Безоціночне навчання як важлива умова розвитку мотивації досягнення успіхів

Початкова школа для дитини – старт у здобутті впевненості у своїх здібностях оволодіти знаннями та у налагодженні позитивних взаємовідносин з однолітками. Власне тут діти перевіряють свої інтелектуальні, фізичні, соціальні та емоційні дані, мають змогу з’ясувати, наскільки вони відповідають стандартам, що визначені батьками, вчителями, суспільством у цілому.

Перебування дитини в школі та ставлення, яке вона там зустрічає, впливає на врівноваженість її психіки (Э.Эриксон. Детство и творчество. –М., 1997) та рівень тривожності.

Дитина, в якої не досить добре розвинута гнучкість мислення, може бути травмована школою, бо вона повільніше засвоює навчальний матеріал, ніж однолітки, і не може змагатися з ними. Постійне відставання в класі розвиває в неї відчуття неповноцінності.

За таких умов, повертаючись обличчям до дитини, до її психологічних особливостей. Враховуючи фактори буття, які впливають на сприйняття дитиною свого статусу школяра, його самооцінки, - введення без оціночного ставлення до навчання в Українському колежі ім.. В.О.Сухомлинського було тією важливою умовою, що дає змогу акцентувати увагу не на результаті, а на самому процесі здобуття знань, без особливого хвилювання висловлювати свою думку, відчути свою самоцінність.

Будь-який експеримент потребує перевірки здобутків та виявлення проблем, що впливають на результати. Тому закономірним було проведення дослідження сформованості основних складових шкільної психологічної готовності (Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском воздасте. – М., 1968);

◊ мотиваційної;

◊ емоційно-вольової (мотив досягнення успіху);

◊ готовність до взаємодії та спілкування з учителем і однокласниками.

Отримані результати переконливо свідчать, що домінуючим мотивом є навчальний (таблиця №1).

Мотивація навчання учнів школи 1 ступеня

Таблиця №1

1 класи	2 класи	3 класи

ігрова

примусова

заради оцінки

навчальна

Педагоги школи I ступеня прагнуть не фокусувати увагу учнів на окремих фактах і закономірностях, а розвивати вміння аргументувати свої висновки та рішення, допомагати дітям навчитися самостійно відбирати інформацію та критично її осмислювати. Мета такого підходу – підсилити зацікавленість та намагання пізнати невідоме, розкрити зв’язки між поняттями, привчити оцінювати альтернативи, створювати та перевіряти гіпотези.

Наступним компонентом психологічної готовності є емоційно-вольова (таблиця №2). Ми бачимо, що без оціночне навчання дає змогу створити умови для самостійного та самокерованого (в плані рівня та темпів навчання. Формує у дитини, незалежно від віку (1 чи 3 клас), вміння долати посильні труднощі, бути зібраною. Зосередженою, вміти безболісно реагувати на словесну, аргументовану оцінку. Стикаючись із труднощами, дитина не панікує, а займає активну позицію («виправлю», «намагаюсь зрозуміти, чому так сталося», «пробую, експериментую»).