Методика проведення факторного аналізу формування чистого прибутку підприємства.
Порядок
визначення суми чистого прибутку.
Чистий прибуток є одним з найважливіших
економічних показників, що характеризують
кінцеві результати діяльності
підприємства. Кількісно
вона являє собою різницю між сумою
балансового прибутку та сумою внесених
у бюджет податків з прибутку, економічних
санкцій, відрахувань у благодійні фонди
та інших витрат підприємства, що
покриваються за рахунок прибутку.
його величина
залежить від факторів зміни балансового
прибутку і факторів, що визначають
питому вагу чистого прибутку в загальній
сумі балансового прибутку, а саме частки
податків, економічних санкцій, відрахувань
у благодійні фонди та інших витрат у
загальній сумі прибутку.
Щоб
визначити зміну чистого прибутку за
рахунок факторів першої групи, необхідна
зміна балансового прибутку за рахунок
кожного фактора помножити на плановий
(базовий) питома вага чистого прибутку
в сумі балансового прибутку:
ЧП
= БПхi х УДчпо.
Приріст чистого прибутку за рахунок
другої групи факторів розраховується
множенням приросту питомої ваги i-го
фактора (податків, санкцій, відрахувань)
у загальній сумі балансового прибутку
на фактичну її величину у звітному
періоді: ЧП
= БП1 х (- УДхi).Скорочення
обсягу продажів, зростання собівартості
продукції, виплачені пені і штрафи,
збитки від списання боргів, економічні
санкції, збільшення частки відрахувань
від прибутку в благодійні фонди викликали
зменшення суми чистого прибутку. Тому,
вишукуючи шляхи збільшення чистого
прибутку, даному підприємству необхідно
в першу чергу звернути увагу на чинники,
які впливають на формування її величини.
Факторний аналіз показників рентабельності, методика розкриття їх зростання.
Рентабельність – це показник, який характеризує рівень прибутковості. При аналізі рентабельності необхідно порівняти фактичний їх рівень з плановим. Потім при аналізі розраховуємо вплив різних факторів на рівень рентабельності. Наприклад, на загальну рентабельність впливають такі фактори як балансовий прибуток і середньорічна вартість основних виробничих фондів. Для розрахунку впливу цих факторів на рентабельність застосовуємо метод ланцюгових. Рентабельність активів підприємства (економічна рентабельність) (РОА) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства (ЧП) до величини активів підприємства (А). Вона характеризує загальний рівень прибутку, що створюється всіма активами. За цією формулою можуть бути розраховані коефіцієнти рентабельності окремих груп активів (оборотних, необоротних, окремих їх елементів):
.
Рентабельність виробничого капіталу (Рз) в % визначається як відношення валового прибутку до середньої вартості основних засобів і матеріальних оборотних активів і вимірює рентабельність капіталу, який функціонує в основній діяльності:
,
де: ВП – валовий прибуток підприємства;
Ф – середньорічна вартість основних засобів;
МОА – середньорічна вартість матеріальних оборотних активів.
З метою факторного аналізу зміни рентабельності виробничого капіталу може бути використана наступна формула:
,
де: Рз – рентабельність виробничого капіталу, в %;
Е – валовий прибуток у процентах до виручки від реалізації продукції;
м – фондовіддача як відношення виручки від реалізації до середньої вартості основних засобів;
к – оборотність матеріальних оборотних активів як відношення виручки від реалізації до середньої вартості цих активів.
В економічній літературі існують різні думки про те, по якій вартості включати в розрахунок майно, що амортизується. Більшість економістів відстоюють таку думку: якщо оцінюється ефективність використання тільки основних засобів, то їх середньорічна вартість визначається за початковою (первісною) вартістю. Якщо ефективність активів у цілому, то в розрахунку необхідно використовувати їх залишкову вартість, бо сума нарахованої амортизації знаходить своє відображення за іншими балансовими статтями (готова продукція, дебіторська заборгованість і т.п.).
Рентабельність власного капіталу (фінансова рентабельність) (РОЕ) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства (ЧП) до величини власного капіталу (ВК) і характеризує рівень прибутку, що створюється власним капіталом.
.
Факторна модель формування рентабельності власного капіталу має наступний вигляд:
;
де:
– структура капіталу.
Як видно з формули, рентабельність власного капіталу залежить від 3-х факторів: рентабельності реалізації, оборотності активів і структури авансованого капіталу, тобто співвідношення між власним і позиченим капіталом. У залежності від умов господарської діяльності підприємство може робити ставку на той чи інший фактор для підвищення показників рентабельності.
Рентабельність реалізації (комерційна рентабельність РК) розраховується як відношення чистого (ЧП) чи валового (ВП) прибутку до чистого доходу (ЧД) і характеризує рівень прибутку на одну грн. реалізованої продукції:
.
Рентабельність реалізації залежить від структури реалізації і індивідуальної рентабельності окремих видів продукції.
Рентабельність основної діяльності (Рд) розраховується як відношення валового прибутку (ВП) до загальної суми постійних і змінних витрат основної діяльності (Зв):
.
Рентабельність окремих видів продукції (індивідуальна рентабельність (Рв) розраховується за формулою:
або
,
де: Ц – ціна продажу одиниці виробу;
с – собівартість одиниці виробу;
П – прибуток від реалізації одиниці виробу.
Рентабельність операційної діяльності характеризує ефективність витрат операційної діяльності і розраховується як відношення операційного прибутку до операційних витрат.
Рентабельність грошового потоку (Ргп) дає уявлення про можливість виконання зобов’язань перед кредиторами, акціонерами за рахунок надходжень грошових коштів від всіх видів діяльності, вказує на рівень грошових засобів, які припадають на одну гривню реалізованої продукції, активів підприємства:
,
ЧГП – чистий грошовий потік; ПГП – позитивний грошовий потік; ПК – позичений капітал; ВК – власний капітал; ЧД – чистий дохід; А – величина активів підприємства.