Хариджизм

Хариджизм — це третій напрям ісламу, що виник у середині VII ст., тобто раніше від шиїзму. Хариджити (араб. харадж — виступаючий, повстанець) — ригористи (франц. rigorisme, від лат. rigor — твердість, суворість; непохитне додержання якихось принципів). Так, на їх погляд, однієї тільки віри в догмати ісламу і виконання всіх передбачених норм замало, аби бути правовірним мусульманином. Віра повинна поєднуватися з конкретними добрими справами. Осудження на муки пекла має остаточний характер: Бог не може не виконати своїх застережень і погроз. Деякі ж мусульмани-нехараджисти вважають, що милосердя Боже не знає меж, а тому перебування в пеклі може бути тимчасовим. Хариджити впевнені, що халіфом-імамом може бути будь-який повноправний член громади, який добре знає догмати ісламу і дотримується їх. Допускається, що громада може існувати і без імама.

Поширився хариджизм в арабському світі в VII— IX ст. Найбільшої ж могутності набув у IX—XII ст., коли м. Каіруан, розташоване у Тунісі, було їхньою столицею. Хариджити відігравали велику роль в ісламізації Чорної Африки, особливо народів Нігеру і Нігерії. У лоні хариджизму виникало багато різних течій: від крайніх екстремістів — азракітів, які вдавалися до переслідувань і навіть до вбивств мусульман, що не поділяли їхніх поглядів; до поміркованих ібадитів, представники яких нині мешкають на півдні Алжиру, в Тунісі, Лівії, Омані, на о. Занзибар тощо.

Резюме

• Іслам є наймолодшою світовою релігією тотального спрямування, яка охоплює всі моменти особистого і суспільного життя.

• Основними догматами ісламу є віра в єдиного Бога — Аллаха, вшанування засновника і головного пророка — Мухаммеда та Святого Письма —- Корану.

• Коран — найдавніший прозовий твір арабською мовою, який має 114 сур, що складаються з айатів.

• Бути правовірним в ісламі означає: 1) сповідувати віру та визнавати пророчу місію Мухаммеда; 2) виконувати щоденну п'ятиразову молитзу — намаз; 3) дотримуватися посту в місяць рамадан; 4) займатися благодійництвом на користь бідних та нужденних; 5) здійснювати паломництво до головної святині — Мекки.

• Мусульманський культ передбачає: омовіння (очищення), п'ятиразову молитву, систему релігійних свят, зокрема ураза-байрам, курбан-байран, мавлюд-ан-набі тощо.

• Іслам не створює власної моральної доктрини, а максимально пристосовує наявні норми моралі до всіх сфер життя: побуту, економіки, політики, освіти тощо.

Література

Абу Аля Ал Маудуді. Принципи ісламу. — Львів, 1995. Васильєв П. История религии Востока. — М., 1999. Ислам: происхождение, история, современность. — М., 1984. Ислам: Энциклопедический словарь. — М., 1991. Ісламська культура. — К., 1997. Еремеев Д. Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления. — М., 1990. Максуд Р. Ислам.— М., 1998. Маляк С. Ислам: Введение и подход. — Минск, 1996. Малерб М. Религии человечества. — М. — СПб., 1997. Плешов О. В. Ислам и демократия. — М., 1996. Резван Е. А. Коран и его толкование: тексты, переводы, комментарии. — СПб., 2000. Хаэрат М. Философия исламских учений. — М., 1991. Ханиф С. Что должен знать каждый об исламе и мусульманах. — К., 1995. Холл М. Адепты: Эзотерическая традиция Востока. — М., 1998. Хаттаб X. Справочник мусульманской женщины. — К., 2000. Хомейни P. M. Религиозное и политическое завещание. — М., 1999. Шейх Ахмед Тамим. Истинный путь (основные сведения по исламу). — К., 1994. Фрилинг Р. Христианство и ислам: Духовные борения человечества на пути самопознания. — М., 1997.