6. Аналіз асортименту і структури випуску продукції. Розрахунок впливу зміни структурних зрушень в асортименті виготовленої продукції на кінцеві економічні результати діяльності підприємства.

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному аспекті. Під асортиментом розуміють перелік вироблюваних видів продукції із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки обсяг, різноманітність продукції, що виробляється. І нарешті, структура — це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках. Зміна асортименту в порівняно з планом приводить до асортиментних, а структури випуску — до структурних зрушень. Узагалі, ці явища тісно пов’язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Розрахунок показників виконання плану з асортименту здійснюють трьома способами.

Перший має назву «спосіб найменшого числа», суть якого полягає у виборі меншої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, але за умови, якщо вона не перевищує планове завдання.

За другим способом беруть як загальний показник найменший серед усіх виробів відсоток виконання плану.

Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (К_н). Так, якщо планом передбачалось виробляти 12 видів продукції (6 з основної номенклатури і 6 у складі іншої продукції), а фактично план виконано тільки щодо 9 позицій, то цей коефіцієнт дорівнюватиме: .

Будь-які відхилення при виконанні плану — це некваліфікована, неефективна праця виконавців та адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філіалів)

Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення й оновлення. Перше пов’язують з кількісним збільшенням варіантів розфасовки харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної та з іншої гами матеріалів та готової продукції (одягу, взуття, предметів хатнього вжитку); збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення. Є й деякі інші способи простого розширення асортименту продукції. Зрозуміло, що навіть прос­те розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати. Але вод­ночас — це випробуваний засіб зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.

Оновлення асортименту — це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється. Коефіцієнт оновлення асортименту (К_о.а) розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції.

Нерівномірність виконання плану з окремих видів продукції призводить до негативних змін її структури. Дотримання планової структури — це дотримання у фактичному обсязі випуску продукції запланованих співвідношень між окремими її видами.

Структура продукції – відношення питомої ваги окремих видів виробів до загального їх випуску (який приймається за 100%).

Виконати по структурі – означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих їх видів.

Зміна структури виробництва впливає на обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріалоємність, собівартість продукції, прибуток, рентабельність. Наприклад, якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її виробництва у вартісному вираженні зростає і навпаки.

Коефіцієнт виконання плану по ТП =(загальна ТП факт / загальну ТП план) 

Причинами невиконання плану по структурі можуть бути:

1) невиконання плану матеріально – технічного забезпечення;

2) виробничі неполадки;

3) прагнення підприємства замінити випуск працемісткої продукції, менш працемісткою, але прибутковою.