Тема 14
—► валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг;
—► зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;
—► операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;
—► валютні операції;
—* фінансове сприяння іншим країнам та державні внески в міжнародні організації.
Фінансові потоки, забезпечуючи міждержавний перерозподіл грошових коштів, виконують такі головні функції:
У сприяють іноземному інвестуванню;
У активізують операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;
У розширюють діапазон валютних операцій.
Рух фінансових коштів здійснюється через банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, фондові біржі, які в сукупності формують світовий фінансовий ринок, що має валютну, кредитну та фондову складові. Механізми світового фінансового ринку забезпечують концентрацію, розподіл і перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів між кінцевими споживачами. Спеціалізовані фінансові інституції обслуговують потреби урядів, фірм, юридичних і фізичних осіб, здійснюючи щорічно трансакції на суму до 150 трлн. дол.
Сукупність фінансових ринків та фінансових інститутів (установ), що функціонують у правовому й податковому середовищі міжнародного бізнесу, створюють світову фінансову систему.
т- Міжнародні фінанси (у вузькому розумінні) відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інституцій. Це наднаціональна надбудова, сутність якої полягає в концентрації доходів і фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах. Діяльність таких організацій, як і окремої держави, пов'язана з виконанням певних функцій, які визначаються їх статутами. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється через фонди грошових коштів чи кредитних ресурсів, що формуються цими організаціями.
За своєю організацією фінанси міжнародних організацій подібні до державних фінансів, тільки їх головним суб'єктом є не держава,
Міжнародні фінанси 495
а
міжнародна організація. Міжнародні
організації вступають у
взаємовідносини
з урядами окремих країн з приводу
формування бюджету
чи інших фондів цих організацій. Отримані
кошти використовуються на фінансування
централізованих заходів, проектів
і програм цих організацій, на утримання
їх апарату та на фінансову
допомогу окремим країнам. Отже, кожна
країна може отримувати
кошти від міжнародних організацій як
у вигляді прямого
фінансування (як правило, тільки в
окремих випадках), так і
в опосередкованій формі через різні
централізовані заходи, проекти і
програми, які стосуються даної країни
чи поширюються на неї.
Міжнародні фінансові інституції мають взаємовідносини як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами складаються за двома напрямами. Перший відображає процес формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємовідносини - надання кредитів окремим країнам та їх погашення і сплату процентів. Взаємовідносини з підприємствами мають двосторонній кредитний характер. Міжнародні фінансові^ інституції, здійснюючи фінансове забезпечення певних проектів, надають кредити окремим підприємствам, як правило, на конкурсній основі.
Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні процеси. Централізація певної частини фінансових ресурсів на світовому рівні забезпечує потреби світового господарства. Саме на ці потреби й спрямована діяльність міжнародних організацій та міжнародних фінансових інституцій. Вони фінансують окремі проекти і програми, керуючись інтересами саме світового господарства загалом, а не окремих країн, якими б важливими вони для цих країн не були.
Безперечно, порівняно з національними фінансовими системами міжнародні фінанси перебувають лише на початку свого розвитку. Однак поглиблення міжнародної політичної інтеграції та глобалізація економіки ведуть як до посилення ролі діючих організацій та інституцій, так і до створення нових. Це сприяє підвищенню рівня централізації фінансових ресурсів, збільшенню як їх маси, так і обсягів міжнародних фінансових потоків.
Фінансова система ринкової економіки досягла наприкінці XX -на початку XXI ст. надзвичайно високого рівня розвитку як у національному, так і в міжнародному масштабі. Це виявляється в таких процесах, як:
> високий ступінь концентрації фінансових ресурсів на макро-економічному рівні;
496