4.3. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Нетарифні обмеження можна класифікувати за групами:

До кількісних обмежень відносяться квотування, ліцензування, «добровільні» обмеження експорту.

Квотування. Квота – це кількісна міра обмеження експорту чи імпорту товару визначеною кількістю або сумою на певний проміжок часу. Квота, встановлена в розмірі рівному 0, означає ембарго, тобто заборо­на на імпорт чи експорт.

Ліцензування. Ліцензія – це дозвіл, виданий державними органами на експорт чи імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.

«Добровільне» обмеження експорту (ДОЕ) – це кількісне обмеження експорту, засноване на зобов'язанні одного з торгових партнерів обмежити (чи не розширювати) обсяг експорту.

До прихованих видів відносяться:.

Технічні бар'єри являють собою національні стандарти якості, санітарні обмеження, вимоги до упакування і маркування товарів і т.п.

Внутрішні податки і збори. Державні і місцеві органи влади можуть встановлювати на імпортні товари податок на додану вартість, акцизний збір, портові збори і т.п. з метою підвищення їхньої ціни і скорочення конкурентоспроможності на внутрішньому ринку.

Державні закупівлі. Політика в рамках державних закупівель полягає в тому, що державні органи і підприємства повинні купувати визначені товари тільки в національних фірм, навіть якщо ці товари дорожчі від імпортних.

Вимоги про вміст місцевих компонентів. Цей метод припускає законодавче встановлення частки кінцевого продукту, що повинна вироблятися місцевими виробниками, у випадку призначення товару для продажу на внутрішньому ринку.

До фінансових методів торгової політики належать:

Демпінг – це експорт товарів за цінами, нижчими від собівартості, чи, принаймні, за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку. Спорадичний демпінг – це епізодичний продаж несподіваних надлишків товару на світовому ринку за нижчими цінами, ніж на внутрішньому ринку. Постійний демпінг – це довгостроковий продаж товару на світовому ринку за нижчою ціною, ніж на внутрішньому ринку.Хижацький (навмисний) демпінг – це тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витиснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін.

Субсидії. Уряди багатьох країн для розвитку певних галузей і проведення необхідної експортної політики використовують субсидування, тобто здійснюють державні дотації виробникам при їхньому виході на світовий ринок

Експортні кредити. Для приховання експортних субсидій уряди вико­ристовують експортне кредитування, що передбачає фінансове стимулю­вання державою розвитку експорту вітчизняними товаровиробниками.

5.2. Світові товарні ринки

На світових товарних ринках здійснюється торгівля промисловими та сировинними товарами. Національні ринки конкретних товарів, які утворюють світовий товарний ринок, мають певну специфіку. Для світового ринку характерна множинність застосовуваних цін, тобто наявність ряду цін на той самий товар або товари однакової якості в одній і тій самій сфері обертання (експортні, оптові, роздрібні), на однаковій транспортній базі. При виокремленні з безлічі цін світової ціни застосовують, як правило, два критерії:

• за цією ціною проходять великі комерційні угоди;

• світовими визнаються ціни угод, зроблених у найважливіших центрах світової торгівлі, таких як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо.

Таким чином, світові ціни – це ціни реалізації товарів на світовому ринку.

При визначенні рівня цін орієнтуються на опубліковані і розрахункові ціни.

Розрахункові ціни застосовуються до нестандартного устаткування і розраховуються фірмами експортерами.

При проведенні аналізу світових цін їх поділяють на дві групи: ціни на продукцію обробної промисловості і на сировину.

На продукцію обробних галузей світовими цінами виступають, зазвичай, експортні ціни великих фірм-виробників і їх експортерів. Базою експортних цін є ціни на внутрішньому ринку, що розраховуються за методами повних і прямих витрат.

Відповідно до методу повних витрат, підсумовуються всі витрати (матеріали, робоча сила, непрямі витрати), пов'язані з виробництвом продукції. До них додається величина очікуваного прибутку і визначається доход, очікуваний від реалізації продукції. Розділивши величину очікуваного доходу на щомісячний випуск продукції, одержуємо фабричну ціну одиниці виробу.

Більш повний облік умов ринку на початковій стадії формування ціни забезпечує метод прямих витрат. Він заснований на розподілі всіх витрат на накладні (постійні) і прямі (змінні) витрати За методом прямих витрат визначається кілька варіантів передбачуваних цін і відповідні передбачувані обсяги продаж. Потім підраховується сума прямих витрат і визначається «маржинальний» (доданий) прибуток на одиницю продукції (різниця між цінами реалізації і змінними витратами), а далі – на весь обсяг прогнозованих продаж за передбачуваною ціною. Потім з отриманого сумарного «маржинального прибутку», віднімаються постійні витрати і визначається розмір доходу від реалізації продукції.

При формуванні світових цін на сировинні ресурси основну роль відіграють не величина внутрішніх витрат, а:

• співвідношення попиту та пропозиції на ринку сировинних товарів;

• поєднання цін пропозиції основних виробників (експортерів) і біржових котирувань або цін аукціонів;

• множинність цін основних виробників (експортерів), що визначаються специфікою регіональних ринків, розходженням у використанні валюти при розрахунках, порушенням балансу попиту та пропозиції на сировинні товари;

• особлива роль держави чи груп держав – провідних експортерів і/чи імпортерів відповідних товарів у формуванні світових цін.

У структурі міжнародної торгівлі промисловими товарами переважає торгівля машинами, устаткуванням і транспортними засобами (приблизно 51,5%), на другому місці – промислові вироби розділів 6 і 8 – (35,82%) і на третьому – хімічні товари (12,68%).

Для міжнародної торгівлі промисловими товарами характерні такі особливості, які зумовлені новими вимогами ринку:

• зниження життєвого циклу більшості видів товарів;

• зростання виробництва високотехнологічних виробів;

• спостерігається процес постійної диверсифікованості виробництва на дрібніші галузі і підгалузі;

• розвиток внутрішньогалузевої торгівлі, що витісняє традиційну міжгалузеву;

• перехід від одиничних до системних продажів;

• підвищення вимог до техніко-економічних показників виробів;

• машинно-технічна продукція повинна відповідати вимогам Міжнародної організації стандартів.

На світовому ринку промислових товарів, здійснюється торгівля машинно-технічною продукцією (готовою продукцією, продукцією в розібраному вигляді і комплектним устаткуванням).

Для міжнародної торгівлі готовою продукцією характерні особливості:

• зростання обсягу світового виробництва готових виробів;

• випереджаюче зростання експорту готових виробів;

• реальне постачання, супровідні сервісні послуги.

Розвиток міжнародної торгівлі машинно-технічною продукцією в розібраному вигляді обумовлений особливостями міжнародного поділу праці в сучасних умовах.

Експорт готової продукції в розібраному вигляді підвищує її конкурентоспроможність; допомагає перебороти різні митні й адміністративні протекціоністські бар'єри, спрямовані на обмеження імпорту готової продукції.

Така форма торгівлі часто проходить по внутрішніх каналах тієї чи іншої транснаціональної корпорації (ТНК).

Розвиток міжнародної торгівлі комплектним устаткуванням пов'язаний з виникненням і функціонуванням ринку комплектних об'єктів (товарів-об'єктів).