2. Проблеми розвитку освіти у зарубіжних країнах. Розвиток освіти в індустріальних державах

Розвиток системи освіти — одна з важливіших сфер діяльності держави, оскільки цим самим держава піклується про своє майбутнє. Обов'язкове навчання дітей шкільного віку закріплено в законодавстві переважної більшості країн світу. Парламенти приймають закони, які регламентують освітній рівень, гарантований державою. В одних країнах — це обов'язкове початкове навчання, в інших — 9-річне, в найбільш передових — загальна серед­ня освіта. Міністерства освіти, які існують практично в усіх країнах, відповідають за розвиток освітньої галузі. У розвинутих державах практично всі, хто прагне вчитися, має змогу здобути принаймні середню освіту. Концепція без­перервного навчання від дошкільного віку до вищої школи прийнята більшістю країн як стратегічна лінія освітньої ;

діяльності. Зокрема, кількість випускників середніх шкіл у США, Великій Британії, Франції, Японії зросла за п'ят­десят повоєнних років приблизно утричі. Високим рівнем освіти визначалися країни, що належали до "соціалістич­ного" табору. До числа провідних країн у галузі освіти у 70-90-х роках прорвалися нові індустріальні держави — Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Малайзія, які впродовж короткого часу впровадили загальну середню освіту, зробили її доступною для більшості дітей шкільно­го віку, піднесли її рівень до сучасних світових стан­дартів.

Для здійснення освітньої діяльності на відповідному рівні держава повинна витрачати великі кошти. Зростають видатки на освіту, що дає змогу будувати нові навчальні заклади всіх рівнів відповідно до останнього слова науки та оснащувати заклади освіти всім необхідним обладнан­ням. Комп'ютери, аудіовідеотехніка, різноманітні прилади стали невід'ємною частиною навчання дітей в передових країнах, особливо в престижних елітних школах. Щодо країн, що розвиваються, то для більшості з них найважли­віше завдання — ліквідація неписьменності, навчання гра­моти всіх дітей шкільного віку.

Проте не тільки уряди й парламенти піклуються про освіту. До цієї сфери привернуто увагу політичних партій, суспільних рухів, громадськості. Люди прагнуть знати, яким чином відбувається навчання їхніх дітей. Тим більше, що, крім державної, існує ціла система приватних закладів навчання.

Усвідомлення вирішальної ролі освіти у розвитку су­спільства привело до радикальних реформ в освітній галузі. Основна мета реформ — встановлення відповідності між освітою та суспільними потребами. Реформи в системі освіти, зокрема в індустріально розвинутих країнах, мали багатоаспектний характер — від розбудови традиційних освітніх ланок, модернізації змісту та методів навчання до створення якісно нових видів навчальних закладів.

Зокрема модернізація змісту та методів навчання поля­гала, з одного боку, у збільшенні уваги до вивчення при­родничих та математичних предметів, а з другого — у гуманізації та гуманітаризації системи освіти. Принципи демократизації, глибокої поваги до загальнолюдських цін­ностей, толерантного ставлення до інших народів і культур стали основними при викладанні гуманітарних дисциплін у загальноосвітніх закладах.

Методи навчання змінилися відповідно до нових зав­дань, стали більш динамічними, різнобарвними, спрямова­ними на розвиток розумової діяльності учня.

Останнім часом реформа призвела до того, що з'яви­лися нові, доступні для всіх бажаючих навчальні заклади: коледжі, спеціальні школи, відкриті університети. У розви­нутих країнах розширюються можливості для неформаль­ного навчання. Пошуки нових ідей та підходів та їхня реалізація спонукали до розробки і прийняття національ­них і міжнародних проектів розвитку освіти. Серед них виділяються масштабними змінами й великими капітало­вкладеннями програмні проекти "Освіта майбутнього" (Франція), "Освіта для XXI ст." (США), "Модель освіти для XXI ст." (Японія).

Посилюється інтеграція освіти. Найбільший розвиток освітньої інтеграції спостерігається в країнах Західної Європи. Така впливова міжнародна організація, як Рада Європи займається питаннями освіти багато років. В її структурі існує департамент з питань освіти, спорту і ту­ризму. Ця організація в останнє десятиріччя звертає особ­ливу увагу на розвиток освіти, зокрема історичної, в країнах Центральної та Східної Європи. Вона допомагає проведен­ню науково-практичних конференцій, де розглядаються питання по узгодженню шкільних програм, випуску під­ручників, розробки нових методик викладання шкільних дисциплін.

Інша міжнародна організація — Європейський Союз — створила Центр досліджень у галузі освіти, який розробляє стратегію нововведень у навчальному процесі, займається заснуванням експериментальних міжнародних шкіл, фон­дів для субсидіювання освіти.

Таким чином, розвиток освіти в індустріальних держа­вах здійснюється досить успішно, хоча й не без проблем.