- •4.1. Основні типи торговельної політики
- •4.2. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •1. За способом стягування:
- •2. За об'єктом обкладання:
- •3. За характером:
- •4. За походженням:
- •5. За типом ставок:
- •6. За способом обчислення:
- •4.3. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •5.2. Світові товарні ринки
- •Світові ринки сировинних товарів
- •5.3. Послуги та їх класифікація в міжнародній торгівлі
- •Стан та структура світового ринку комерційних послуг
- •6.1. Сутність та форми міжнародного руху капіталу
- •6.2. Прямі іноземні інвестиції
- •Наслідки прямих іноземних інвестицій
- •6.3. Міжнародні портфельні інвестиції
- •6.4. Міжнародний рух позичкового капіталу Сутність міжнародного кредитування
- •Основні форми міжнародного кредитування
- •Нові форми кредитування
- •Міжнародна заборгованість
- •7.1. Тнк, як головний суб’єкт світогосподарських відносин
- •7.2. Загальні тенденції руху прямих іноземних інвестицій тнк
- •Новітні тенденції в структурі міжнародної інвестиційної діяльності тнк
- •8.1. Причини міжнародної міграції робочої сили
- •8.2. Основні етапи міжнародної міграції робочої сили
- •8.3. Сучасні центри притягання робочої сили
- •8.4. Наслідки переміщення трудових ресурсів
- •9.1 Сутність та форми міжнародного технологічного обміну
- •II. Нематеріальні види технологій:
- •9.2. Міжнародна ліцензійна торгівля
- •9.3. Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами
- •10.1 Національнаекономіка як об’єктсвітовоїекономічноїсистеми
- •10.2. Регіональний та типологічний підходи до класифікаці їкраїн світу
- •11.1. Сутність інтеграційних процесів
- •11.2. Рівні міжнародної економічної інтеграції
- •І. Європейський Союз
Новітні тенденції в структурі міжнародної інвестиційної діяльності тнк
За останнє десятиріччя у структурі інвестиційної діяльності ТНК відбулася переорієнтація на сектор послу, частка цього сектора становить більше ніж 60% сумарного обсягу ПІІ у світі.
Змінюється також структура ПІІ в сектор послуг. Донедавна ці інвестиції спрямовувалися в основному в сектори торгівлі і фінансів. Разом з тим усе більш важливе місце починають займати такі галузі, як електропостачання, водопостачання, телекомунікації і підприємницькі послуги (включаючи корпоративні послуги, надані за допомогою інформаційних технологій).
ПІІ транснаціональних корпорацій в сектор послуг можуть бути пов'язані з ризиками трьох видів:
системний ризик, коли відсутність ефективного регулювання ставить приймаючу країну перед погрозою серйозної економічної нестабільності;
структурний ризик, коли інститути й інструменти, необхідні для регулювання, процесів приватизації і комунального господарства, недостатньо розвинуті й існує небезпека перетворення державних монополій у приватні;
непередбачений ризик, коли ПІІ у сфері, які є досить уразливими у соціальному або культурному плані, можуть призвести до ненавмисного заподіяння збитку.
8.1. Причини міжнародної міграції робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення відносно надлишкового працездатного населення з однієї країни в іншу на строк більший ніж один рік.
Зараз у світі намічається близько 30 млн. трудящих, які працюють за межами батьківщини, Більш половини мігрантів – вихідці з країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою.
Міжнародна міграція включає два основні взаємопов’язані процеси: еміграційний та імміграційний.
Еміграція – це виїзд робочої сили з однієї країни в іншу.
Імміграція – це в'їзд робочої сили до приймаючої країни.
Рееміграція – повернення робочої сили в країну еміграції (на батьківщину).
Основні форми міграційних процесів:
постійна міграція. Ця форма переважала до Першої світової війни і характеризувалася тим, що значні маси людей назавжди покидали свої країни і переселялись на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії тощо;
тимчасова міграція, що передбачає повернення мігрантів на батьківщину по закінченню певного строку;
нелегальна міграція, яка надто вигідна підприємцям країн-мігрантів і становить своєрідний резерв необхідної їм дешевої робочої сили.
Міжнародна міграція робочої сили зумовлена чинниками внутрішнього економічного розвитку кожної окремої країни і зовнішніми чинниками; станом міжнародної економіки в цілому та економічними зв'язками між країнами. У певні періоди рушійними силами міжнародної трудової мобільності можуть виступати також політичні, військові, релігійні, національні, культурні, сімейні та інші соціальні чинники.
Традиційно в якості основної виділяють економічну причину міжнародної трудової міграції, пов'язану з масштабами, темпами та структурою накопичення капіталу.
8.2. Основні етапи міжнародної міграції робочої сили
Історично міжнародне переміщення трудових ресурсів проходить 4 етапи.
I етап міжнародної міграції безпосередньо пов'язаний з промисловою революцією, яка здійснилась у Європі в останній третині XVIII – середині XIX ст., відбулось утворення "відносного перенаселення", що викликало масову міграцію з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії, було започатковано формування світового ринку праці.
Формування світового ринку праці сприяло:
економічному розвитку в країнах імміграції;
колонізації малозаселених районів.
II етап міжнародного переміщення трудових ресурсів охоплює період з 80-х років XIX ст. до Першої світової війни.
Значно зростають масштаби нагромадження капіталу.Високий рівень концентрації виробництва та капіталу в передових країнах (США, Великій Британії та ін.) зумовлює підвищений попит на додаткову робочу силу, стимулює імміграцію з менш розвинутих країн. Основну масу мігрантів становила некваліфікована робоча сила.
III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між двома світовими війнами.
Особливість цього етапу – скорочення масштабів міжнародної трудової міграції. Це було зумовлено такими причинами:
наслідками світової економічної кризи 1929-1933 рр.;
замкнуто-тоталітарним характером розвитку СРСР.
IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочався після Другої світової війни і триває понині.
Його характерні риси:
зростання внутрішньоконтинентальної міграції;
зростання попиту на висококваліфіковані кадри, виникнення нового виду трудової міграції, який отримав назву "відплив умів";
посилення державного і міжнародного регулювання трудової міграції.