88. Методи судово-психологічної експертизи.

При проведенні судово-психологічних експертиз завжди викорис¬товується комплекс методів. Судово-психологічна експертиза перед¬бачає дослідження психіки людини, психологічних механізмів її поведінки. Саме цим зумовлено специфіку методів, що обираються. У кожному конкретному випадку обрання методів дослідження зале-жить від завдань експертизи і тих питань, що поставлені на вирішення судового експерта. Проведення судово-психологічної експертизи передбачає викорис-тання біографічного методу. При цьому методі підекспертний вивча-ється з погляду минулих етапів його життя, виявлення фактів, які мають психологічне значення. Під час застосування біографічного методу передбачається одержання даних про батьків підекспертного, його стосунки у сімейному колі (з батьками, братами, сестрами), найваж-ливіші етапи його життя (характеристика дошкільного, шкільного періодів і дорослості). Судово-психологічне дослідження передбачає використання мето¬ду незалежних характеристик з метою одержання об'єктивного уяв-лення про психологічні особливості особи, яку випробовують. За ма-теріалами кримінальної справи вивчаються характеристики з місця роботи, місця проживання або навчання. Майже кожна судово-психологічна експертиза передбачає викорис-тання методу бесіди. Йдеться про безпосереднє спілкування судового експерта з особою, яку випробовують. Така бесіда має проводитися за заздалегідь розробленою програмою, відповідно до вивчених матеріалів кримінальної справи. Бесіда здійснюється за допомогою постановки запитань підекспертному. Безпосередність спілкування передбачає вста-новлення психологічного контакту з випробовуваним. У процесі бесіди з випробовуваним важливого значення набуває метод спостереження, який дає змогу реєструвати реакції на подразники, зміну поведінки у процесі постановки запитань, ставлення до тих чи інших подій, осіб, обставин. За допомогою цього методу можуть бути продіагностовані певні психологічні особливості підекспертного.

89. Психологічні основи судового слідства.

Судове слідство являє собою центральну, головну частину розгляду кримінальної справи, завданням якої є дослідження й оцінка доказів у справі на основі принципів кримінального процесу, а саме: гласності, усності, безпосередності процесу та змагальності сторін. Ця стадія кримінального процесу вирішує основне питання судочинства – винувата чи ні особа, притягнута до кримінальної відповідальності. Тільки докази, досліджені в ході судового слідства, можуть бути покладені в основу вироку суду. Психологія розгляду кримінальної справи в суді вивчає закономірності, пов’язані з психологічною діяльністю всіх осіб, котрі беруть участь  у розгляді справи – прокурора, адвоката, судді та інших. Діяльність кожного з них у тій чи іншій мірі містить у собі такі сторони: соціальна, пізнавальна (пошукова), конструктивна, комунікативна, організаційна і засвідчувальна. У кожній із зазначених сторін юридичної діяльності реалізуються відповідні особисті якості, які покликані забезпечувати успішність роботи судді, прокурора і адвоката. Кожна із сторін вимагає наявності не тільки ґрунтовних теоретичних знань, а й практичних навичок та вмінь. Отже, і суддя, і прокурор, і адвокат стурбовані тим, аби максимально використовувати судове слідство як центральну стадію кримінального процесу. Це характеризує професійну спрямованість особистості судді, прокурора, захисника, що визначається в прагненні до панування справедливості. Вони мають бути прикладом для інших учасників судового слідства. Суддя як організатор судового процесу повинен контролювати його хід, вчасно реагувати на емоційні аспекти, бути цілеспрямованим, наполегливим, професійно майстерним. Прокурор має ставити питання чітко і виважено, без упередженого ставлення до підсудного, щоб не порушувати такий принцип судочинства, як презумпція невинуватості. Захисник як особа, котра захищає підсудного, зобов’язаний допомагати йому не тільки з процесуального погляду, а й психологічного.