Хірургічне лікування

Показання:

Термінові:

1.       Профузна шлунково-кишкова кровотеча у хворих з цирозом печінки, загрозливий розвиток тяжкої печінково-ниркової недостатності.

2.       Шлунково-кишкова кровотеча, яку не вдається зупинити консервативними методами протягом 24-36 год.

Планові (хірургічне лікування гепатиту, цирозу та ПГ):

1.      Хронічний гепатит, що супроводжується стійкою жовтяницею протягом 6 міс.

2.      Синдром ПГ, ускладнений підвищенням тиску у ворітній вені до 2050 мм водн.ст. та /або шлунково-кишковою кровотечею при поступленні або в анамнезі.

3.      Спленомегалія з ознаками гіперспленізму.

4.      Цироз печінки, ускладнений стабільним або повільно прогресуючим асцитом, який не піддається медикаментозній терапії.

Протипоказання до оперативного лікування:

1.      Значні морфо-функціональні зміни в печінці.

2.      Тяжка супутня патологія.

3.      Зниження альбумінів крові до рівня 2,5% та нижче.

4.      Падіння альбуміно-глобулінового коефіцієнту менше 0,7.

5.      Зменшення протромбінового індексу нижче 30%.

6.      Наявність симптомів, що вказують на активний деструктивно-запальний процес у печінці (гектична температура тіла, лейкоцитоз, різке збільшення рівня трансаміназ і глобулінової фракції, позитивна реакція на С-реактивний білок).

Радикальні операції:

1.      Прямі порто-кавальні анастомози:

а) латеро-латеральний;

б) терміно-латеральний.

Головне показання: кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу на тлі внутрішньопечінкового блоку.

2.      Спленоренальний анастомоз:

а) латеро-латеральний;

б) терміно-латеральний.

Головне показання: кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу на тлі внутрішньопечінкового та надпечінкового блоків.

3.      Мезентеріко-кавальний анастомоз: стійкий асцит при відносно нетяжкому стані хворого.

4.      Анастомози дрібних вен неефективні і тому в даний час не застосовують.

Паліативні операції:

1.      Операції, спрямовані на стимуляцію регенерації печінки:

а) часткова (крайова) резекція печінки;

б) електрокоагуляція поверхні печінки;

в) кріогенна і лазерна деструкція поверхні печінки;

г) периартеріальна невректомія загальної печінкової артерії;

д) перев'язка селезінкової артерії і спленектомія;

ж) ендоваскулярна емболізація селезінкової артерії.

2.      Органоанастомози:

а) оменторенопексія;

б) оментодіафрагмопексія;

в) оментогепатопексія.

3.      Операції при асциті:

а) лапароцентез;

б) відведення асцитичної рідини в передочеревинну і підшкірну клітковину, в сечовидільні шляхи;

в) в лімфовенозні анастомози (між грудною лімфатичною протокою і внутрішньою або зовнішньою яремною веною);

г) перитонеовенозне шунтування (перитонеосафенальне і перитонеоюгулярне) за допомогою синтетичної трубки з клапанним апаратом, вшитої в черевну стінку;

д) екстраперитонізація печінки (утворення судинних зв'язків між печінкою і діафрагмою).

Для зупинки кровотеч:

4. Операції, спрямовані на роз'єднання гастроезофагального венозного шляху:

а) Операція Таннера:

- поперечне перерізання і зашивання шлунка в субкардіальному відділі;

- перерізання з наступним зашиванням стравоходу в наддіафрагмальному сегменті;

б) операція за Шалімовим О.О. – перерізання і зашивання стравоходу апаратом для циркулярних анастомозів;

в) прошивання кардіоезофагального переходу циркулярно П-подібнимми швами за Коротким В.М.;

г) операція Паціори М.Д. – прошивання і перев'язка окремими лігатурами кровоточивих вен кардіального відділу шлунка і стравоходу з боку слизової оболонки;

д) резекція дистальної частини стравоходу і проксимального відділу шлунка;