- •4.1. Основні типи торговельної політики
- •4.2. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •1. За способом стягування:
- •2. За об'єктом обкладання:
- •3. За характером:
- •4. За походженням:
- •5. За типом ставок:
- •6. За способом обчислення:
- •4.3. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •5.2. Світові товарні ринки
- •Світові ринки сировинних товарів
- •5.3. Послуги та їх класифікація в міжнародній торгівлі
- •Стан та структура світового ринку комерційних послуг
- •6.1. Сутність та форми міжнародного руху капіталу
- •6.2. Прямі іноземні інвестиції
- •Наслідки прямих іноземних інвестицій
- •6.3. Міжнародні портфельні інвестиції
- •6.4. Міжнародний рух позичкового капіталу Сутність міжнародного кредитування
- •Основні форми міжнародного кредитування
- •Нові форми кредитування
- •Міжнародна заборгованість
- •7.1. Тнк, як головний суб’єкт світогосподарських відносин
- •7.2. Загальні тенденції руху прямих іноземних інвестицій тнк
- •Новітні тенденції в структурі міжнародної інвестиційної діяльності тнк
- •8.1. Причини міжнародної міграції робочої сили
- •8.2. Основні етапи міжнародної міграції робочої сили
- •8.3. Сучасні центри притягання робочої сили
- •8.4. Наслідки переміщення трудових ресурсів
- •9.1 Сутність та форми міжнародного технологічного обміну
- •II. Нематеріальні види технологій:
- •9.2. Міжнародна ліцензійна торгівля
- •9.3. Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами
- •10.1 Національнаекономіка як об’єктсвітовоїекономічноїсистеми
- •10.2. Регіональний та типологічний підходи до класифікаці їкраїн світу
- •11.1. Сутність інтеграційних процесів
- •11.2. Рівні міжнародної економічної інтеграції
- •І. Європейський Союз
4.1. Основні типи торговельної політики
Регулювання міжнародної торгівлі припускає цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами. До основних цілей зовнішньоторговельної політики відносяться:
зміна обсягу експорту й імпорту;
зміна структури зовнішньої торгівлі;
забезпечення країни необхідними ресурсами;
зміна співвідношення експортних та імпортних цін.
Розрізняють три основних підходи до регулювання міжнародної торгівлі:
система односторонніх заходів, за якої інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в односторонньому порядку без узгодження з торговим партнером;
укладення двосторонніх угод, у яких узгоджуються заходи торгової політики між торговими партнерами;
укладення багатосторонніх угод.
Основною рисою державного регулювання міжнародної торгівлі є можливість застосування у взаємодії двох різних типів зовнішньоторговель-ної політики: лібералізації (політики вільної торгівлі) і протекціонізму.
Під свободою торгівлі розуміється державна політика мінімального державного утручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції, а під протекціонізмом – політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.
Свобода торгівлі сприяє економічному розвитку країни і світової економіки в цілому, оскільки дає змогу повністю використати потенціал кожної країни, стимулює конкуренцію і обмежує монополію, розширює коло товарів і послуг, пропонованих споживачам.
Проведення політики протекціонізму сприяє розвитку в країні певних галузей виробництва; часто є необхідною умовою індустріалізації аграрних країн; скорочує безробіття. Однак усунення іноземної конкуренції послаблює зацікавленість вітчизняних виробників у підвищенні ефективності виробництва.
Для протекціонізму характерні такі форми:
селективний протекціонізм, спрямований проти окремих країн чи товарів;
галузевий протекціонізм, що захищає певні галузі;
колективний протекціонізм, що проводиться економічними інтеграційними об'єднаннями країн у відношенні країн, що до них не входять;
прихований протекціонізм, який здійснюється методами внутрішньої економічної політики.
Основні аргументи обмеження зовнішньої торгівлі:
Необхідність забезпечення оборони. Захист у мирний час галузей, необхідних для військового виробництва, з тим, щоб під час війни не залежати від зарубіжних постачальників.
Збільшення внутрішньої зайнятості. Серйозною причиною застосування протекціоністських заходів є безробіття. Безробітні утворюють групу тиску на підтримку обмеження імпорту як умови збільшення зайнятості всередині країни.
Диверсифікація заради стабільності. Торговельні бар'єри необхідні для промислової диверсифікації, котра лежить в основі зменшення залежності країни від соц.-економічної і політичної кон'юнктури, яка складається на світових ринках тих чи інших продуктів.
Захист молодих галузей. Виробництво стає конкурентоспроможним лише через деякий час. Підприємства галузі повинні досягти конкурентного рівня витрат виробництва за рахунок ефекту масштабу виробництва з часом, підвищення кваліфікації і досвіду працівників тощо, і лише тоді можна зняти протекціоністські заходи.
Захист від демпінгу Демпінг, або продаж товарів нижче від собівартості, застосовується, як правило, для усунення конкурентів, захоплення монопольного становища і в подальшому зниження цін.
Дешева іноземна робоча сила. За допомогою протекціонізму вітчизняні фірми і робітники можуть бути захищені від руйнівної конкуренції з боку тих країн, де низька заробітна плата.