3. Особливості фахової комунікації правників

Професійна комунікація правників має свої особливості. Пра­во у теоретичній концепції комунікації, з одного боку, постає як таке, що виникло через здатність людини вступати у зв'язки з іншими людьми, різними інституціями і контролювати, уре­гульовувати їхні стосунки. З іншого боку, право — це форма психолінгвофеноменальної діяльності суб'єктів (фізичних і юри­дичних) у вигляді комунікативної інтерсуб'єктивної взаємодії, наслідки якої об'єктивуються у правовій культурі, соціальних інституціях, правових текстах і втілюються у правосвідомості, правових нормах і правових відносинах, що утворюють єдину правову структуру. Відтак сформовані норми поведінки реалізу­ються у комунікативних діях і дискурсі. Суть права зводиться до встановлення правової комунікації для всіх без винятку суб'єктів комунікації, яка здійснюється засобами юридичної семіотики, що становлять основу сприймання.

Правова комунікація спрямована на унормування спірних взаємин з метою максимального забезпечення прав і свобод

людини. Галузева комунікація ускладнюється різнотипними моделями тлумачення вчинків, діянь, проступків та інтерпре­тацією юридичних текстів. Суть комунікації спрямована на результативність досягнення мети.

Правова комунікація — це складний і багатоаспектний фе­номен, що асоціюється у праві з такими поняттями, як свобода, мораль, рівність, справедливість, совість. Комунікація існує у різних формах і способах реалізації: як правова і неправова, а також злочинна. Вона виявляється у всіх сферах суспільного життя: політичній, економічній, духовній, побутовій тощо. Че­рез комунікацію особа має змогу "об'єктивувати", озвучувати і реалізовувати власні потреби. Право ж виступає як ціннісний орієнтир: воно інформує про допустимі межі задоволення по­треб людини, тобто скеровує життєдіяльність окремої людини у нормативне поле реалізації індивідуальних інтересів, потреб суб'єктів правовідносин.

На рівні писемного мовлення виявити ставлення суб'єкта до інформації достатньо складно. Через усне спілкування це зробити значно легше, бо його супроводжують почасти міміка і жести, погляд, вираз обличчя, голос. Слова сприймаються у мовленні упорядковано, лінійно, і, відповідно до цього по­рядку, виникає розуміння. Характеристика комунікативного впливу засновується на первинній реакції співрозмовника. Не­бажання підтримувати комунікативні дії, тривога відчуваються вже через кілька хвилин після запитання до співрозмовника.

Мовець може перебувати під впливом неприємнних емоцій, не пов'язаних із предметом розмови. Його психічний стан про­читується на підсвідомому рівні й може зашкодити позитивному результатові. В такому випадку слід задіювати переконливість, аргументованість, емоційність. Негатив може нівелюватися вербальним (словесним) позитивом. У стані афекту контроль чи уникнення будь-яких комунікативних реакцій для особи складний. Реакції кожного на прояви картини світу іншої особи мають подекуди протилежний або й спотворений характер. Чи маємо справу з об'єктивною неправдою чи об'єктивною істиною — безпосередньо неможливо з'ясувати, а це ускладнює пошук істини у такій складній ділянці комунікації, як право­охоронна діяльність. Всі внутрішні емоції щодо людини під час спілкування помітні й відчутні.

Міжособистісні бар'єри, що виникають у процесі мовленнєвої комунікації, часто зумовлені особливостями сприйняття мовних засобів. Серйозна перешкода в інформаційних обмінах — роз­ходження в розумінні змісту вживаних слів і фраз у адресанта й адресата. Це часто пов'язане з неточністю слововживання, неправильним використанням багатозначних слів, синонімів, антонімів, омонімів, паронімів.

Не менш важлива пауза для умілого конструювання моделі взаємодії комуніканта-правника з різними типами комунікантів. Паузи, як і міміка та жести, забезпечують постійний потік повідомлень.

До комунікації конфліктного типу і непорозумінь призводять також ситуації, коли:

• існує упередженість у ставленні до суб'єкта права;

• людина сплутує факти і думки, оскільки свої думки презентує як факти;

• плутає факти з висновками.

Можливе також блокування комунікації на підставі:

• неправдивості комуніканта, його нещирості;

• у виявленні підступних планів мовців;

• особистої неприязні, небажання втрачати зусилля на слу­хання.

Які ж умови сприятимуть ефективному обміну інформацією і досягненню комунікативної мети? Спеціалісти вважають, що це, передусім, зацікавленість: налаштованість на спілкування співбесідника, близькість світогляду мовців. Дуже важливо створити позитивний комунікативний клімат. Він допоможе вста­новити контакт і взаємоприязнь у процесі комунікації. Основні чинники, які сприяють створенню позитивного клімату, такі:

• визнання плюралізму думок;

• надання можливості кожному висловити власну думку;

• усвідомлення того, що організація конструктивного діалогу сприятиме прийняттю життєво важливих рішень для обидвох сторін.

На думку зарубіжних науковців, щоб досягти виняткових успіхів у комунікації, варто:

• знати, якого результату слід досягти;

• бути гнучким у своїй поведінці;

• вміти генерувати в собі значну кількість реакцій пове­дінки;

• мати досвід подібного спілкування.

Важливу ознаку спілкування становить зоровий контакт комунікантів. Норми етикету вимагають, щоб комуніканти дивилися один одному у вічі, і не порожнім поглядом, а з ува­гою, зацікавленням. Важлива і поза співбесідників. Однак це буде конкретніше розглянуто в інших розділах. Отже, вивчен­ня механізмів комунікації сприятиме оптимальній взаємодії індивідів.