Додаток е Приклади заповнення основних надписів конструкторських документів

1. Приклад заповнення основного надпису для пояснювальної записки, переліку елементів, специфікації.

а) перший лист

Изм	Лист	№ докум.	Підп	Дата
						Літера			Лист	Листов

б) інші листи

						Лист
Изм	Лист	№ докум.	Підп	Дата

2. Приклад заповнення основного надпису для креслень

						Літера			Маса		Масштаб
Зм	Лист	№ докум.	Підп	Дата
Розробив
Перевірив
						Аркуш				Аркушів

Додаток є

Короткі відомості про побудову схем електричних

Класифікацію схем по видах і типам установлює ДЕРЖСТАНДАРТ 2701-84. Види схем визначаються в залежності від видів елементів і зв'язків, що входять до складу виробу, і позначаються літерами алфавіту. Розрізняють десять видів схем, електрична - Е, гідравлічна - Г, пневматична - П, газова -X, кінематична - ДО, вакуумна - У, оптична-Л, енергетична - Р, розподіли - Е, комбінована - С

Схеми розподілу виробу на складові частини (літерне позначення Е) розробляють для визначення складу виробу. Комбіновані схеми виконують, якщо до складу виробу входять елементи різних видів,

Схеми в залежності від призначення розділяють на типи і позначають арабськими цифрами. Встановлено вісім типів схем; структурна - 1, функціональна - 2, принципова (повна) - 3, з'єднання (монтажна) - 4, підключення - 5, загальна - 6, розташування - 7, об'єднана - 0

У технічних документах, що розроблені при проектуванні, експлуатації і дослідженні електротехнічних пристроїв, застосовують усі типи схем, зазначені вище. При цьому на стадіях ескізного і технічного проектування розробляють структурні і функціональні схеми, на стадії робочого проектування - принципові, з'єднання, підключення, загальні і розташування. Загальна кількість схем, що входять у комплект конструкторської документації на виріб, вибирається мінімальним, але в сукупності вони повинні містити зведення в обсязі, достатньому для проектування, експлуатації, контролю і ремонту виробу. Між схемами одного комплекту здійснюється однозначний зв'язок за допомогою літерно-цифрових позиційних позначень. Такий зв'язок необхідний для швидкого пошуку тих самих елементів або пристроїв, що входять у схеми різноманітного типу.

Загальні правила виконання схем установлюють ДЕРЖСТАНДАРТ 2.701-84 та ДЕРЖСТАНДАРТ 2.702-75. Схеми виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин не враховується або враховується приблизно. Електричні елементи й пристрої на схемі зображують у етані, що відповідає знеструмленому. Елементи й пристрої, що приводяться в дію механічно, зображують у нульовому або відключеному положенні. При відхиленні від цього правила на поле схеми необхідно давати відповідні вказівки.

Формати листів для виконання схем варто вибирати з основного ряду форматів відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 2.301-68 і ДЕРЖСТАНДАРТУ 2.004-79. При виборі форматів схеми варто враховувати об'єм і складність схеми, умови збереження й обороту схем, можливість внесення змін, особливості техніки виконання схем Обраний формат повинний забезпечувати компактне виконання схем без збитку для її наочності і зручності використання.

Схеми можуть виконуватися на декількох листах, при цьому формат листів повинний бути по можливості однаковим. При виконанні схеми на декількох листах або у виді сукупності схем одного типу рекомендується для схем, що пояснюють принцип роботи виробу (принципова, функціональна), зображувати на кожному листі визначений функціональний ланцюг, наприклад: ланцюг керування, блокування, сигналізації, силовий та ін.

Лінії на схемах усіх типів виконують відповідно до вимог ДЕРЖСТАНДАРТУ 2.303-68. Товщини ліній вибираються в межах від 0,2 до 1 мм і видержуються постійними у всьому комплекті схем. Графічні позначення елементів і лінії взаємозв'язку виконують лініями однакової товщини. Припускається стовщення ліній при необхідності виділити окремі електричні ланцюги, наприклад, силові ланцюги. На одній схемі рекомендується застосовувати не більш трьох типорозмірів ліній по товщині.

Для зображення на електричних схемах елементів і пристроїв, застосовують умовні графічні позначення, установлені відповідними стандартами ЄСКД. На схемах визначених типів, крім умовних графічних позначень, можуть застосовуватися інші категорії графічних позначень:

• прямокутники довільних розмірів, що містять пояснювальний текст; зовнішні обриси, що подають собою спрощені конструктивні зображення відповідних частин виробу;

• не стандартизовані умовні графічні позначення;

• прямокутники, виконані штрих пунктирною лінією для виділення пристроїв і функціональних груп.

При використанні вищевказаних графічних позначень на поле схеми або в технічних вимогах варто призводити пояснювальний текст. Більш докладно ці питання розглянуті в правилах виконання схем відповідних типів.

Мають місце випадки, коли на один елемент стандартами встановлено декілька припустимих (альтернативних) варіантів умовних графічних позначень, що різняться геометричною формою, наприклад комутаційні пристрої по ДЕРЖСТАНДАРТ 2.755-74. У цьому випадку варто вибирати один із варіантів позначення, виходячи з призначення і типу схеми, і застосовувати його на всіх схемах одного типу, що входять у комплект документації на пристрій.

Розміри умовних графічних позначень елементів схеми приведеш у відповідних стандартах. Лінійні і кутові розміри, зазначені в стандартах, припускається в окремих випадках пропорційно збільшувати або зменшувати.

Для забезпечення візуального сприйняття схеми, відстань (зазор) між будь-якими графічними елементами (точками, лініями і т.п.) умовного позначення не повинно бути менше 0,8 мм. Обрані розміри умовних графічних позначень і товщини ліній для них, повинні бути витримані постійними у всіх схемах одного типу, на даному кресленні.

Графічні позначення елементів (пристроїв, функціональних груп) і лінії їх взаємозв'язку варто розташовувати на схемі таким чином, щоб забезпечити найкраще уявлення про структуру виробу і взаємодії його складових частин рис. 7.1. Встановлюється відстань (проміжок) між сусідніми лініями умовного графічного позначення не менше 1 мм, між окремими умовними графічними позначеннями не менше 2 мм; між сусідніми рівнобіжними лініями взаємозв'язку не менше 3 мм

Рис. 7.1 Зображення ліній зв'язку: а - нераціональне, б - раціональне

Для спрощення графіки схеми (зменшення кількості ліній) рекомендується застосовувати умовне графічне злиття окремих ліній у групові лінії зв'язку по таких правилах. Кожна лінія в місці злиття повинна бути позначена порядковим номером (рис.7.2, а) Лінії, що зливаються в груповий зв'язок, як правило, не повинні мати розгалужень, тобто всякий умовний номер повинний зустрічатися на лінії групового зв'язку тільки 2 рази. При необхідності розгалужень їх кількість вказується після порядкового номера лінії через риску (рис. 7.2, б). Лінії групового зв'язку припускається виконувати стовщеними. В усьому комплекті схем, лінії повинні бути зображені одним із двох засобів - під прямим кутом або зі зламом під кутом 45 до групової лінії (рис. 7.3). Точка зламу повинна бути віддалена від лінії групового зв'язку не менше чим на 3 мм.

Рис. 7.2 Зображення ліній зв'язку: а - без розгалужень, б розгалуженнями

Рис 7.3 Зображення відгалужень ліній групового зв'язку

На схемі можуть бути зазначені різноманітні категорії даних, що мають текстову і символічну форми. Ці дані в залежності від змісту і призначення можуть бути розташовані:

- поруч із графічними позначеннями (літерно-цифрові позначення, позначення сигналів, форми імпульсів, технічні параметри й ін.);

всередині графічних позначень (найменування пристроїв, функціональних груп, умовні позначення потужності резисторів і інше);

- поруч із лініями (позначення ліній зв'язку, адреси, що кваліфікують символи);

- на вільному полі.

Текстова інформація, представлена на вільному полі схеми, може мати такі форми запису:

- суцільний текст (технічні вимоги, пояснення);

- таблиці (перелік елементів, позначення вхідних і вихідних ланцюгів, таблиці з'єднань і ін.)

Текстові дані, стосовні до ліній, орієнтують паралельно горизонтальним ділянкам відповідних ліній. При великій щільності схеми припускається вертикальна орієнтація даних (рис.7.4):

Рис.7.4 Умовні позначення технічних параметрів

Потужність резисторів указують так, як зображено на рис. 7.5.

Рис. 7.5 Символи, що позначають номінальну потужність резисторів

На схемах застосовують спрощений засіб позначення одиниць виміру.

Для резисторів:

від 0 до 999 Ом — без вказівки одиниць виміру;

від 1х10³ до 999х10³ Ом - в кілоомах із позначенням одиниці виміру малою літерою "К";

від 1х10⁶ до 999х10⁶ Ом — в мегомах із позначенням одиниці виміру прописною буквою "М";

понад 1х10⁹ Ом — у гигаомах із позначенням одиниці виміру прописною буквою "Г".

Для конденсаторів:

від 0 до 9999х10^-12 Ф — в пікофарадах без вказівки одиниці виміру,

від 1х10^-8 до 9999х10^-6 Ф — в мікрофарадах із позначенням одиниці виміру малими літера «мк».

Номінальну потужність розсіювання резисторів для діапазону від 0,05 до 5 Вт можна зазначити на схемі, користуючись позначеннями, поданими нарис. 7.5.

Написи, призначені для нанесення на виріб, повинні бути укладені в лапки.

Літерно-цифрові позначення елементів і функціональних груп повинні забезпечувати взаємозв'язок документів у комплекті документації на об'єкт, повинні бути однаковими на всіх документах комплекту.

Дані про елементи повинні бути записані в перелік елементів. Перелік елементів оформляють у виді таблиці за формою, показаною на рис 7.6, і поміщають на першому листі схеми або виконують у виді самостійного документа. Якщо перелік елементів поміщають на першому листі схеми, то його розташовують над основним написом на відстані не менше 12 мм. Продовження переліку поміщають зліва від основного напису. Перелік елементів у виді самостійного документа виконують на форматі А4. Основний напис і додаткові графи до неї виконують по ДЕРЖСТАНДАРТ 2.104-68 (форма 2 для першого листа, форма 2а для наступних листів). Переліку елементів, виконаному у виді самостійного документа, привласнюють код П3 і в основному напису вказують найменування виробу і конструкторського документу «Перелік елементів». У графах переліку поміщають такі дані:

у графі "Поз. позначення" - позиційне літерно-цифрове позначення елемента, пристрою або функціональної групи;

у графі "Найменування" - найменування елемента або пристрою, тип і позначення документа, на підставі якого цей елемент або пристрій застосований;

у графі "Примітка" - технічні дані, яких немає в позначенні типу елемента, значення параметрів, що підбираються регулюванням, та ін.

Поз позначення	Найменування	Кіл	Примітка
А1	Дешифратор АБВГ ХХХХХХ 033	1
D1	Мікросхема К155М2 бк0.348.006. ТУ1	1
D2	Мікросхема К155ЛАЗ бк0.348.006ТУ1	1
	Резистор
R1,R2	МЛТ 0,25. 430 Ом ±10% ДЕРЖСТАНДАРТ...	2
R3	МЛТ 0,25.13 Ом±10% ДЕРЖСТАНДАРТ	1
SAI	Перемикач АБВГ ХХХХХХ. 154	1
A2	Блок вмикання ФЕУ, АВВГ ХХХХХХ122	1
AB1	Блок індикації АБВГ. ХХХХХХ 249	1
	Резистори ДЕРЖСТАНДАРТ
RLR2	МЛТ-0. 25. 1200м±10%	2
R3	МЛТ 0,25. 220 Ом=ьі0%	1
R4...R6	МЛТ, 0,25. 120 Ом±10%	3
PMI	Вимірювач ВВА-32
АС1	Блок сигналізації АБВГ ХХХХХХ.021	1
C1,C2	Конденсатор К10-17-3г-0.22 ТУ	2
R7	Резистор МЛТ-0,25-470 Ом±10% ГОСТ	1

Рис. 7.6. Приклад заповнення переліку елементів.

Зв'язок переліку елементів з графічними позначеннями здійснюється через позиційні позначення. Елементи в перелік записують групами за абеткою літерних позиційних позначень. В межах кожної групи, що має однакові буквені позиційні позначення, елементи розташовують по зростанню порядкових номерів. Припускається лишати декілька незаповнених рядків між групами елементів. Елементи одного типу з однаковими електричними параметрами записують у перелік в один рядок, при цьому в графі «Кіл » указують загальну кількість однакових елементів.

При записі однакових по найменуванню елементів рекомендується об'єднувати їх у групи, виконувати загальний заголовок і записувати в графі "Найменування" тільки тип і документ, на підставі котрого цей елемент застосований. Припускається позначення документів, на підставі яких застосовані елементи, записувати в загальному найменуванні (заголовку). Якщо продовження переліку перенесено на інший лист або на вільне поле схеми, заголовок групи елементів повторюють.

Якщо у виріб входять декілька однакових функціональних груп або пристроїв, то елементи, що входять у такі групи й пристрої, записуються в перелік елементів окремо в межах кожного пристрою або функціональної групи Запис елементів, що входять у кожний пристрій (функціональну групу), починають із найменування пристрою або функціональної групи, що записують у графі «Найменування». Нижче найменування пристрою повинно бути залишено один вільний рядок, вище - не менше одного вільного рядка. При цьому, якщо на схемі виробу є елементи, що не входять в пристрій (функціональні групи), то спочатку записують ці елементи без заголовку, а потім - пристрої, що не мають самостійних принципових Схем, і функціональні груш із елементами, що входять до них. Якщо у виробі є декілька пристроїв або функціональних груп, то в переліку вказують кількість елементів, що входять в один пристрій Загальна кількість однакових пристроїв вказується у графі «Кіл.» на одному рядку із заголовком.