2. Співвідношення вартості необоротних і оборотних активів.
На підприємстві, що аналізується іммобілізовані (необоротні) активи складають 34,23% у вартості майна, що говорить про зниження об’ємів виробництва і можливу орієнтацію на торгівельну або посередницьку діяльність..
Перевіримо ефективність використання основних засобів.
Для оцінки стану основних засобів варто розрахувати коефіцієнт їхнього зносу як відношення накопиченого зносу (рядок 032 балансу) до первісної вартості основних засобів (рядок 031 балансу). Величина коефіцієнта вище 0,5 свідчить про високу зношеність основних засобів і про необхідність їх відновлення.
Коефіцієнт зносу дорівнює:
на
початок року
;
на
кінець року
.
Даний коефіцієнт перевищує критичний (0,5) і свідчить про погіршення стану основних засобів і необхідність заміни устаткування на нове.
Коефіцієнт фондовіддачі розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції до середньорічної вартості основних засобів:
.
У минулому році цей коефіцієнт складав 1,35. Таким чином, позитивна тенденція розрахованих показників дає можливість зробити висновки про те, що зростання необоротних активів виправдане підвищенням їх ефективності. Нагадаємо, що обсяг чистого доходу визначається за «Звітом про фінансові результати» (ряд. 035 або 030 для малих підприємств).
3. Структура оборотних активів та їх динаміка. Значна доля в оборотних активах запасів свідчить про те, що підприємство забезпечене матеріальними засобами для здійснення своєї діяльності. Разом з тим, величина запасів не повинна бути надмірною. Для з'ясування стану запасів рекомендується розрахувати:
коефіцієнт оборотності як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації і середньорічної величини запасів;
тривалість обороту запасів як відношення тривалості року в днях (З65) і коефіцієнта оборотності.
Збільшення вартості запасів характеризується позитивно при збільшенні їхньої оборотності або зниженні тривалості обороту.
Особливо треба відзначити величину і характер зміни дебіторської заборгованості. Розширення діяльності підприємства спричиняє зростання дебіторської заборгованості. Тому слід зазначити, як виросла за аналізований рік у порівнянні з попереднім виручка від реалізації продукції і чи відповідає це стану дебіторської заборгованості. Можна також розрахувати коефіцієнт оборотності і тривалість обороту дебіторської заборгованості.
Наявність вільних коштів на підприємствах України, як правило, незначна. Це найбільш мобільний елемент оборотних активів і їх доцільно пускати в обіг, а не зберігати на рахунках. Вони використовуються для придбання запасів, цінних паперів, погашення кредиторської заборгованості. З цього погляду варто оцінити динаміку коштів за рік.
Оборотні активи аналізуємого підприємства займають у структурі майна до 71,13% на кінець року, при цьому їх вартість упала на 3861 тис. грн.
Розрахуємо коефіцієнти, які свідчать про ефективність використання запасів, вартість яких за рік декілька скоротилась:
коефіцієнт оборотності
;
тривалість обороту
дня.
У минулому році цей коефіцієнт складав 1,39. Таким чином, позитивна тенденція розрахованих показників дає можливість зробити висновки про те, що зростання необоротних активів виправдане підвищенням їх ефективності.
Дебіторська заборгованість зменшилась. Це свідчить про те, що знизились борги споживачів та інших суб’єктів перед даним підприємством. У порівнянні з минулим роком середньорічна вартість дебіторської заборгованості знизилась на 16,4%:
де 8485,08 – середньорічна дебіторська заборгованість за минулий рік.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості склав:
Тривалість обороту дебіторської заборгованості:
дня.
Порівнявши ці показники з їх значенням за минулий рік (коефіцієнт оборотності 7,2; тривалість обороту 50,7 дня) можна зробити висновок про незначне покращення оборотності дебіторської заборгованості і необхідність розробки заходів щодо її стабілізації.
4. Співвідношення власного і позикового капіталу. Перевищення першого над другим формує стійке фінансове становище. Разом з тим, не можна визнати доцільним відмовлення підприємства від позикових засобів, тому що це обмежує його можливості подальшого розширення своєї діяльності.
В підприємства, що аналізується спостерігається тривала тенденція перевищення власних та прирівняних до них коштів над позиковими. На кінець року, що аналізується їх питома вага склала відповідно 68,44 та 31,56%.
У зв’язку з цим можна зробити висновок про досить непоганий фінансовий стан ВАТ „Ланнівський цукровий завод”.
5. Структура позикового капіталу. Для підприємств України характерно переважне використання короткострокових кредитів, що обумовлено рядом об'єктивних причин. Це веде до формування шаткого фінансового становища, оскільки такі кредити вимагають швидкої віддачі, і отже – наявності необхідних засобів.
Викликає також інтерес аналіз структури позикових засобів. Якщо в них превалюють кредити банків, це значить, що підприємство використовує ринкові закони при проведенні своєї діяльності. Якщо в них превалює кредиторська заборгованість, а в ній – необґрунтована (щодо оплати праці, бюджету, позабюджетних фондів), це характеризує погане фінансове становище і неплатоспроможність підприємства.
Позикові кошти підприємства мають таку структуру:
довгострокові зобов’язання (7,63% у вартості майна);
кредиторська заборгованість займає 3,74% у вартості майна. До кінця року ця заборгованість значно знизилась, що свідчить про вчасні розрахунки з постачальниками;
короткострокові кредити й позики підприємство у періоді, що аналізується не використовує.
Структура позикових коштів аналізуємого підприємства дещо відрізняється від типової. Для підприємств України характерно, що найбільше місце займає кредиторська заборгованість, наступне – короткострокові кредити й позики, а довгострокові зобов’язання використовуються дуже слабо.
Для завершення аналізу за цим пунктом порівняємо дебіторську і кредиторську заборгованість, розрахувавши коефіцієнт їх співвідношення (Ксп.):
(2.7)
де ЗД – заборгованість дебіторська;
ЗК – заборгованість кредиторська.
На
початок року
,
на
кінець року
.
Розрахунки показали що коефіцієнти відрізняються від оптимального (що дорівнює одиниці) і вказують на розбіжності дебіторської і кредиторської заборгованості.
Порівняти зміну підсумків балансу та фінансових результатів господарської діяльності. Останні містяться у формі №2 бухгалтерської звітності.
Порівнюються коефіцієнти зміни чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (КВ) і валюти (підсумку) балансу (КБ). Коефіцієнт КБ розраховується як середнє значення за рік. Якщо КВ > КБ, то можна відзначити більш ефективне використання фінансових ресурсів і навпаки, якщо КВ < КБ, то ресурси підприємства в звітному році використовувалися менш ефективно.
Коефіцієнт КВ, як було розраховано вище, складає 0,98, коефіцієнт КБ дорівнює 1,29. У даному разі спостерігається негативна тенденція перевищення темпів зростання використаних ресурсів над темпами росту результатів діяльності. Це викликає необхідність більш детальної перевірки результатів діяльності аналізуємого підприємства.
В результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про досить непоганий фінансовий стан підприємства.
Розглянемо аналіз ліквідності балансу. Під ліквідністю балансу розуміється ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів за активом, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності і розташованих у порядку її зменшення, з зобов'язаннями за пасивом, згрупованих за термінами їхнього погашення і розташованих у порядку зростання цих термінів.
Оцінка ліквідності балансу проводиться шляхом порівняння підсумків за відповідними групами активу та пасиву. Для наочності й зручності розрахунків складається таблиця (див. табл. 2.5).
Таблиця 2.5