Запитання до самоконтролю

1. Розрахунково-касові операції банків.

2. Принципи ведення розрахунково-касових операцій.

3. Види розрахункових рахунків.

4. Порядок відкриття розрахункових рахунків.

5. Порядок проведення безготівкових розрахункових операцій.

6. Вимоги до оформлення розрахункових документів.

7. Види безготівкових розрахункових документів.

8. Платіжне доручення.

9. Платіжна вимога.

10. Чек.

11. Інкасові доручення та акредитиви.

12. Вексель.

Тема 4. Міжбанківські розрахунки та касові операції План

1. Порядок проведення міжбанківських розрахунків.

2. Розрахунок за допомогою системи електронних платежів.

3. Касові операції.

4. Порядок приймання та видачі банками готівки.

Література: [1, 2, 3]

1. Для забезпечення руху коштів між партнерами по бізнесу та підприємствами і податковими, соціальними та іншими органами, розрахункові рахунки яких знаходяться в різних банках та для розрахунків між самими банками створюються спеціальні міжбанківські платіжні системи.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через такі системи:

- систему електронних платежів (СЕП);

- внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС);

- комбінацію систем ВПС і СЕП;

- міжнародні системи електронних розрахунків, наприклад SWIFT;

- двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Головним призначенням кожної системи є найшвидше транспортування розрахункових документів між банками та переказування коштів від платника до одержувача. Для цього банки відкривають один для одного спеціальні рахунки, які називаються кореспондентськими.

Кореспондентські рахунки – це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку. Останній банк за дорученням і за рахунок першого здійснює різноманітні платежі своїм клієнтам.

Кореспондентські відносини – це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій і послуг, пов’язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами.

В кореспондентських договорах оговорюється види послуг, які один банк надає іншому, порядок відкриття рахунку, підтвердження і виконання акредитивів та інших розрахункових операцій, розмір комісійних винагород, спосіб передавання та захисту інформації, строк договору, відповідальність і санкції за порушення.

Кореспондентські рахунки можуть бути:

- відкриті на взаємній основі – два банки відкривають рахунки один в одного;

- відкриті в односторонньому порядку – один банк відкриває рахунок в іншому банку (як правило українські банки в іноземних, або малі банки у великих);

- відкриті банками другого рівня в регіональних управліннях НБУ;

- технічні – відкриті банками учасниками СЕП у регіональних розрахункових палатах;

- клірингові – для проведення заліку взаємних вимог між банками.

2. В Україні для розрахунку між банками в електронній формі використовується СЕП розроблена НБУ.

Функціонування СЕП базується на таких принципах:

- усі операції здійснюються виключно у безпаперовій (електронній формі);

- система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;

- оборот коштів у системі здійснюється за принципом „брутто”, коли кожний платіж відображається на рахунку учасника СЕП;

- ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок;

- виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;

- платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня;

- зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після їх списання з коррахунку банка, що обслуговує платника, і надходження їх на коррахунок обслуговуючого банку.

Існує три рівні СЕП:

- нижній – КБ та їхні філії;

- середній – територіальні управління НБУ та територіальні розрахункові палати (РРП);

- верхній – операційне управління НБУ, центральна розрахункова палата (ЦРП) та територіального управління НБУ по м. Києву і Київській області, оскільки для них не створено окрема розрахункова палата, а їх обслуговування доручено НБУ.

Електронні розрахункові документи формуються системою автоматизації банку (САБ) у вигляді пакета по 1000 документів одержаних від клієнтів на паперовому або електронному носію та відправляються електронною поштою до РРП, яка обслуговує даний банк. РРП, після перевірки документів, відправляє кошти в іншу РРП, якщо банк одержувач знаходиться в іншому регіоні, або безпосередньо банку-одержувачу, якщо він знаходиться в іншому регіоні.

Електронний розрахунковий документ повинен мати ті ж обов’язкові реквізити, що й паперовий.

На рис. 1 наведено різні схеми руху коштів від платника до одержувача в залежності від їх територіального розміщення та наявності рахунків в одному, або різних банках.

ЦРП НБУ

6 6

4

РРП банку платника РРП банку одержувача 5

3 4

4 3

Банк платника Банк одержувача

2 3 4

4 3 2

5 Філіал банку платника Філіал банку одержувача

2 3 4

4 3 2 1

Платник Одержувач

Р ис. 1 Рух коштів від платника до одержувача

1. Клієнти знаходяться в одному філіалі одного банку (або в одному банку, який не має філіалів). 2. Клієнти знаходяться в різних філіалах одного банку (філіал не має доступу до СЕП). 3. Клієнти знаходяться в різних банках, які розміщені в одному регіоні. 4. Клієнти знаходяться в різних банках, які розміщені в різних регіонах. 5. Філіал має доступ до СЕП. 6. Взаємна інформація про рух грошових коштів між територіальними розрахунковими палатами і центральною розрахунковою палатою.

Внутрішньобанківська платіжна система. За наявності в комерційного банку філій, можливі два варіанти входження їх в СЕП:

- безпосередній - через окремий вхід філії, яка здійснює свою діяльність незалежно від головної організації;

- опосередкований – через коррахунки головного банку.

При відсутності безпосереднього входу філій у СЕП банку потрібно створювати внутрішньобанківську платіжну систему.

Забезпечує діяльність ВПС головний розрахунковий центр КБ, який веде субкореспондентські рахунки всіх своїх філій, здійснює міжфілійні платежі всередині банку, а також відображає обороти філій з іншими банками.

3. Касові операції банків полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на їх рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнта.

Порядок ведення касових операцій регламентується трьома документами, які ухвалив НБУ:

- положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;

- інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України;

- інструкцією про організацію роботи з готівкою установами банків України.

Цими документами визначені основні вимоги до організації банками касового обслуговування клієнтів:

- дотримання норм чинного законодавства та вимог нормативних актів НБУ щодо організації готівкового обігу;

- прогнозування установами НБУ готівкового обсягів обігу та контроль за дотриманням прогнозних показників;

- повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

- своєчасна видача установами банків готівки в межах наявних на рахунках коштів і на цілі, попередньо визначені клієнтами в їх грошових чеках;

- створення умов для залучення готівки до кас банків та сприяння скороченню готівкових платежів у розрахунках за товари і послуги.

Для здійснення касових операцій установи банку організовують прибуткові та видаткові каси, або об’єднані (з невеликим обсягом касових операцій) прибутково-видаткові каси.

Для приймання інкасаторських сумок банки створюють перерахункові каси, які перераховують вміст інкасаторських сумок.

Для приймання виручки після закінчення операційного дня банки організовують вечірні каси, які приймають готівку, але не видають її.

Для одержання касових послуг кожний клієнт повинен:

- розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів на квартал;

- повідомити банку визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі;

- подати банку розрахунок ліміту й одержати встановлений йому ліміт залишку каси;

- подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування.

4. Юридичні особи та підприємці, які мають поточні рахунки в банках повинні здавати одержану готівку, не витрачену в той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні поточні рахунки. У себе вони можуть тримати готівку тільки в межах ліміту. Підприємства, які не мають договорів на здачу готівки у вечірню касу, або на інкасове обслуговування, мають право здати її в наступний день.

При порушенні цього порядку на підприємства накладаються штрафи.

Ліміт каси підприємствам встановлюється на рівні середньо-денного надходження або середньоденної виручки за три попередні місяці.

Селянські (фермерські) господарства самостійно визначають ліміт каси і повідомляють про це банк.

Індивідуальним підприємцям ліміт каси не встановлюється.

Понадлімітна готівка може бути здана підприємствами:

- через прибуткову денну чи вечірню касу;

- через інкасаторів НБУ чи комерційних банків;

- через підприємство зв’язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті.

Приймання готівки здійснюється на підстав стандартного документа „Об’ява на внесення готівки”.

Від фізичних осіб банки приймають готівку для:

- зарахування на їхні рахунки (поточні, ощадні) на підставі документа „Об’ява на внесення готівки” чи „Прибутковий касовий ордер” із записом суми внеску у ощадну книжку.

- здійснення платежів за зобов’язаннями клієнта на підставі „Повідомлення” та з видачею „Квитанції” про здійснений платіж.

На суму одержаних коштів клієнтам видається квитанція на про внесення готівки.

Готівка отримана від клієнтів поступає у сховище банку, або видаткову касу.

Передавання грошей інкасаторам (спеціальним кур’єрам) торгівельними організаціями здійснюється посумочно без перерахування їх вмісту. Кошти перераховуються в банку та зараховуються на рахунок клієнта.

При прийманні готівки касами банків здійснюється їх експертиза на справжність та визначення ступеня зносу.

Банкнота визнається справжньою, коли залишилося не менше ¾ її розміру, видимі водяні знаки, номінал, літери серії та номер.

Банкноти одного номіналу формуються в одну упаковку по 100 штук, яка називається корінцем. 10 корінців формуються в упаковку, яка називається пачкою.

Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня в таких випадках:

- підприємствам, організаціям, установам з їхніх поточних рахунків на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки;

- фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків за видатковими касовими ордерами встановленої форми;

- індивідуальним позичальникам одержані ними позички за видатковими касовими ордерами;

- населенню при виплаті йому пенсій, допомоги, переказів з інших банків, заробітної плати працівникам даного банку на підставі, відповідно, доручень пенсійних органів, інших організацій платників чи видатковими касовими ордерами.

Видаткові документи повинні бути заповнені, підписані і засвідчені згідно зі встановленими НБУ правилами.

Одержувач може перерахувати отримані кошти біля каси, або в окремому приміщенні.

Видана клієнтам сума готівки в той же день списується їхнього рахунку, або рахунку розпорядника цих коштів.

Податкові та контролюючі органи періодично перевіряють використання підприємствами одержаних коштів за цільовим призначенням.

Приймання та видача готівки може здійснюватися за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківські автомати.

У першому випадку приймання і видача готівки здійснюється також через касу тільки прибуткові та видаткові документи заміняються пластикові ідентифікаційні картки, у другому – через банкомат.

Для захисту свого рахунку кожний клієнт отримує ПІН-код. Після кожної операції касир або банкомат видає клієнту інформацію про рух та залишок коштів.

Усі кошти які протягом дня надійшли в касу і не використані здаються в сховище. Банки розраховують свої потреби в готівкових коштах, постійно контролюють їх наявність та поповнюють, або здають її надлишок (продають) в регіональні відділення НБУ.

Обмін зношених банкнот банками здійснюється безплатно.