Заявлення і розв’язання клопотань учасників судового розгляду
(ст. 296 КПК).
Головуючий опитує учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання про виклик нових свідків і експертів, про витребування і приєднання до справи нових доказів.
Особа, яка заявили такі клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин вона просить викликати нових свідків, витребувати чи приєднати до справи нові докази. З’ясування обставин, для підтвердження яких викликаються нові свідки, повинно мати місце у відсутності цих свідків. Суд, в свою чергу, повинен по заявленому клопотанню вислухати думки інших учасників судового розгляду, після цього обговорити клопотання і прийняти по ньому рішення: задовольнити, якщо обставини, що підлягають встановленню, мають значення для справи, або відмовити в задоволенні заявленого клопотання. Відхилення клопотань не позбавляє права заявляти ті ж клопотання протягом усього судового слідства. Клопотання учасників судового розгляду можуть стосуватися не тільки залучення нових доказів, але й інших питань кримінальної справи: про закриття справи, про повернення справи на додаткове розслідування, про зміну чи доповнення обвинувачення, про зміну запобіжного заходу тощо.
Після закінчення підготовчих дій суд переходить до наступної частини судового розгляду – судового слідства.
Судове слідство – це основна частина судового розгляду, суть якої полягає у дослідженні судом за участю сторін (учасників судового розгляду) всіх обставин справи, всіх доказів, зібраних як органом досудового розслідування, так і витребуваних за клопотанням учасників судового розгляду.
Від того, наскільки повно, всебічно і ретельно будуть досліджені докази, залежить встановлення істини у справі та постановлення законного й обгрунтованого вироку. Саме на судовому слідстві особливо велике значення має точне виконання всіх вимог процесуального закону, суворе дотримання всіх процесуальних гарантій. Порушення процесуальних норм в судовому слідстві завжди тягне за собою неправильність і неповноту дослідження обставин справи, помилковість тих висновків, до яких суд приходить у своєму вироку.
Судове слідство розпочинається з читання обвинувального висновку, в справах, зазначених у частині першій статті 27 КПК, - з оголошення скарги потерпілого. Якщо в справі заявлено цивільний позов, оголошується також позовна заява.
Обвинувальний висновок оголошує прокурор, за згодою сторін – тільки резолютивну частину обвинувального висновку, скарги – потерпілий чи його представник, позовну заяву – цивільний позивач чи його представник. Таким способом присутні на процесі громадяни вводяться в курс обставин справи, що розглядається судом, суті обвинувачення, його підстав і отримують можливість слідкувати за судовим слідством, правильно усвідомлювати все те, що відбувається в суді. Оголошення обвинувального висновку - необхідна умова, яка забезпечує гласність процесу.
Після оголошення зазначених документів головуючий згідно ст.298 КПК роз’яснює підсудному, а якщо їх декілька – кожному з них, суть обвинувачення й запитує, чи зрозуміле їм обвинувачення, чи визнають вони себе винними і чи бажають давати показання. Коли в справі одночасно розглядається і цивільний позов, головуючий запитує у підсудного або цивільного відповідача, чи визнають вони заявлений позов. Відповідь кожного із підсудних фіксується в протоколі судового засідання в короткій формі: “так, визнаю”, “визнаю себе винним в такій-то частині”, “винним себе не визнаю”.
Після виконання цих дій головуючий з’ясовує думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити, та про порядок їх дослідження. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається постановою судді чи ухвалою суду.
Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного.
Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, провадиться обов’язково.
Рішення про порядок дослідження доказів приймається судом після наради на місці чи в нарадчій кімнаті. Прийнятий порядок дослідження доказів може бути змінений судом по ходу розгляду, однак про це необхідно винести відповідну ухвалу (постанову).
Висока якість судового слідства в значній мірі залежить від того, наскільки тактично правильно буде визначений порядок дослідження доказів. Причому тактика проведення судового слідства повинна бути направлена на досягнення однієї мети – встановлення істини в справі при умові дотримання всіх прав осіб, які беруть участь в судовому розгляді.
В більшості випадків дослідження доказів розпочинається з допиту підсудного. Це обумовлено тим, що для суду важливо з самого початку визначитись з відношенням підсудного до пред’явленого обвинувачення, до всіх інших обставин справи. Крім цього, показання підсудного є важливим джерелом доказів і від їх змісту багато в чому залежить не тільки порядок подальшого судового слідства, а й об’єм і характер дослідження доказів. Показання підсудного є не тільки джерелом доказів, а й одним із способів захисту ним своїх прав і законних інтересів. Саме тому закон визначив, що підсудний має право, а не зобов’язаний давати показання суду і він не несе відповідальності за відмову чи ухилення від дачі показань або за дачу завідомо неправдивих показань. Відмова підсудного від дачі показань не може розглядатися як визнання ним своєї вини.
Процесуальний порядок допиту підсудного регламентований ст.300 КПК України. Допит підсудного розпочинається пропозицією головуючого дати показання по суті пред’явленого обвинуваченого і відомих йому обставин справи. Підсудний може вибирати будь-яку послідовність викладення своїх показань. Суд повинен терпеливо і уважно вислухати все, що вважає за необхідне викласти підсудний. Зупиняти підсудного можна лише тоді, коли він явно відхиляється від обставин, які відносяться до справи.
Після цього підсудного допитує прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники, захисник. Підсудному можуть задавати питання інші підсудні. Потім його допитують суддя і народні засідателі. Суд має право на протязі всього допиту підсудного учасниками судового розгляду задавати йому питання для уточнення і доповнення його відповідей.
Головуючий, діючий від імені суду, має право відхиляти питання будь-якого учасника розгляду, якщо вони не відносяться до справи, і в цьому випадку підсудний на поставлене питання не відповідає (таке положення поширюється і на всіх інших осіб, яких допитують в суді). Цим правом головуючий повинен користуватися досить обачливо з тим, щоб не були порушені права учасників судового розгляду, і щоб це не стало перешкодою і не завадило об’єктивному з’ясуванню суттєвих обставин справи.
З метою реального забезпечення права підсудного на захист закон представляє йому право, з дозволу головуючого, давати додаткові показання, пояснення, довідки.
Особливе значення при допиті підсудного має право суду в певних випадках оголошувати його попередні показання. На практиці нерідко виникають такі ситуації, коли показання підсудного в суді протилежні його показанням на досудовому слідстві. В такому випадку суд має право оголосити всі або частину показань, які підсудний дав на досудовому слідстві, і пропонує йому роз’яснити причини і мотиви виявлених суттєвих протиріч. Подібне право у суду виникає й у випадках відмови підсудного давати показання. Показання підсудного, дані ним на досудовому слідстві, можуть оголошуватись в судовому засіданні також тоді, коли справа розглядається у відсутності підсудного (ст.301 КПК).
Згідно зі ст.301-1 КПК у разі, коли відповідно до частини 3 статті 299 КПК суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, він після допиту останнього виконує вимоги ст.317 КПК і переходить до судових дебатів.
Допитавши підсудного (підсудних), суд допитує потерпілого і свідків.
Перед дачею показань кожним потерпілим і свідком головуючий встановлює його особу, роз’яснює свідкові обов’язок повідомити все, що відомо по справі, попереджує про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384 і 385 КК України за дачу завідомо неправдивих показань і за відмову від дачі показань. Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд (суддя) за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, в тому числі за межами приміщення суду, та надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них. У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Якщо допитати свідка з використанням технічних засобів неможливо, суд (суддя) допитує його у відсудтності підсудного.
Потерпілому головуючий роз’яснює його право давати показання і попереджає про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Подальший процесуальний порядок допиту свідка і потерпілого, враховуючи отримані знання з порядку допиту цих суб’єктів процесу на досудовому розслідуванні, вивчіть самостійно (ст. ст. 303-308 КПК України).
Свідкові, потерпілому або підсудному під час судового слідства можуть бути пред’явлені для впізнання предмети, особи після того як впізнаючий на допиті вкаже на ознаки, за якими він може впізнати особу чи предмет. При пред’явлені особи чи предмета для впізнання впізнаючий повинен вказати, чи впізнає він особу або предмет і за якими саме ознаками. Присутність понятих при його проведенні в суді не вимагається.
Проведення експертизи в суді відбувається в цілому за правилами, які регулюють її проведення на досудовому розслідуванні справи, з урахуванням особливостей судового слідства (ст. ст. 310-312 КПК).
Якщо експертиза проводилась на досудовому розслідуванні, то суд, як правило, оголошує висновок експерта, що є в справі. Затим суд допитує експерта по суті його висновку. Показання експерта фіксуються в протоколі судового засідання і по суті вони є продовженням, доповненням, роз’ясненням його висновку.
Якщо експертиза призначається судом, то в першу чергу виникає необхідність формулювання і постановки перед експертом відповідних питань. Згідно зі ст.310 КПК головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його захисникові та іншим учасникам судового розгляду подати у письмовому вигляді питання, які вони бажають поставити експертові.
Суд обмірковує ці питання, враховуючи при цьому думку учасників судового розгляду, усуває ті з них, які не стосуються справи або не належать до компетенції експерта, а також формулює ті питання, які він ставить перед експертом з власної ініціативи. Питання, які підлягають розгляду експертом, головуючий оголошує і передає експертові в письмовому вигляді, після чого останній складає висновок.
Висновок експерта дається в письмовому вигляді, оголошується ним в судовому засіданні і приєднується судом до справи. Після оголошення висновку експертові можуть бути задані питання для роз’яснення і доповнення його висновку. Питання, поставлені експертові, і відповіді на них заносяться до протоколу судового засідання (ст.311 КПК).
В процесі судового слідства повинні бути оглянуті судом і пред’явлені учасникам судового розгляду, а у випадку необхідності – свідкам і експертам речові докази (ст.313 КПК).
Речові докази, як правило, надходять до суду разом зі справою. До цього органи досудового розслідування вже провели огляд цих доказів і дали їм відповідну оцінку в обвинувальному висновку. Коли саме доцільно проводити огляд речових доказів суд вирішує за власною ініціативою або за клопотанням учасників судового розгляду. Причому такий огляд суд, як правило, здійснює безпосередньо в залі судового засідання.
Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, проводиться в разі необхідності на місці їх знаходження. Результати огляду фіксуються в протоколі судового засідання.
Документи, в яких викладені обставини, що мають значення для справи, і приєднані до неї на досудовому розслідування або представлені сторонами в судове засідання, підлягають оголошенню і дослідженню судом за участю сторін. Оголошення документів та їх огляд відбуваються як за клопотанням учасників судового розгляду, так і за ініціативою суду в будь-який момент судового слідства (ст.314 КПК). Документи оголошуються повністю або частково, в залежності від їх значення у справі.
Якщо в ході судового слідства виникає необхідність оглянути місце події, то суд, вислухавши думки з цього приводу учасників судового розгляду, може прийняти рішення про проведення такого огляду (ст.315 КПК). Огляд відбувається за участю всіх учасників судового розгляду, а коли цього вимагають обставини справи – то й з участю свідків і експертів. У випадку необхідності суд може викликати спеціаліста. Хід проведення огляду та його результати фіксуються в протоколі судового засідання.
Згідно зі ст.315-1 КПК з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя – постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для з’ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.
Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який дав доручення. Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу, який виконував доручення, досліджуються в судовому засіданні і приєднуються до справи.
Після ретельного, всебічного розгляду і перевірки всіх доказів, зібраних органами досудового розслідування, а також додатково поданих учасниками судового розгляду чи витребуваних за ініціативою суду, головуючий опитує кожного учасника судового розгляду, чи бажає він доповнити судове слідство і чим саме. У випадку заявлення клопотань (приєднати документи, допитати нових свідків) суд обговорює їх і розв’язує, тобто приймає відповідне рішення. При задоволенні клопотань суд у звичайному порядку продовжує судове слідство і проводить ті процесуальні дії, за які клопотали учасники судового розгляду.
Після розв’язання клопотань і виконання додаткових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим і переходить до наступної частини судового засідання – судовим дебатам.
Судові дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, підсудного (ст.318 КПК).
Учасники в судових дебатах викладають свої висновки з проведеного судового слідства, формулюють і обгрунтовують свої пропозиції, які вони представляють суду, і свої заперечення проти пропозицій інших учасників судових дебатів.
Передбачена законом послідовність виступів в дебатах учасників судового розгляду дозволяє обвинувачеві на основі судового дослідження матеріалів справи підтримувати положення обвинувального висновку або змінити чи уточнити свою позицію порівняно з обвинувальним висновком, а також відмовитись від обвинувачення.
В той же час захисник чи підсудний, які виступають в кінці дебатів, мають можливість з урахуванням висунутого обвинувачення висловити свої заперечення по кожному його пункту і по кожному доказу.
Таким чином, судові дебати – це промови сторін, основне місце в котрих займає обвинувальна промова прокурора і захисна промова захисника.
Судові дебати мають велике процесуальне значення. Виступаючи в судових дебатах, учасники судового розгляду на базі досліджених судом матеріалів викладають суду своє підсумкове відношення до зібраних у справі доказів і оцінюють їх, вносять свої пропозиції щодо юридичної кваліфікації злочину, про міру покарання або виправдання підсудного.
Неодмінною складовою частиною судових дебатів є також суспільно-політична оцінка діяння й особи підсудного, відсилка на пом’якшуючі і обтяжуючі обставини. Тут також можуть вноситися пропозиції про цивільно-правові наслідки вчиненого, про направлення справи на додаткове дослідження тощо.
Важливо, щоб суд однаково уважно вислухав всіх учасників дебатів, не дивлячись на їх діаметрально протилежні позиції. Це дозволяє суду більш повно і різнобічно оцінити докази, що сприяє винесенню законного і обгрунтованого вироку.
Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих випадках, коли вони в промовах виходять за межі розглядуваної справи.
Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить підсудному. Основні призначення репліки – коротко, в стислій формі звернути увагу суду на перекручування фактів, домисли та принципово неправильні судження, допущені учасниками дебатів у своїх промовах.
Після промови захисника або підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово, який у вільній формі може викласти суду своє остаточне відношення до обвинувачення і висловити всі інші міркування, які він вважає за необхідне повідомити суду у зв’язку з пред’явленим йому обвинуваченням.
Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом (ст.319 КПК). Так, при розгляді кримінальної справи судом Жовтневого району м.Дніпропетровська за обвинуваченням Лойтера, Ципкіна та інших за ст.185 ч.3 КК України підсудний Ципкін своє останнє слово промовляв більш години і суд не мав права його зупинити, оскільки його виступ не виходив за межі обставин справи. Головуючий може зупинити підсудного тільки в тому разі, коли він у своєму останньому слові торкається обставин, які явно не стосуються справи, або ж повідомляє про нові обставини, що стосуються справи, але в образливій для інших учасників судового розгляду, свідків, експерта, інших осіб в формі, допускає нецензурні висловлювання.
Задавати питання підсудному під час його останнього слова не дозволяється. Коли підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для справи, суд з своєї ініціативи, а також за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду відновлює судове слідство.
Після закінчення відновленого судового слідства суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово підсудному.
Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання. Вимога негайного видалення суддів до нарадчої кімнати виключає перерву після виголошення останнього слова підсудним. Вона забезпечує збереження у суддів безпосереднього враження від почутого в судовому слідстві, судових дебатах та в останньому слові, а також неможливість спілкування будь-яких осіб із суддями, які йдуть до нарадчої кімнати.
Таким чином, слід підкреслити, що судовий розгляд – це центральна стадія кримінального процесу, в якій вирішується саме основне питання судочинства – винна чи невинна особа у вчиненні злочину.
Судовий розгляд кримінальної справи складається з підготовчої частини, судового слідства, судових дебатів, останнього слова підсудного, постановлення і проголошення вироку.
Кожна з цих частин має свої конкретні завдання. Проте, перебуваючи у взаємозв’язку і взаємообумовленості, вони в кінцевому рахунку своїм завданням мають правильне вирішення конкретної кримінальної справи.