- •Навчальний посібник: історія україни
- •1. Первісні люди та спосіб їх життя. Неолітична революція.
- •3. Становлення I розвиток державотворчої традицiї на територiї України: кiммерiйцi, скiфи, сармати, античнi мiста-держави Пiвнiчного Причорномор’я.
- •5. Український народ – автохтон на своїй землі?
- •Додатковий матеріал. Походження українців
- •Розділ і. Україна на початку хх ст.
- •Тема 2. Українські землі на межі століть (кінець хіх - початок XX ст.)
- •1.1. Соціально-економічний розвиток України
- •1.2 Утворення політичних партій і рухів
- •1.3 Україна в роки першої російської революції 1905-1907 років
- •1.4 Посилення політичної реакції в Україні після поразки революції
- •1.5 Столипінська аграрна реформа та її здійснення в Україні
- •Хронологія основних подій
- •Тема 3 Україна в роки першої світової війни
- •Тема 4. Українська державність 1917-1920 pp.
- •2.1. Лютнева революція в Росії і розвиток політичних подій в Україні
- •2.2. Українська Центральна Рада: боротьба за автономію
- •2.3. Утворення унр. Українсько-більшовицька війна
- •2.4. Окупація України австро-німецькими військами. Падіння Центральної Ради.
- •2.5. Гетьманат Павла Скоропадського
- •Питання для самостійного вивчення
- •Завдання для самостійної роботи Тести для самоконтролю
- •Теми доповідей і повідомлень
- •Політичні режими і військово –політичні сили в Україні 1917-1921 років
- •Відозва Української Центральної Ради до українського народу (9 березня 1917 р.)
- •З Четвертого універсалу Української Центральної Ради (січень 1918 р.)
- •3 Політичного есе видатного українського письменника-емігранта Уласа Самчука «Крути»
- •Хронологія основних подій
- •Тема 5 культура і духовне життя в україні в 1917—1921рр
- •Тема 6. Україна в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.).
- •6.1 Політичне становище України після закінчення громадянської війни
- •6.2. Україна і утворення Союзу рср
- •6.3 Соціально-економічні перетворення в Україні на основі непу
- •6.4. Суспільно-політичне та культурне життя в Україні. Національно-культурне відродження
- •Історичні джерела
- •Термінологічний словник
- •Хронологічна таблиця
- •Тема 7. Закріплення радянської влади в україні (1929-1938 рр.)
- •7.1. Індустріалізація в Україні: завдання, труднощі, особливості,наслідки
- •7.2. Колективізація сільського господарства. Голод 1932-1933 років
- •7.3. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні. Масові репресії
- •7.4. Культурне будівництво 30-х років в Україні
- •Закон про незалежність Карпатської України 15 березня 1939р.
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Хронологічна таблиця
- •Тема 8. Західноукраїнські землі в 1921-1939 рр.
- •Західноукраїнські землі в складі Польщі;
- •Українські землі в складі Румунії;
- •Українські землі в складі Чехослваччини
- •8.1. Західноукраїнські землі в складі Польщі
- •8.2 Українські землі в складі Румунії
- •8.4 Українські землі в складі Чехослваччин
- •Тема 9 українське питання напередодні другої світової війни
- •9.2. Пакт Ріббентропа-Молотова. Входження Західної України до складу срср
- •9.3 Початок другої світової війни.
- •9.4 «Договір про дружбу та кордони» між Німеччиною та срср
- •Хронологічна таблиця
- •Тема 10. Україна в роки другої світової та великої вітчизняної воєн (1939-1945)
- •10.1 Напад фашистської Німеччини на срср. Причини поразок радянських військ на початку війни
- •10. 2. Окупаційний режим в Україні (1941-1944)
- •10. 3 Організація всенародного опору ворогові на українських землях.
- •10. 4 Визволення України від німецько-фашистських загарбників
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •9. "Новий порядок" нацистів:
- •11. У ході якої стратегічної операції почалося широкомасштабне визволення України?
- •Історичні джерела
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Розділ 3. Україна в другій половині XX ст. Національно-державне. Відродження українського народу
- •Тема 11 . Україна в повоєнне десятиріччя та в умовах десталінізації (1945-1964)
- •11.1. Урср у системі міжнародних відносин після Другої світової війни
- •11.2. Повоєнна відбудова народного господарства України
- •11.3. Голод 1946-1947 років
- •11.4. Суспільно-політичне та культурне життя республіки
- •11.5. Політичні та економічні перетворення в західноукраїнських землях
- •Питання для самостійного вивчення
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Хронологія основних подій
- •Тема 12 україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1953-1064 рр.) План
- •12.1 Соціально-політичні процеси 50-х - початку 60-х років. Хрущовська «відлига»
- •11.2 Економічний розвиток України в 50-х - на початку 60-х років
- •Питання для самостійного вивчення
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •1. Політика „десталінізації" призвела:
- •Проблемні питання
- •Історичні джерела
- •Про культ особи та його наслідки. 3 доповіді першого секретаря цк кпрс м. С. Хрущева XX з’їздові кпрс 25 лютого 1956 р.
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки Хронологія основних подій
- •Тема 13. Криза радянської системи (сер. 60-
- •13.1 Соціально-економічні процеси в Україні в 60-х - першій половині 80-х років. Спроби реформування економіки
- •13.2 Згортання демократії. Посилення бюрократизму
- •13.3. Національна політика в Україні. Посилення русифікації
- •13.4. Дисидентський рух в Україні
- •Політична обстановка на початок війни
- •Релігійний фанатизм
- •Початок війни
- •Політичне врегулювання
- •Участь українців
- •Історичні джерела Із книги п. Шелеста „Україно наша Радянська” про досягнення України за радянські часи (1970 р.)
- •Конституція урср 1978 р.
- •Глава 6
- •Біографічні довідки
- •Тема 14 україна в роки перебудови. Розпад радянського союзу та відновлення незалежності україни (1985 – 1991 рр.)
- •14. 1 Україна в роки перебудови.
- •14. 2 Піднесення демократичного суспільно-політичного життя в Україні та його наслідки для держави
- •14. 3 Утворення багатопартійної системи
- •14. 4 Проголошення незалежності України
- •14.5. Наука і культура України в 60 -80-х роках
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи Виконайте тестове завдання
- •2. Основні етапи економічних реформ у добу “перебудови”
- •Питання для самостійного вивчення
- •Проблемні питання
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Історичні джерела
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Хронологія основних подій
- •Тема 15. Україна в умовах незалежності
- •15.1. Формування законодавчих, виконавчих та судових інститутів влади незалежної України
- •15. 2 Політичний розвиток України
- •15. 3. Соціально-економічний розвиток незалежної української держави
- •15. 4 Наука і культура першого етапу незалежності в Україні
- •Хронологія основних подій
- •Тема 16 етносоціальні та культурні процеси в україні наприкінці хх-початку. Ххі ст
- •1960—1980-І роки
- •Живопис
- •Кінематограф
- •Культура незалежної України
- •Культура національних меншин України
- •Тема17 україна в сучасному світі
- •«Помаранчева революція»
- •3 Роль та місце України в сучасному світі
- •17.1 Формування передумов «Помаранчевої революції»
- •17.2 «Помаранчева революція»
- •17.3 Роль та місце України в сучасному світі
- •Хронологія основних подій
- •Тема 18 наш край у другій половині хх-початку ххі ст. Головні дійові особи української історії хх ст.
- •Керівники органів державної влади Радянської України (12.1917 – 08.1991)*
Хронологічна таблиця
1928/ 29 – 1932/33 рр. – перший п’ятирічний план розвитку народного господарства.
1929 р. – остаточне згортання непу і перехід до форсованої індустріалізації та колективізації.
10-17 листопада – проголошення курсу на суцільну колективізацію;
1929 р. початок масового „розкуркулювання”.
28 січня-3 лютого – перший Конгрес українських націоналістів у 1929 р.Відні та створення Організації Українських Націоналістів (ОУН).
1930 р. – судовий процес над „Промисловою партією” („Промпартією”) в СРСР.
1932-1933 рр. – голодомор в Україні.
13 травня 1933 р. – самогубство видатного українського письменника М.Хвильового.
7 липня 1933 р. – самогубство народного комісара освіти УСРР М.Скрипника.
1933-1937 рр. – друга п’ятирічка.18-23 січня 1934 р. – перенесення столиці радянської України з Харкова до Києва.
18 серпня 1934 р. – прийняття СРСР до Ліги Націй.
24 листопада 1934 р. – смерть М.С.Грушевського у Кисловодську.
1 грудня 1934 р. – вбивство С.М.Кірова.
5 грудня 1936 р. – прийняття „сталінської” Конституції.
25-30 січня 1937 р. – прийняття нової Конституції УРСР.
1937-1938 рр. – період найбільшого розмаху сталінських репресії в СРСР.
Тема 8. Західноукраїнські землі в 1921-1939 рр.
План
Західноукраїнські землі в складі Польщі;
Українські землі в складі Румунії;
Українські землі в складі Чехослваччини
8.1. Західноукраїнські землі в складі Польщі
Після закінчення Першої світової війни рішенням Паризької мирної конференції, а також у відповідності з Ризьким мирним договором, Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся та Холмщина опинились у складі Польщі. Закарпаття приєднала до себе Чехословаччина, а Північну Буковину та Придунайські землі - Румунія. Опинившись у складі іноземних держав західноукраїнські землі в 20-30-ті роки стали об'єктами соціально- економічної експлуатації. Уряди цих країн не виконували взятих на себе обов'язків надати українському населенню такі самі права, які мали поляки, румуни, чехи та словаки. Нехтуючи рішенням Паризької конференції польський уряд так і не надав автономії Східній Галичині, а чехословацький уряд - Закарпатській Україні.
Дискримінаційна політика особливо чітко проявилась під час утворення органів місцевого самоврядування, керівників і членів яких призначали переважно з представників польської, чеської та румунської національностей. Українці практично були позбавлені можливості займати адміністративні посади в державних установах, офіцерські посади в армії тощо.
У 20-ті роки польський уряд почав активно проводити політику денаціоналізації та ополячення українського населення регіону. У 1924 році уряд Ю. Пілсудського прийняв закон про заборону використання української мови в державних установах. Згідно з реформою школи більшість українських шкіл перетворилась на "двомовні" зі значною перевагою польської мови. У 1923 році уряд заборонив вживати слова "українець", "український" - замість них пропонувалося використовувати відносно українського населення терміни "русин" і "руський". Таким чином, польський уряд проводив політику "інкорпорації", яка передбачала створення в майбутньому однонаціональної держави шляхом примусової асиміляції національних меншин. Для реалізації цього плану на територію Східної Галичини, незважаючи на її аграрне перенаселення і хронічне безземелля селян, переселялись польські колоністи - "осадники", яким надавались кращі землі, фінансову допомогу. Це загострювало в краї міжнаціональні відносини і земельну проблему.
Польський уряд поділив країну на дві частини: "Польщу А" і "Польщу Б". До першої входили етнічні польські землі, до другої - західноукраїнські та західнобілоруські. Уряд виявляв турботу про розвиток промисловості в "Польщі А" і свідомо гальмував промислове будівництво в "Польщі Б".
Внаслідок такої політики в "Польщі А" сконцентрувалось понад 80% металообробної, електротехнічної, текстильної, хімічної, паперової промисловості, виробництва цегли, вапна і цукру. Там були зосереджена найбільша кількість водогонів, існувала найгустіша мережа залізниць і трамвайних колій, понад 80% друкарень, освітніх, культурних і лікувальних закладів.
Стан же галицьких підприємств красномовно свідчить про загальну колоніальну відсталість цих земель. 85% підприємств були дрібними, на кожному з них працювало менше ніж 20 осіб. Переважали галузі промисловості, які забезпечували високі прибутки без значних капіталовкладень: нафтовидобувна, деревообробна, харчова тощо. В економічному відношенні західноукраїнські та західнобілоруські землі перетворились на аграрно-сировинний придаток і ринок збуту Польщі.
Характерною рисою економіки західних регіонів України був її аграрний характер. Близько 80% українців - це селяни, більшість яких страждала від малоземелля. Національної буржуазії майже не було, робітничий клас був малочисельним (близько 4%). Провідну роль у громадсько-політичному житті відігравала інтелігенція, яка, на жаль, становила всього 1% від усього українського населення.
Постійним супутником життя трудящих усіх регіонів Західної України було безробіття. У період економічної кризи 1929-1933 років воно набуло небачених розмірів. У 1931-1932 роки кількість безробітних на Буковині досягла 50 тис. осіб, а в Закарпатті - 100 тис. Але й ті, хто мав роботу, жили в злиднях. Посилювалась експлуатація, зменшувалася заробітна плата.
Відсутність землі, неможливість знайти хоч яку-небудь роботу змушувала українське населення західноукраїнських земель шукати щастя в еміграції. За 1919-1939 роки більше ніж 190 тис. українців із західних регіонів емігрувало за кордон.
Колонізаторська і асиміляторська політика польської, чехословацької і румунської влад викликала рішучий опір українського народу. Українці проявляли своє невдоволення в різних формах, використовуючи легальні методи боротьби та збройні виступи. На початку 30-х років виступами протесту були охоплені майже всі райони Східної Галичини. Селяни нападали на польських поміщиків, громили і спалювали їх маєтки. У відповідь польський уряд провів масову кампанію "пацифікації" - приборкання. Загони міліції руйнували в селах українські читальні, конфісковували майно і продукти, проводили публічні розправи з повстанцями. Більше двох тисяч осіб було заарештовано і кинуто до в'язниць. Врешті-решт кампанія "пацифікації" отримала міжнародний резонанс, спричинила скандал, але становище західноукраїнського населення не поліпшилось.
Найбільш поширеною була легальна боротьба. У Східній Галичині українці створили 12 політичних партій. Загострення міжнаціональних конфліктів сприяло активізації їх діяльності. У Галичині найбільш впливовим було міжпартійне Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) під керівництвом Д. Левицького. Воно утворилось у 1925 році і виступало за досягнення Україною самостійності без використання терористичних методів. Це було об'єднання інтелектуальної еліти краю, яка виступала за демократичний розвиток української держави. Члени об'єднання контролювали численні українські фінансові, кооперативні і культурні установи. Партія користувалась підтримкою місцевого українського населення: на виборах вона отримала більшість українських мандатів у сеймі. У другій половині 30-х років керівництво УНДО поступово зблизилося з правлячими колами Польщі і пішло на компроміс. Об'єднання відмовило від боротьби за територіальну автономію краю, а уряд обіцяв припинити переслідування українських демократичних організацій, утиски православного духовенства, сприяти розширенню викладання української мови в початкових школах та гімназіях.
Соціалістичні концепції відстоювала Радикальна партія, яка в своїй програмі закликала до справедливого поділу землі між селянами, до обмеження приватної власності та до відокремлення церкви від держави. На чолі партії стояли Л. Бачинський та І. Макух.
Частина західних українців підтримувала ідею возз'єднання з Радянською Україною. Найбільш активно за це виступали західноукраїнські комуністи, які ще в 1919 році об'єднались у Комуністичну партію Західної України (КПЗУ). Але після насильницької колективізації та голоду в Україні ставлення до возз'єднання з УСРР стало досить негативним. Керівництво КПЗУ виступило проти репресивних дій Радянського уряду. Комінтерн, за прямими вказівками Сталіна, в 1938 році прийняв рішення про розпуск КПЗУ. Багато керівників західноукраїнських комуністів було знищено після того, як вони нелегально перебрались до СРСР.
Частина українського населення прийшла до розуміння, що в умовах, які склалися, досягти незалежності та соборності України легальними, демократичними методами неможливо. Це привело до зростання серед західних українців радикальних шляхів боротьби. У таких умовах в 1929 році у Відні на з'їзді Української військової організації та радикальних студентських груп була створена Організація українських націоналістів (ОУН). Її очолив полковник Євген Коновалець. ОУН ставила за мету утворення самостійної української держави, основу якої мала становити приватна власність і багатоукладна економіка. Для досягнення головної мети - утворення незалежної Української держави - виправдовувались і допускались усі засоби боротьби, навіть терор. У подальшому передбачалось встановлення національної диктатури на чолі з вождем.
Діяльність ОУН активізувалась після того, як її крайовим провідником у Галичині став Степан Бандера. Гучною акцією ОУН стало вбивство в 1934 році у Варшаві польського міністра внутрішніх справ Парацького, що безпосередньо керував терористичними акціями проти українців. Учасники вбивства і крайові керівники ОУН були затримані і піддані суду. Найбільш відомими постатями на суді були С. Бандера та М. Лебедь - безпосередні організатори терористичного акту. Трьох підсудних засудили до смертної кари, яку пізніше замінили довічним ув'язненням, інші підсудні отримали різні терміни ув'язнення. Прагнучи привернути на свій бік якомога більше населення, ОУН активно діяла в усіх сферах життя, контролювала ряд молодіжних, студентських організацій, просвітницьких об'єднань, видавала газети, журнали, брошури. У своїй діяльності ОУН використовувала різні методи боротьби, але перевагу надавала терористичним актам, саботажу. Такі методи викликали рішучі протидії польського уряду.
Крім того, населення західноукраїнських земель було конфесійно неоднорідним. Українці в Польщі ділились на дві етнокультурні групи: українці Східної Галичини, українці Західної Волині, Полісся і Холмщини. Галичани були переважно греко-католиками. Українці Волині, Полісся і Холмщини (близько 2 млн. осіб) - переважно православні, які тривалий час проживали у складі Російської імперії. Використовуючи відмінності в конфесійній належності цих груп населення, польський уряд робив усе можливе, щоб поглибити розбіжності та посварити їх між собою.