22. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткування; загальновиробничих; загальногосподарських; позавиробничих витрат.

Схема витрат на обслуговування виробництва і управління Ці витрати ще називають накладними (не прямими) комплексними витратами. Комплексними — тому, що складаються з витрат різних за економічним змістом (сировина, матеріали, зарплата…) і участі в формуванні собівартості продукції. Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління проводиться по статтях затрат. Ці затрати діляться на змінні і умовно- постійні. Змінні витрати — це витрати, що залежать від зміни обсягу виробництва (зарплата робітників з відрядною формою оплати праці, сировина і матеріали, паливо). Умовно-постійні – це витрати, як і залишаються незмінними або майже не змінюються з збільшенням або зменшенням обсягу виробництва, тобто не залежать від зміни цього обсягу (амортизація, оренда, погодинна оплата праці). При цьому

Затрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання є основними, тобто пов’язаними з технологічним процесом і в більшій своїй частині змінними. Тому при аналізі цих витрат потрібно знайти абсолютне і відносне відхилення. З цих витрат такі статті, як амортизація, % за користування основними засобами (орендна плата), інші витрати вважаються умовно-постійними і за цими статтями не визначається відносне відхилення, всі інші статті — змінні, тобто потрібно визначити відносне відхилення

Витрати на обслуговування виробництва та управління ведуться за статтею «Загальновиробничі витрати», у котрій виокремлюють: витрати на утримання й експлуатацію обладнання та цехові витрати.

Аналізуючи витрати на обслуговування виробництва, необхідно враховувати комплексний характер формування цих витрат, об’єднання в їхньому складі різних за зв’язком із обсягом виробництва витрат, особливості їх включення в собівартість товарної і окремих видів продукції.

Кожна з названих статей складається із окремих елементів, що обумовило необхідність планування та облік цих витрат за статтями кошторису і подвійного відображення у звітності як самостійних статей калькуляції і кошторису витрат.

У процесі аналізу вивчають динаміку і напрямок зміни витрат на обслуговування, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису і причини відхилень, підраховують непродуктивні витрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи для використання резервів.

Динаміку витрат аналізують, зіставляючи фактичні та планові витрати в абсолютній сумі і на одну гривню обсягу виробництва продукції за кожним видом витрат протягом кількох звітних періодів. Для перевірки обґрунтованості зміни динаміки витрат залежно від зміни обсягу виробництва і визначення економії або перевитрати під впливом цього фактора необхідно визначити частку умовно-постійних і змінних витрат. Для цього застосовують засоби: вищої і нижчої точок обсягу виробництва, графічний, найменших квадратів та інші, які базуються на вивченні статистичних даних про обсяг виробництва і витрати на нього.

У складі витрат на обслуговування виробництва та управлін­ня найбільшу питому вагу мають витрати на утримання та експлуатацію обладнання. За економічним змістом ці витрати є основними, а за зв’язками з обсягом виробництва вони здебільшого є змінними. Аналізу цих витрат перешкоджає надмірне укрупнення статей кошторису, об’єднання в них умовно-змін­них та умовно-постійних витрат, брак науково обґрунтованих нормативів витрат.

Для виявлення економії або перевитрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг продукції. Умовно-змін­ні витрати порівнюють з фактичними в динаміці за кілька звітних періодів і в такий спосіб, оцінюють динаміку зміни витрат, абсо­лютну й відносну економію або перевитрату, виявляють резерви зниження витрат.

Цехові комплексні статті витрат відносять до умовно-постій­них. Аналіз цих статей проводиться порівнянням витрат у звітному році з торішніми плановими і фактичними витратами. При цьому виявляють відхилення за кожною статтею, визначають непродуктивні витрати та перевіряють обґрунтованість кошто­рису витрат.

Перевитрати за названими вище статтями, спричинені додатко­вими дослідженнями, винаходами, експериментами, посиленням охо­рони і безпеки праці, є цілком виправданими, тому що вони, як пра­вило, перекриваються додатковою ефективністю господарювання.

До непродуктивних витрат відносять збитки від простоїв, недостачі, втрати від псування матеріальних цінностей і виробів у незавершеному виробництві, втрати від невикористаних деталей, вузлів, технологічного оснащення та інші непродуктивні витрати

Основні причини, які обумовлюють відхилення за статтями ВУЄМО:Матеріали: зміна норм і цін на матеріали,кількість робітників і їх середня з\п, норм споживання і цін на послуги коефіцієнта змінності; 2. Поточний ремонт виробничого обладнання, транспортних засобів і цінних матеріалів – зміна обсягу і вартості рем. Робіт. Утримання і витрати на експлуатацію транспорту – зміна кількості трансп. Засобів, зміна кількості і тарифікації обслуговуючого персоналу; амортизація виробничого обл.-ня і трансп-х засобів –зміна норм або ставок амортизаційних відрахувань і початкової вартості обладнання і трансп.засобів; відшкодування зносу МШП – зміна норм погашення і цін на МШП і інструменти, зміна її технології обсягу вир-в.

При аналізі загальновиробничих (цехових) і загальногосподарських (загальнозаводських) витрат потрібно пам’ятати, що ці витрати належать до комплексних статей і є умовно-постійними, тобто не корегується на обсяг виробництва. Тому аналіз проводимо простим порівнянням фактичних витрат за статтями з плановими, тобто визначаємо абсолютне відхилення. Крім того, можна порівняти ці витрати звітного періоду з минулими роками. Такий аналіз дає можливість розглянути обгрунтованість запланованого зниження або підвищення окремих статей витрат. При аналізі позавиробничих витрат потрібно знайти абсолютне відхилення по кожній статті. Крім того планову величину витрат, пов’язаних з реалізацією продукції (на тару, упаковку, транспортні витрати), корегують на фактичний обсяг реалізованої продукції, виходячи з % виконання плану реалізації. При аналізі витрат на підготовку і освоєння виробництва необхідно встановити, за рахунок яких витрат допущені перевитрати або економія коштів. При цьому слід пам’ятати, що ці витрати залежать від обсягу продукції, тому потрібно розрахувати абсолютне і відносне відхилення. Аналіз комплексних статей завершується підрахунком резервів зниження витрат по обслуговуванню виробництва і управління, для цього складається розрахунок

23. Поняття, значення та задачі аналізу фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства — це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами. Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.Фінансовий аналіз — це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.Значення: Одним з інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше — нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приво­дить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.Головне завдання фінансового аналізу — своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінськірішення для поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Звідси випливають і основні напрямки аналізу фінансового стану — вивчення причин, які негативно чи позитивно позначаються на фінансовому стані, підготовка проектів управлінських рішень щодо підвищення фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, розробка заходів для оптимізації структури фінансових ресурсів і їх ефективного використання.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.