційні здібності;

- другий – вивчення кредитоспроможності клієнта та оцінюван-ня ризиків. Для цього в банках створюються спеціальні служби;

- третій – підготовка до складання кредитної угоди. Після узгод-ження між клієнтом і банком всіх параметрів кредитної угоди складається відповідний висновок який подається на розгляд кредитного комітету або комісії.

У разі позитивного рішення кредитного комітету угода підписується представниками банку і клієнта.

В кредитній угоді передбачається: мета, сума і строк позички, умови і порядок її надання і погашення, форми забезпечення зобов’язань клієнта за кредитом, процентна ставка, порядок внесення плати за позичку, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо надання і погашення кредиту, перелік документів і порядок їх подання банку й інші умови процесу кредитування.

Надання позички і її повернення здійснюється на спеціально відкритому для цього рахунку.