Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
медж.экономика.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
25.08.2019
Размер:
221.18 Кб
Скачать

9.3. Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами

Інжиніринг – це комплекс інженерно-консультаційних послуг щодо використання технологічних та інших науково-технічних розробок. Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг щодо:

  • підготовки виробництва

  • забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу);

  • забезпечення реалізації продукції;

  • обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об'єктів.

Основними чинниками, що впливають на розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг, є:

  • прискорення науково-технічного прогресу;

  • зростання обсягу державних і приватних інвестицій;

  • наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку інжинірингових послуг;

  • високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів.

  • прагнення великих ТНК до зовнішньоекономічної експансії, тобто розширення сфер впливу;

  • збільшення числа великих інженерних фірм з великими оборотами і широкою сферою діяльності, створення національних і міжнародних асоціацій інженерних фірм, що сприяють розвитку інжинірингу.

До особливостей ринку інжинірингових послуг як ринку технологій належать:

  • результати торгівлі інжиніринговими послугами втілені не в речовинній формі продукту, як це має місце при торгівлі технологією, а в деякому корисному ефекті;

  • об'єктом купівлі-продажу є послуги.

10.1 Національнаекономіка як об’єктсвітовоїекономічноїсистеми

Національнаекономікаявляє собою народногосподарський комплекс країни, щохарактеризуєтьсягалузевою і територіальною структурою, системою управління та певнимисоціально-економічнимивідносинами. Важливоюознакоюекономічногопотенціалукраїни є галузева структура економіки.

Останнім часом поширюєтьсятака схема галузевоїструктури: первинні, вторинні й третиннігалузі. До первинного блоку (або сектору) належитьсільське й лісовегосподарство, рибальство, видобувнапромисловість. До вторинного — обробнапромисловість й будівництво. Третинний блок охоплює сферу послуг. Інодівизначають ще й четвертинний — інформаційний — сектор, виокремлюючи інформаційні послуги з третього блоку. З огляду на динаміку означених секторів в економічній науці поширилися уявлення про три типиекономічногорозвитку, щопослідовнозмінюють один одного: доіндустріальний (аграрний), індустріальний і постіндустріальний (інформаційний).

10.2. Регіональний та типологічний підходи до класифікаці їкраїн світу

Є декілька способів класифікації країн залежно від обраного критерію. Найчастіше користуютьс ядвома схемами: регіональною і типологічною, яка ґрунтується на критерії економічного розвитку.

Регіональний підхід полягає в групуванні країн за географічною ознакою. Виокремлюються великі регіони, які містять компактно розташовані країни, що мають спільні риси в природних умовах, особливостях історичного і культурного розвитку. Виходячи з цих критеріїв виокремлюються такі регіони: Західна Європа, Центральна Європа. Східна Європа. Південно –Західна Азія. Центральна Азія. Південна Азія. Далекий Схід. Південно-Східна Азія. Австралія і Океанія. Північна Африка. Західна Африка. Східна Африка:. Північна Америка:.Латинська Америка.

Типологічний підхід до класифікаці їкраїн світувраховує, перш за все, дві основні характеристики: показники рівня економічного розвитку і соціально-економічну структуру країни.

Найбільшзагальний характер має класифікація, запропонована ООН. Вона виокремлює такі групи країн:

• економічно розвинуті країни (іноді – індустріальнорозвинуті);

• країни, щорозвиваються (з виокремленнямновихіндустріальних і найменшрозвинутихкраїн);

• країни з транзитивноюекономікою;

• соціалістичнікраїни (абокраїни з командно-адміністративноюекономікою).

Щоб уникнути розмитості, невизначеності меж між різними типами, Всесвітній банк запропонував кількісний критерій, а саме, - душовий показник ВВП. За його схемою виокремлюються чотири типии країн:

• високорозвинуті країни (ВВП на душу населення понад 20 тис.дол.);

• країни вище середнього рівня розвитку (10-20 тис. дол.);

•країнинижчесередньогорівнярозвитку (5-10 тис. дол.);

• біднікраїни (менше 5 тис.дол.).