- •Кафедра видавничої справи і міжкультурної комунікації
- •Кафедра видавничої справи і міжкультурної комунікації
- •Дніпропетровськ
- •Передмова
- •Програма лекційного курсу "Історія світового кіно"
- •1. Вступ. Кіно як мистецтво (2 год)
- •2. Передумови виникнення та перші кроки (2 год)
- •3. Пошуки мистецтва в кіношколах Європи початку XX ст (2 год)
- •4. Становлення кіноіндустрії сша. Д.У. Гріффіт (2 год)
- •5. Чарльз Спенсер Чаплін (1889-1977) (2год)
- •6. Радянське кіно 20-х років (2 год)
- •7. С. Ейзенштейн (1898-і948) (2 год)
- •8. Шляхи розвитку світового кіно в 1930 - 1940 роки (2 год)
- •9. Західноєвропейське кіно після II світової війни (2 год)
- •10.Становлення авторського кінематографа. Співвідношення його з "маскультом" (2 год)
- •11. Великі творці модерністського кіномистецтва (2 год)
- •12. Постмодернізм у світовому кіно (досягнення та перспективи) (2 год)
- •Практичні заняття (18 год)
- •Розділ п історія українського кіномистецтва
- •Тема 1.
- •Тема 3 українське поетичне кіно 60-70-х років ( 2 год)
- •Список рекомендованої літератури
- •I.Теорія кіномистецтва
- •II Історія світового кіномистецтва
- •Ш Історія кіномистецтва України
- •IV Персоналії
10.Становлення авторського кінематографа. Співвідношення його з "маскультом" (2 год)
Комерційне кіно - продукція , що, як і всі інші товари, виробляється згідно з стандартами. Нерозв’язаний конфлікт, різке відокремлення від нього кіномистецтва. Загострення цього протистояння саме в сфері кіно як масового видовища. Проблема гармонічного поєднання колективної форми його творіння з метою мистецької реалізації задуму режисера. Неухильний процес у післявоєнному суспільстві диференціації глядача, різноманітності попиту кінопродукції. Експансія на світовий кіноринок комерційної кінопродукції, переважно американської, на Сході – Індійської. Створення в деяких європейських країнах на урядовому рівні системи підтримки національного виробництва, що сприяє розквіту кіномистецтва у Франції, Англії, Угорщині тощо. Досягнення авторського кіно як творча запорука розвитку масової кінопродукції. Високе кіномистецтво, як озоновий шар земної атмосфери, захист кіномистецтва як такого. Роль міжнародних кінофестивалів (Канський, Венеціанський, Берлінський тощо).
11. Великі творці модерністського кіномистецтва (2 год)
З творами великих кінематографістів студенти знайомляться на практичних заняттях (переглядах). Але доцільно обрати одного-двох режисерів, щоб узагальнити побачене, показавши нове світосприйняття, нову естетику, що базується на інтересі до внутрішнього стану, духовного життя людини, що, кінець кінцем, є формою самовираження, самоаналізу. Найхарактернішим у цьому плані є доробок І.Бергмана та А.Тарковського. Хоча викладач може зробити свій вибір (Л. Вісконті, Л. Кавані, М. Антоніоні, А. Вайда тощо). Важливо показати, що монтажний принцип організації матеріалу вже не є в цих режисерів самодостатнім, що організація внутрішньокадрового простору висувається на перший план, що стики між кадрами не акцентуються, зовнішня дія (фабула) розвивається повільно, центр уваги пересувається на виявлення внутрішнього світу героя (автора) і глядача, що запрошують до напруженої духовної роботи - до співавторства.
12. Постмодернізм у світовому кіно (досягнення та перспективи) (2 год)
Продовження модерністського заглиблення в особистість у 70-80-ті рр. у творчості засновників цього напрямку - І. Бергмана, Л. Вісконті, А. Тарковского, А.Вайди, а також видатними майстерами дослідження "внутрішньої" людини нової генерації ( К.Кесльовський). Розповсюдження в 70-80-х рр. нового напрямку в кіно - постмодерністського. Вироблення нової художньої системи, що воліє до іронічного відображення дійсності, до гри, що, як наслідок, призводить до підкресленої умовності показу, до створення різноманітних засобів доформації початкового матеріалу, що збільшує дистанцію між реальним предметом зображення та його кінематографічним знаком. Поворот пізнього Ф.Фелліні (починаючи зі стрічки "Вісім з половиною") до постмодерністської мови. Поновлення сюрреалістської естетики в пізніх фільмах Л. Бунюеля, починаючи з "Денної красуні", що підтверджує зв’язок постмодерністського мистецтва з авангардом 20-х років. Створення особистої моделі постмодерністського кіномистецтва Вуді Алленом - моделі комедійної гри ("Зеліг"), що діаметрально протилежна трагедійно-гротесковій грі О. Сокурова ( "Скорботна нечулість"). Балансування зрілого мистецтва постмодернізму на межі високого, винахідливого мистецтва й масового видовища ( К.Тарантіно, Гілліам). Нові тенденції світового кіно - повернення до документалістської естетики, невимушеності, природності (фон Тріер.) Багатоспрямованість розвитку сучасного кінематографа.