Зміст заняття

На занятті вивчаються питання, які відносяться до симптомологіі гострого та хронічного бронхіту,бронхоектатичноі хвороби. Загальноклінічна семіотика цих захворювань базується на роз’ясненні скарг хворого, анамнеза його хвороби, загального анамнезу і анамнезу життя, а також даних об’ективного дослідження хворого (огляду, перкуссіі, аускультаціі) та спеціальних методів лабораторного дослідження.

При визначенні паспортних даних звертається особлива увага на вік хворого , його професію та місце життя, оскільки відомо, що захворювання органів дихання частіше зустрічаеться у дітей та людей похилого віку, які проживають чи працюють в умовах підвищенноі забрудненості повітря, охолодження та ін.

Провідною скаргою хворого на гострий бронхіт є кашель, нерідко нападоподібний, болісний, спочатку сухий, потім з виділенням слизового та слизисто-гнійного харкотиння.

Надсадний лаючий кашель, обумовлений запаленням слизової оболонки трахеї, бронхів слід рознізняти від надсадного малопродуктивного кашлю, який є результатом порушення бронхіальноі прохідності – симптом бронхіальноі обструкціі. Слід пам’ятати, що в дрібних бронхах рецептори кашльового рефлексу відсутні, тому при дистальних бронхітах патологічний процес перебігає без кашлю, проявляючись в основному задишкою. Кашльовий рефлекс нерідко вгасає у тяжкохворих з вираженою дихальною недостатністю, при розвитку бронхоектазів, значною кількістю гнійного харкотиння.

Задишка – характерна ознака дистального бронхіту. Вона корелює з вираженістю обструктивного синдрому. У наш час відомі наступні причини бронхіальноі обструкціі:

1. Бронхоспазм, який проявляється виникненням чи посиленням задишки аж до ядухи, появою нападоподібного кашлю і свистячого дихання.

2. Запальний набряк бронхіальної стінки, який розвивається на фоні підвищення температури, значної слабкості, зміни ряду показників крові (лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, збільшення вмісту сіалових кислот, СРБ і ін.)

3. Гіпер- та дискренія, які проявляються збільшенням кількості харкотиння чи зміною її реологічних властивостей.

4. Гіперпластичні зміни, потовщення слизового та підслизового шарів, стенозування та облітерація із наступним зменшенням числа повітроносних шляхів (рарефікація)

5. Гіпотонічна дискінезія трахеї і крупних бронхів внаслідок втрати еластичних властивостей з явищами пролабування мембранозної частини в просвіт дихальних шляхів. В клінічній картині домінуючими є напади кашлю чи задухи, які виникають раптово при фізичному навантаженні чи після декількох кашльових поштовхів, які не купуються бронхолітиками

6. Колапс дрібних бронхів (на видиху внаслідок зниження чи втрати легенями еластичних якостей)

Виявлення обструкціі бронхів – завдання, насамперед, функціональної діагностики. З клінічних проявів слід звернути увагу на жорстке везикулярне дихання з подовженим видихом і сухі свистячі хрипи високого тембру особливо на видиху, які є ознакою залучення в патологічний процес дрібних бронхів. У хворих із проксимальним бронхітом при аускультації виявляється жорстке дихання і сухі хрипи низького тембру, які краще вислуховуються на вдосі.

Огляд, пальпація, перкусія грудної клітки, рентгенологічне дослідження легень будь-яких характерних змін не виявляють.

З боку крові – помірний лейкоцитоз, прискорене ШОЕ.

Основні клінічні синдроми гострого бронхіту: