5. Взаємодія фіскальної та монетарної політики
Зазвичай переважання фіскальних заходів прийнято вважати кейнсіанським варіантом проведення економічної політики, а більший наголос на грошово-кредитних заходах ототожнюють з монетаризмом. Практика реалізації економічної політики в західних країнах довела, що найбільш раціональним є поєднання обох напрямків регулювання. Але в його межах завжди простежується коливання в бік посилення одного чи іншого методу в залежності від економічної ситуації. Кейнсіанство більш успішно працювало в період, коли залежність між країнами була слабкішою.
Взаємозалежність країн ускладнює проведення антициклічної політики. Як зазначалося, на відміну від 60-70-х рр., коли пріоритет в макрорегулюванні був відданий фіскальній політиці, сьогодні більшість економістів вважають, що найголовніші монетарні механізми регулювання як більш гнучкі та ефективні.
Але зміну пріоритетів не слід сприймати буквально. В умовах глобалізації та фінансової взаємозалежності швидшою реакцією відрізняється монетарна політика, а пізніше до неї додається «тяжка артилерія» - бюджет з його податками та видатками.
Цікаво проаналізувати макроекономічну політику ще під час попереднього спаду 2001-2003 рр., що прийшов на зміну тривалому економічному зростанню. В таблиці можна побачити результати проведення цієї політики.
Таблиця 8.11
Динаміка основних інструментів макроекономічної політики
|
Дефіцит бюджету, % до ВВП |
Ставка відсотку по короткостроковим позикам у середньому за період |
||||
2001 |
2002 |
2003 |
2001 |
2002 |
2003 |
|
США |
-0.5 |
-3.4 |
-4.6 |
3.7 |
1.8 |
1.4 |
Єврозона |
-1.6 |
-2.3 |
-2.5 |
4.2 |
3.3 |
2.3 |
Японія |
-6.1 |
-7.1 |
-7.7 |
2.3 |
0.1 |
0.0 |
Зверніть увагу на Японію. Там криза тривала практично всі 1990-ті роки (1992-2002 рр.), мала дефляційний характер (чого не спостерігалося з часів Великої депресії). Пригадайте з курсу макроекономіки, як це впливає на проведення фіскальної та монетарної політики. Втім, японському центральному банку вдалося вирішити проблему неефективної монетарної політики, З успіхом було випробувано нетрадиційне поєднання грошової експансії на макрорівні та санації банків та компаній на мікрорівні.
Остання криза почалася в США як іпотечна у 2007 р. та перетворилась у світову фінансову у 2008 р. Заходи макрорегулювання були вжиті своєчасно. Але темпи зростання економіки уповільнилися за умов інфляційної загрози. Цікаво проаналізувати, чому віддався пріоритет.
В Єврозоні більше боялися інфляції. В першій половині 2007 р. ставка рефінансування ЄЦБ була підвищена з 3,5 до 4%. ФРС, починаючи з вересня 2007 р., неодноразово знижувала ставку, довівши до кінця 2008 р. до 2%. Одночасно урядом були вжиті заходи з метою стимулювання споживчого попиту. У подальшому ФРС ще знизила облікову ставку та залишила її майже на нулі (0%-0,25%), для стимулювання економічного зростання викупала державні облігації. З тією ж метою адміністрація президента домовилася з республіканцями про податкові та соціальні пільги для американців.
Глобалізація, що породила взаємозалежність, вимагає і нових інструментів - координації на рівні урядів, центральних банків, міжнародних інститутів. У жовтні 2008 р. провідні центробанки світу пішли на безпрецедентний шлях - ФРС, ЄЦБ, Банк Англії, Банк Канади та Банк Швеції синхронно знизили облікові ставки на 0,5% для боротьби з фінансовою кризою. Наступного дня їхній приклад наслідували центробанки Швейцарії, Китаю, Південної Кореї та Тайваню. Ніколи раніше центробанки не знижували облікову ставку одночасно і за спільною угодою. На той час розгортання кризи знизило ціни на сировину та енергоносії, що зменшило інфляційні ризики. З іншого боку, суттєво зросли ризики для економічного зростання.
Але подібна координація залишається найскладнішим завданням через відмінності в інтересах та цілях. Переконатися в цьому цікаво на прикладі ЄС.
Ще в 1990-х рр. (до введення європейської валюти) деякі економісти (Р.Дорнбуш, П.Кругман та ін.) попереджали про можливі проблеми зони євро (саме ті, які зараз можна спостерігати). «Європейським аутсайдерам може знадобитися м’яка монетарна політика, але цьому будуть чинити спротив Франція та Німеччина, інфляція для яких не буде бажаною». Тобто одночасно одним країнам може знадобитися проведення політики дешевих грошей, іншим же – політики дорогих грошей. Протягом кількох років перед кризою в Іспанію, Італію, Грецію перетікали інвестиції – підприємців приваблював швидкий розвиток цих економік та зростання ринку нерухомості. Зарплати в цих країнах зростали швидше, ніж в Німеччині та Франції. Через спад 2008 р. попит на продукцію, вироблену іспанськими, італійськими, грецькими фірмами, впав. Приватні фірми при цьому віддавали перевагу скороченню персоналу, а не зниженню зарплати (пригадайте рівні безробіття в цих країнах).
У цих умовах може допомогти м’яка монетарна політика: зростання цін при незмінних зарплатах знижує витрати фірм (і їм не потрібно стількох звільняти), робить дешевшим державний борг. Ця політика була потрібна аутсайдерам, але лідери ЄС не були в ній зацікавлені. До речі, не могли країни, що найбільше постраждали від кризи, скористатися і девальвацією валюти. Грошовий союз без фіскального і політичного виявився дуже крихким та ненадійним.
Облікові ставки країн світу та обсяг ВВП
|
http://confinex.ru/default.aspx
Ще у вересні 2010 р. були визначені ключові пункти реформи ЄС в сфері фінансового сектору, узгоджені з Європарламентом (заходи щодо посилення контролю за держбюджетами). Відтепер проекти державних кошторисів будуть спочатку направлятися на розгляд Європейської комісії, а лише потім національних парламентів. Дана ініціатива отримала назву «Європейський семестр», вона почала діяти з березня 2011 р. Сподіваються, що вона дозволить покращити бюджетну дисципліну в Європі.
ДЗ:Проаналізуйте, чи можна сказати, що в Україні проводилася:
1992-1995 – м’яка фіскальна та м’яка монетарна політика;
1996-1999 - м’яка фіскальна та жорстка монетарна політика;
2000-2007- жорстка фіскальна та жорстка монетарна політика.