Запитання до самоконтролю.

1. Визначення терміну „комерційний банк”.

2. Організаційно правові форми КБ.

3. Види КБ.

4. Статут КБ та його мінімальний розмір.

5. Класифікація КБ за розміром статутного фонду і розміром активів.

6. Порядок заснування КБ.

7. Органи управління КБ.

8. Ресурси КБ.

9. Власні ресурси КБ.

10. Порядок формування статутного та резервного фондів.

11. Залучені та позичені ресурси КБ.

12. Строкові вклади та вклади до запитання.

Тема 3. Розрахункові операції комерційних банків План

1. Розрахунково-касові операції та принципи їх проведення.

2. Види рахунків та порядок їх відкриття.

3. Безготівковий розрахунок. Вимоги до оформлення платіжних документів.

4. Форми безготівкових розрахунків.

Література: [1, 2, 3].

1. Розрахунково-касові операції банків полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів згідно з їхніми дорученнями.

За своїм характером ці операції є послугами, оскільки для їх виконання банку не потрібні додаткові резерви, так-як необхідні кошти повинні бути на рахунку тих клієнтів за дорученням яких банки здійснюють платежі чи касові операції. За ці послуги банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди, а не процента.

Клієнтам банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання коштів за реалізовану продукцію чи послуги, оплату необхідних для виробництва продукції матеріальних ресурсів, виплату заробітної плати робітникам, сплату податків і зборів, накопичення і використання заощаджень та ін. Тому клієнти зацікавлені, щоб касово-розрахункове обслуговування здійснювалося якомога швидше та надійніше.

Розрахунково-касові операції банки здійснюють з врахуванням таких принципів:

- економічні агенти (юридичні особи) – власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (готівкою (в Україні це право обмежене - платежі готівкою іншим підприємствам не можуть перевищувати 9 тис. грн. в день) чи безготівково) та право вибору банку, в якому вони хочуть зберігати кошти і через який здійснюватимуть свої розрахунки в безготівковій формі;

- зберігання коштів у банках та переказування їх здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання при згоді банку. Кожний клієнт має право відкрити кілька рахунків у різних банках та право на збереження в таємниці стану його рахунків;

- переказ коштів чи видача готівки з рахунку здійснюється банком за розпорядженням власника в порядку визначеної ним черговості в межах залишку коштів на рахунку (до 2001 р. цей порядок в Україні порушувався);

- форми та строки переказування банком коштів клієнт визначає самостійно;

- відносини між банком і клієнтом у процесі розрахунково-касового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування.

Розрахункові операції використовуються підприємствами для здійснення операцій в безготівковій формі, касові – в готівковій.

2. Для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій банки можуть відкривати клієнтам такі види рахунків: поточні, депозитні (вкладні) та бюджетні.

Перші два види рахунків відкриваються у національній та іноземній валюті, останній – тільки у національній.

Рахунки відкриваються:

- юридичним та фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності – резидентам, їх філіям та представництвам, які зареєстровані у встановленому Законом порядку;

- представництвам юридичних осіб – нерезидентів та іноземним інвесторам;

- фізичним особам (резидентам та нерезидентам).

Поточні рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам всіх форм власності, їх відокремленим підрозділам, нерезидентам та фізичним особам для приймання і зберігання їх власних грошових коштів та для здійснення всіх розрахунково-касових операцій з ними.

Для відкриття поточного рахунку підприємства подають такі документи:

- заяву встановленої форми підписану керівником та головним бухгалтером підприємства;

- засвідчену нотаріально копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства;

- засвідчену нотаріально копію зареєстрованого статуту;

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

- картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпоряд-жатися рахунком та підписувати розрахунково-касові документи;

- нотаріально засвідчену копію документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України.

Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності для відкриття поточного рахунку подають ті ж документи, що і підприємства за винятком: замість Статуту – документ, що засвідчує особу.

Фізичні особи для відкриття поточного рахунку подають: заяву, паспорт, картку зі зразком підпису та довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера.

Депозитні (вкладні) рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам, їх відокремленим підрозділам та фізичними особами на підставі депозитного договору між банком і його клієнтом на певний строк.

Для юридичних осіб кошти на депозитний рахунок перераховуються із поточного рахунку власника, куди і повертаються після закінчення строку. З депозитних рахунків здійснювати поточні платежі та видавати готівку забороняється.

Для фізичних осіб для відкриття депозитного (вкладного) рахунку потрібен паспорт і ідентифікаційний код. Правила накопичення і використання коштів з депозитного рахунку обумовлюються в договорі між клієнтом і банком.

Для осіб-нерезидентів для відкриття депозитного рахунку потрібне підтвердження джерела походження коштів, що вкладаються, або перерахування коштів з поточного рахунку.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевих бюджетів для їх цільового використання. Відкриття бюджетних рахунків підприємствам здійснюється на підставі дозволів розпорядників бюджетних коштів.

Для представництв іноземних держав і організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю банки відкривають спеціальні рахунки типу „Н” – вони подібні до бюджетних рахунків.

Для представництв іноземних фірм-нерезидентів, які займаються в Україні підприємницькою діяльністю, не будучи юридичними особами відкриваються спеціальні рахунки типу „П”. По цьому рахунку можна здійснювати всі ті операції що й поточному рахунку, за винятком купівлі іноземної валюти та здійснення інвестицій в Україні.

Поточні та депозитні рахунки в іноземній валюті для юридичних та фізичних осіб – резидентів відкриваються на тих же умовах, що й в національній валюті.

Додаткові вимоги для відкриття рахунку в іноземній валюті нерезидентами:

- юридичні особи-нерезиденти повинні подати дозвіл на відкриття поточного рахунку в іноземній валюті від центрального банку своєї країни;

- фізичні особи-нерезиденти для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті повинні підтвердити джерело походження своїх коштів.

3. Через безготівкові міжгосподарські розрахунки здійснюється переважна частина грошового обороту, реалізуються найбільш масові відносини між підприємствами, здійснюються взаємні платежі з бюджетом, органами соціального страхування, судочинства та ін.

Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою розрахункових документів.

Розрахунковими документами називають складені на папері за встановленою формою документи, які подаються банкам юридичними та фізичними особами за дорученням (чи вимогою) переказати з їхніх рахунків (чи зарахувати на їх рахунок) певну суму грошей. Вони строго уніфіковані, мають єдину для країни стандартну форму та визначений набір реквізитів.

До обов’язкових реквізитів розрахункових документів належить:

- назва документа;

- номер, число, місяць та рік виписки документа;

- повна назва платника і одержувача грошей, номери їхніх рахунків та ідентифікаційних кодів за ЄДРПОУ. Якщо платник є нерезидентом, то вказується країна його реєстрації;

- назва та місцезнаходження банків платника й одержувача, умовні номери за МФО - коди банків);

- суми платежу (словами та цифрами);

- призначення платежу – для перерахування чи одержання грошей, посилання на документ, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок тощо);

- підписи керівника та головного бухгалтера платника (чи одержувача) та відбиток печатки;

- код бюджетної класифікації та строк платежу (при перерахуванні коштів до бюджету);

- сума податку на додану вартість або напис „без ПДВ”.

Чинним положенням про безготівковий розрахунок визначені основні вимоги до оформлення платіжних розрахункових документів:

- мають бути заповнені всі реквізити платіжних документів;

- кількість виписаних копій має відповідати (дорівнювати) числу учасників розрахунково-платіжного процесу;

- жодні виправлення і підчистки, факсимільні підписи не допус-каються;

- в даті документа число і рік проставляються цифрами, а місяць – словами;

- назва платника повинна точно збігатися з указаною в його зареєстрованому документі;

- розрахунковий документ повинні підписувати особи, яким надане таке право статутом і підписи яких є в картці зразків, поданій банку при відкритті рахунку, або в картці зразків поданій при заміні керівників підприємства.

При будь-яких порушеннях банк не приймає розрахункового документа від клієнта. Сам банк не має права вносити зміни в цей документ.

4. Сьогодні в Україні в міжгосподарських розрахунках застосо-вуються такі безготівкові розрахункові документи:

- платіжні доручення;

- платіжні вимоги-доручення;

- чеки;

- акредитовані заяви;

- платіжні вимоги;

- інкасові доручення;

- векселі.

Платіжне доручення – це письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Це найпоширеніша в Україні форма розрахунків.

Платіжне доручення виписує платник та подає його в банк не пізніше 10 календарних днів після його виписки.

Якщо одержувач є клієнтом цього ж банку то сума списана з рахунку платника зараховується на його рахунок.

Якщо одержувач є клієнтом іншого банку то кошти списані з рахунку платника будуть переведені в банк одержувача, а потім безпосередньо на рахунок одержувача.

Якщо банк одержав документи клієнта в межах операційного дня то він повинен відправити їх в банк одержувача електронною чи кур’єрською поштою в день надходження, якщо після закінчення операційного дня – то наступного дня.

Термін між датою надходження доручення в банк і датою зарахування коштів на рахунок одержувача не повинен перевищувати 3-х днів.

Інколи платіжні доручення попередньо гарантуються банком – банк списує кошти з рахунку платника на спеціальний рахунок, на який не може бути накладений арешт. Банк одержувач списує зазначені кошти на рахунок конкретного одержувача вказаного в платіжному документі.

Платіжні вимоги-доручення – це комбінований документ в якому передбачається два види дій:

- вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари;

- доручення покупця (платника) своєму банку оплатити вказані документи і перерахувати кошти продавцю.

Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає покупцю. Останній перевіряє одержані документи, і якщо він погоджується здійснити оплату підписує вимогу-доручення і передає його в свій банк. Банк приймає це доручення протягом 20 календарних днів від дати його виписки.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення то він повинен повідомити про це продавця з наведенням причини.

Чек – це письмове розпорядження власника поточного рахунку (чекодавця) банку виплатити кошти пред’явнику чека. Чеки для безготівкових розрахунків називають розрахунковими. Чеками можна розраховуватися між юридичними особами та між юридичною особою і фізичною. Між фізичними особами розрахунок чеками заборонений.

При видачі чекової книжки підприємству банк бронює вказану у ньому суму. Виписування чеків допускається тільки в межах ліміту конкретної чекової книжки.

Чек повинен бути пред’явлений в банк до оплати протягом 10 днів, не враховуючи дня виписки.

Акредитив – це зобов’язання банку оплатити платіжну вимогу, яке він дає на прохання свого клієнта його постачальнику за умови дотримання останнім передбачених в акредитиві умов поставки і платежу.

Існує кілька видів акредитиву:

- покритий – кошти списуються з рахунку клієнта і бронюються на окремому рахунку;

- непокритий – кошти не списуються з рахунку клієнта, а в разі необхідності банк забезпечує платежі своїми коштами;

- відкличний – може бути відкликаний платником;

- безвідкличний – не може бути відкликаним без згоди продавця товару або послуг.

Акредитив виписується платником не більше ніж на 15 днів, не враховуючи терміну пересилання документів між банками. Банк на прохання платника може продовжити цей термін, але не більше ніж на 10 днів.

Платіжна вимога – це письмове доручення одержувача грошей своєму банку стягнути кошти з платника (боржника). Такі платежі здійснюються тільки за рішенням суду, а зараз тільки через Державну виконавчу службу.

Інкасові доручення – це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки та інші підприємства у тих випадках коли їм надане право безспірного (безакцептного) стягування коштів. Інкасові доручення приймаються банками протягом 10 днів не рахуючи дня виписки.

Вексель – безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язується сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк,

Розрізняють простий вексель і переказний.

Простий вексель видається у формі безумовного зобов’язання здійснити платіж.

Процес обороту простого векселя:

- покупець вручає вексель продавцю;

- продавець виконує роботи, або послуги;

- продавець пред’являє вексель до оплати;

- покупець оплачує вексель.

Переказний вексель (тратта) видається у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж.

Процес обороту переказного векселя:

- продавець направляє покупцю товар, а також тратту;

- платник повертає акцептований (підписаний) вексель продав-цю;

- продавець направляє акцептований вексель одержувачу грошей (ремітентові);

- ремітент направляє вексель покупцю до оплати;

- покупець оплачує вексель і одночасно погашає його.

В залежності від виду, векселі приймаються банками до оплати:

- без супровідних комерційних документів;

- з супровідними комерційними документами.