92. Психологія прийняття рішення судом.

У психології прийняття рішення розглядається як вольовий акт формування дії, спрямованої на досягнення мети. Процес прийняття рішень засновано на переконаності діяти відповідним чином. Склад¬ність прийняття рішень може бути пов'язана зі ступенем невизначе¬ності ситуації, що припускає настання неоднозначних наслідків — позитивних чи негативних . Прийняття рішень судом має ґрунтуватися на внутрішньому переко¬нанні. Зокрема, у кримінально-процесуальному законодавстві встановле¬но, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунту¬ється на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин спра¬ви в їх сукупності, керуючись законом (ст. 323 КПК України). Таке пере¬конання становить усвідомлену потребу особи, використання нею власних думок, поглядів і знань. При прийнятті рішень на основі внутрішнього переконання не допускається жодних сумнівів. При прийнятті рішення суддею повинні бути виключені сторонні, сугестивні впливи. Тому суддям законодавчо забороняється вступати в будь-які стосунки на цій стадії. Так, вирок постановляється в окре¬мому приміщенні — нарадчій кімнаті. Існує таємниця наради суддів. Під час наради і постановления вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в певній справі.

93. Психологія особи підсудного.

Підсудний — важливий учасник судового розгляду; особа, яку судять. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінально¬му покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції Украї¬ни). Під час судового розгляду не можна ставити знак рівності між підсудним і злочинцем. У суді може і повинна перевірятися версія не¬винуватості підсудного. Поведінка підсудного у суді зумовлена його індивідуально-психологічними особливостями, ставленням до пред'явленого обвину¬вачення, оцінкою власних дій (протиправних, аморальних, правомірних). Важливе значення у плані поведінки мають минулий соціальний досвід, перебування у слідчому ізоляторі, наявність судимостей тощо. Поведін¬ка підсудного на суді пов'язана з позицією, що обирається ним. Обран¬ня позиції зумовлене безліччю чинників, серед яких важливе значення мають: 1) правосвідомість підсудного; 2) вплив умов життя і виховання; 3) ступінь доведеності вини; 4) реальність покарання за вчинене діяння. Психічна діяльність підсудного залежить від його процесуальної ролі у суді, заінтересованості у результатах справи. Тому поведінка підсуд¬ного і обрання ним відповідних позицій зумовлені пануванням оборон¬ної (захисної) домінанти (осередок збудження, що надає поведінці тієї чи іншої спрямованості). Поведінка підсудного у суді є мінливою. З бо-ку підсудного може виявлятися як активність, так і пасивність. У про¬цесі судового слідства типовими позиціями підсудного є: 1) відмова від спілкувань (відмова від давання показань); 2) зміна позиції, якої підсудний додержувався раніше на досудово- му слідстві (заяви про те, що до нього застосовувалися методи недо- зволеного впливу, показання одержано під примусом); 3) стабільне заперечення вини ; 4) визнання вини і каяття у вчиненому злочині (визнання вини може характеризуватися і самообмовою з різних мотивів). Інтереси підсудного диктують необхідність активно здійснювати своє право на захист. У разі відмови підсудного від спілкування (по¬відомлення будь-якої інформації) суду необхідно з'ясувати причину такої відмови (психологічний стан особи, змова зі співучасниками, усвідомлення доведеності вини). Суду слід ураховувати те, що підсудний перебуває у певному пси¬хічному стані. Найчастіше йдеться про такі стани: 1) фрустрація, коли підсудний не бачить виходу із ситуації, що скла¬лася, у нього наявні труднощі, перешкоди, що виникли на шляху до досягнення мети (об'єктивні чи такі, що сприймаються суб'єктивно). Стан фрустрації може зовнішньо проявлятися у відмові від спілкування, розпачі, демонстрації безвихідності. Невід'ємне право підсудного — останнє слово. Суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом (ст. 319 КПК України). 2) страх як емоція, що виникає у підсудного при загрозі його іс¬нуванню, зміні життєдіяльності, покаранню (джерело небезпеки може бути дійсним чи уявним). У підсудного можуть виявлятися різні види страху (тривога, страх, переляк, фобії, жах тощо); 3) стрес у підсудного виникає у відповідь на різні екстремальні впливи. Стрес охоплює широке коло психологічних станів людини. У психології розрізняють фізіологічний та психологічний (останній поділяється на ін¬формаційний і емоційний) стреси. Виникненню стану стресу в підсудного можуть сприяти різні причини: повідомлення нової інформації на судовому засіданні тими або іншими учасниками; неадекватна поведінка інших учас¬ників, реакція присутніх у залі, звернення до підсудного та ін. Виникнення у підсудного психічних станів пов'язане зі ступенем впливу на нього у суді, рівнем його толерантності (стійкістю до реагу¬вання на який-небудь несприятливий чинник). Психологічний вплив на підсудного справляють сама процедура судового засідання, реагу¬вання присутніх на його слова, відповіді, дії, поведінку.