Позиція у навчанні учнів 1 ступеня (реакція на отриману погану оцінку)

Таблиця №2

1 класи	2 класи	3 класи

активна позиція

пасивна позиція

Зрозуміло, що не всі діти повною мірою володіють умінням впевнено реагувати на невдачу, пасивна позиція потребує від учителя враховувати індивідуальні особливості дитини (слабке здоров’я, тривожність через проблеми у сім’ї, знижену самооцінку). Але сприйняття себе як компетентного учня (мотив досягнення успіху) має досить вагомий вплив на успішність у навчанні.

Проведений експеримент показав, що діти, які мають високу мотивацію на досягнення успіху, мають адекватну та помірно завищену самооцінку. Однак самоповага не залежить повністю від академічних здібностей. Діти, які не досягли успіху в навчанні, можуть виявити себе в іншому. Їхня самоповага, мотив досягнення успіху розвивається за умови, що батьки, вчителі, однокласники ставляться до них доброзичливо. Часто буває так, що дитина «не хапає зірок із неба», що стосується навчання, але може виявити себе інших видах діяльності – музиці, спорті, мистецтві.

Отримані результати дослідження (таблиця №3) свідчать, що в молодших школярів переважають позитивні відносини між однокласниками. За доброї організації навчання учні переймаються духом співробітництва, взаємоповаги, а не суперництва у навчанні.

Аналіз взаємовідносин «Вчитель-учень»

Таблиця №3

1 класи	2 класи	3 класи
«Однокласники – учень»

добрі

інколи добрі

погані

За зміною стереотипу оцінювання по відношенню до учня з боку вчителя певною мірою змінюється і якість взаємовідносин у системі «учень - однокласник», вони стають партнерськими, усвідомленими. Популярність дитини в середовищі однолітків детермінують не лише її зовнішня привабливість, ентузіазм, активність у громадських справах. Успіхи у навчанні, а й зворотній зв’язок від учителя. Тому позитивне, без оціночне, оптимістичне, але й реалістичне ставлення до дитини дає змогу дітям змінювати своє ставлення до однокласника, який може бути «проблемним у навчанні».

У своєму дослідженні я не змогла залишити поза увагою взаємовідносини у сім’ї. адже відомо, яка важлива роль батьків у створенні підтримуйочого середовища у стимулюванні розвитку навичок, закріплення мотиву досягнення успіхів. Без врахування думки батьків щодо без оціночного навчання експеримент був би однобічним та не зміг би досягти вагомого результату.

Зрозуміло, що 100% позитивного ставлення до цієї форми оцінювання ми не отримали, тому що батьки обирають той стиль спілкування в сім’ї, який вони вважають правильним та виправданим.

Результати опитування, подані в таблиці №4, свідчать, що більшість батьків усвідомлюють переваги без оціночного навчання, сприяють зростанню саморегульованої поведінки дитини, розуміють, що дисциплінарні заходи, які базуються на авторитеті, приносять більше користі, ніж авторитарні.