1. Первісні люди та спосіб їх життя. Неолітична революція.

Висвiтлюючи перше питання, слiд дати коротку характеристику основних етапiв формування людського суспiльства. Потрiбно зазначити, що на територiї сучасної України найдавнiшi люди з’явилися ще в перiод стародавнього кам’яного вiку (палеолiту) близько 1 млн. рокiв тому.

Вони жили невеликими групами, що утворювали т.зв. первiсне людське стадо, користувалися вогнем, вмiли застосовувати камiння i дерев’янi палицi,а також виготовляти примiтивнi знаряддя працi (гостроконечники, рубила, скребла тощо).

Основним заняттям первiсних людей було полювання на диких тварин та збиральництво. На сучаснiй територiї України виявлено чимало слiдiв їх дiяльностi: на Закарпаттi, Житомирщинi, Донбасi, в Криму.

Близько 35000 рокiв тому на змiну пiтекантропу й неандертальцю, якi жили в ранньому палеолiтi, з’явився новий тип людини, що вже належав до сучасного фiзичного типу – «Homo sapiens», або «людина розумна». В Європi його ще називають кроманьйонцем, за назвою грота Кроманьйон (Францiя), де вперше було знайдено 5 кiстякiв цього типу.

Технiка виготовлення знарядь працi й господарство кроманьйонцiв досягли вищого, нiж у неандертальцiв, ступеня розвитку. Вони виготовляли рiзноманiтнi знаряддя з каменю та кiстки, прикраси, статуетки, що нагадують людину, фiгури тварин. Основним джерелом добування їжi було полювання на великих тварин – мамонта, зубра, бiзона, носорога, печерного ведмедя. Мисливська зброя стала досконалiшою – з’явилися дротики, гарпуни, списокидалки.

Кроманьйонці. Прийшли доЄвропи з Африки 40 тис. років назад, Це перші люди, чий скелет виглядав цілком сучасно. Назва кроманьйонці узято від назви грота Кро-маньон (Cro-magnon), у Франції.

Кроманьйонці. Прийшли до Європи з Африки 40 тис. років назад, це перші люди, чий скелет виглядав

цілком сучасно. Назва кроманьйонці узято від назви грота Кро-маньон (Cro-magnon), у Франції.

У цю ж епоху склався родовий лад i вiдбулася племiнна органiзацiя суспiльства. Рiд стає основною суспiльною ланкою i об’єднує родичiв по материнськiй лiнiї, що свiдчить про виникнення матрiархату. Вiн не означав головної ролi жiнки у виробничiй сферi, однак жiнка оберiгала вогонь, житло, дiтей.   Виникли давнi форми релiгiйних вiрувань: анiмiзм – культ предкiв i шанування померлих; магiя – вiра в те, що заклинаннями та обрядами можна вплинути на хiд подiй; тотемiзм – вiра в спiльного для конкретного колективу предка зi свiту тварин чи рослин; фетишизм – поклонiння предметам неживої природи. Кроманьйонцi продовжували споруджувати житла на зразок чуму чи яранги, а також землянки i напiвземлянки. В Українi їх залишки виявленi поблизу сiл Мезина на Чернiгiвщинi й Межирiччя на Канiвщинi. Нових досягнень людське суспiльство здобуло в епоху середнього кам’яного вiку (мезолiту), який тривав з XII до VI тиС. до н.е. У результатi потеплiння складалися ландшафтно-географiчнi зони, близькi до сучасних. Змiнився рослинний i тваринний свiт. Вiдповiдно до цього змiнювалися i умови життя людей, зокрема добування ними їжi, – що стало поштовхом до виготовлення складнiших знарядь працi. Були створенi вироби для обробки дерева – долото, сокира, тесло; нові знаряддя з кiстки та дерева (ножi, кинджали, списи) з крем’яними пластинами.

Надзвичайно важливим досягненням цього часу є винайдення лука i стрiли – першої «механiчної» зброї дистанцiйної дiї.    Крiм мисливства одним iз основних занять стає рибальство. З’явилися рiзноманiтнi пристосування для ловлi риби, а також човни, видовбанi з цiльних стовбурiв дерев, та весла.На дану епоху припадає початок приручення диких тварин, насамперед собаки, потiм – свинi. У межах країни виявлено сотнi мезолiтичних поселень i стiйбищ – бiля сiл Бiлолiсся, Гиржеве, Мирне на Одещинi, Осокорiвка в Надпорiжжi, в Криму. Завершальною стадiєю кам’яного вiку стала епоха неолiту (нового кам’яного вiку), котра тривала з VI по III тиС. до н.е. й характеризувалася великими змiнами в економiцi.

Поряд з традицiйними її формами – мисливством, рибальством i збиральництвом – зароджуються й поширюються новi – скотарство i землеробство.

Кроманьйонці. Прийшли до Європи з Африки 40 тис. років назад, це перші люди, чий скелет виглядав цілком сучасно. Назва кроманьйонці узято від назви грота Кро-маньон (Cro-magnon), у Франції.

Процес переходу вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих був якiсно новим етапом в iсторiї людства, який сучаснi вченi називають «неолiтичною революцiєю».

Для виготовлення знарядь працi продовжує використовуватися традицiйна сировина – камiнь, кiстка, рiг, дерево. Але з’являються новi методи їх обробки – крiм простого оббивання ще й пиляння, шлiфування та примiтивне свердлiння.      Одним з важливих досягнень стає виготовлення глиняного посуду. Випалена на вогнi глина була першим штучним матерiалом, котрий створила людина.    У соцiальному аспектi неолiтична епоха була часом розквiту родового ладу. Основу виробничих вiдносин становила спiльна власнiсть роду на знаряддя та продукти працi. На сьогоднi в Українi в долинах Днiпра, Сiверського Дiнця, Пiвденного Бугу, Днiстра, Десни, Прип’ятi та iнших рiк виявлено близько 500 неолiтичних поселень.

      2. Землеробські племена. Трипільська культура.

Якiсно новим перiодом розвитку первiсного суспiльства став мiдно-кам’яний вiк (енеолiт), який в межах України датується IV-III тиС. до н.е. У цей час з’являються першi металевi вироби – мiднi та золотi. Основним заняттям населення стають землеробство i скотарство. Зароджується орне землеробство з використанням тяглової сили бика. Було винайдено колесо, а вiдтак з’являється колiсний транспорт.    Необхiдно наголосити, що серед енеолiтичних племен на територiї сучасної України провiдне мiсце посiдали хлiборобськi племена Трипiльської культури. Поширена на територiї вiд пiвденно-схiдного Прикарпаття до Днiпра ця культура розвивалася протягом IV-III тис. до н.е.    Основою життєдiяльностi трипiльських племен було орне землеробство, а також скотарство. Надзвичайно високий рiвень мали домашнi виробництва й общиннi ремесла, особливо гончарство та металообробка. За етнографiчними ознаками Трипiльська культура дуже близька й подiбна до української, проте повнiстю ототожнити їх наука не наважується.

Трипільські жінки у безрукавному одязі

На змiну енеолiтичному вiковi прийшов бронзовий (II – поч.I тис. до н.е.), характерною рисою якого було поширення виробiв з бронзи. У сучасних межах України бронзовий вiк характеризується передусiм швидким розвитком скотарства i землеробства, що сприяло процесу видiлення скотарських племен з середовища землеробських. Це був перший великий суспiльний подiл працi.    Розвиток скотарства, землеробства, ремесла та обмiну привiв до значних змiн у стародавньому суспiльствi. Головну роль в господарському життi стали вiдiгравати чоловiки. Внаслiдок цього утворилася патрiархальна органiзацiя суспiльства. Господарською основою стала патрiархальна сiм’я, що складалася з кiлькох поколiнь родичiв по батькiвськiй лiнiї.    Освоєння виробництва залiза на поч. I тиС. до н.е. сприяло дальшому розвитковi суспiльства. Завдяки поширенню рiзних ремесел та успiхам землеробства вiдбувся другий великий суспiльний подiл працi: ремесло вiдокремилося вiд землеробства. Посилилася майнова та соцiальна диференцiацiя суспiльства, створивши необхiднi передумови для виникнення станово-класових вiдносин та держави.