- •3. Державне управління охороною праці.
- •4. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці(конспект)
- •13Ил і його види. Гдк пилу. Дія пилу на організм людини.
- •5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
- •6. Триступеневий контроль стану охорони праці на підприємстві.(конспекті)
- •7. Види інструктажів з охорони праці, їх короткий зміст, хто та коли проводить.(конспекті)
- •8. Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків на виробництві.
- •9. Методи аналізу виробничого травматизму. Показники частоти, важкості та непрацездатності.
- •10. Класифікація причин нещасних випадків на виробництві, їх коротка суть.
- •13. Пил і його види. Гдк пилу. Дія пилу на організм людини.
- •14. Аналіз та методи визначення запиленості та загазованості повітряного середовища.
- •15. Терморегуляція в організмі людини в залежності від метеорологічних умов.
- •18. Класифікація шкідливих речовин за ступенем і характером дії на організм людини.
- •20. Схеми механічних систем вентиляції (припливної і витяжної) та характеристика їх елементів.
- •21Види місцевої вентиляції, суть методів розрахунку необхідного повітрообміну.
- •22. Системи опалення та вимоги до них. Повітряно-теплова завіса.
- •23. Засоби індивідуального захисту людини при наявності в повітрі робочої зони шкідливих речовин. Типи та порядок їх використання.
- •24. Вимоги до виробничого освітлення, вплив на органи зору.
- •26. Класифікація та характеристика видів і систем штучного освітлення.
- •27.В якості джерел штучного освітлення широко використовують лампи
- •28. Нормування штучної освітленості
- •29. Нормування природного освітлення
- •30Контроль та вимірювання освітленості у виробничих приміщеннях. Основні світлотехнічні величини
- •31Причини виникнення та фізичні характеристики вібрації. Нормування вібрації
- •32Шкідлива дія вібрації на організм людини. Вібраційна хвороба.(конспект)
- •32. Шкідлива дія вібрації на організм людини. Вібраційна хвороба.
- •33. Заходи та засоби захисту від вібрації в джерелі її виникнення та на шляху її розповсюдження.
- •35. Вимірювання вібрації та вібровимірювальна апаратура.
- •36. Джерела виникнення шуму на виробництві. Шкідлива дія шуму на організм людини.(rjycgtrn)
- •36. Джерела виникнення шуму на виробництві. Шкідлива дія шуму на організм людини.
- •37. Класифікація шумів в залежності від походження, часу, частоти та спектра шуму.
- •38Рівень інтенсивності та рівень звукового тиску. Зв'язок цих рівнів.
- •39. Засоби індивідуального захисту від шуму, ульра- та інфразвуку, їх характеристика.
- •40. Вимірювання шуму на робочих місцях. Прилади для вимірювання шуму. Граничні межі.
- •41. Ультразвук та інфразвук, їх шкідлива дія на організм людини. Захисні заходи та засоби.(конспект)
- •41. Ультразвук та інфразвук, їх шкідлива дія на організм людини. Захисні заходи та засоби.
- •Тема 7. Захист від дії іонізуючих випромінювань.
- •42. Види іонізуючих випромінювань та їх властивості.
- •43 Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини. Нормування згідно нрб-76/87 (нрбу – 97),
- •44. Нормування гдд та гд радіоактивних речовин, їх значення в залежності від групи критичних органів.
- •44. Нормування гдд та гд радіоактивних речовин, їх значення в залежності від групи критичних органів.
- •45. Умови безпеки при організації роботи з радіоактивними речовинами.
- •48. Шкідлива дія емп на організм людини. Нормування емп.
- •49 Технічний та індивідуальний захист від емп. Вимірювання напруги та густини (інтенсивності) емп.
- •52. Вимоги до розміщення та експлуатації виробничих будівель та приміщень згідно санітарних норм.
- •53. Вимоги безпеки, які ставляться до конструкції та обладнання у відповідності з гост, днаоп, нпаоп.
- •54. Небезпечні зони обладнання. Огороджувальні, захисні, блокувальні, сигнальні та запобіжні пристрої, їх схеми.?
- •57. Безпечність експлуатації котельних, компресорних установок, трубопроводів і газопроводів.
- •58. Безпека при експлуатації балонів.
- •59. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах.
- •61. Дія електричного струму на організм людини та види можливих уражень. (конспект)
- •Види ураження електричним струмом
- •63. Класифікація приміщень за степеню електричної небезпеки. Допустима безпечна напруга, яка використовується в них.
- •64. Небезпека дотику до струмоведучих частин, в однофазних та трифазних мережах з глухозаземленою та ізольованою нейтраллю. (конспект)
- •64. Небезпека дотику до струмоведучих частин, в однофазних і трифазних мережах з глухозаземленою та ізольованою нейтраллю.
- •6 5. Виникнення статичної електрики, її небезпечна дія та засоби локалізації.
- •66. Призначення та принцип дії захисного заземлення. Суть його розрахунку та схема.
- •67. Штучні та природні заземлювачі, їх характеристика. Крокова напруга.
- •70. Призначення та правила експлуатації індивідуальних засобів захисту з електробезпеки.
- •70. Призначення та правила експлуатації індивідуальних засобів захисту з електробезпеки.
- •71. Процес горіння. Види горіння. Умова горіння.
- •72. Причини виникнення пожеж на виробництві, їх статистика.
- •73. Основні заходи щодо профілактики пожеж. Вогнестійкість.
- •74. Забезпечення промислових об'єктів протипожежною автоматикою та технікою. Дренчерні та спринклерні установки пожежегасіння.
- •75. Вогнегасні речовини та засоби пожежегасіння. Будова та ефективність дії вогнегасників.
- •76. Класифікація виробництв за пожежевибухонебезпекою. Класифікація будівельних матеріалів за їх здатністю до горіння.
22. Системи опалення та вимоги до них. Повітряно-теплова завіса.
Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року. До основних елементів системи опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади. Теплоно-сіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря. Метою опалення приміщень є – підтримання в них в холодну пору року заданої температури повітря, яка передбачена відповідними санітарними нормами (ДСН, СН 245-71). Система опалення повинна компенсувати втрати тепла через будівельні загородження, а також нагрівати холодне повітря, яке проникає в приміщення з матеріалами, які поступають в приміщення і при русі транспорту (в’їзд, виїзд). Всі втрати теплоти розраховуються. На основі даних розрахунку теплових втрат, складають баланс теплоти виробничого приміщення і визначають потужність опалювальної установки.Найбільшими втратами тепла є втрати через будівельні загородження будови. Їх можна визначити за формулою:, де К – коефіцієнт теплопередачі конструкції, Вт/(м2·К); А площа загороджень будови, м2; – температура повітря всередині приміщення, К; – розрахункова температура зовнішнього повітря, вибирається в залежності від місцезнаходження підприємства, К (береться за довідниковими даними). Кількість теплоти, яка йде на нагрівання холодного повітря, складає 20-30% втрати теплоти; нагрівання матеріалів, транспорту – ≈ 5-10%. В неробочий час, для підтримання в приміщенні температури 5-10°С, а також на випадок ремонтних робіт роблять чергове опалення. В залежності від теплоносія, системи опалення бувають: водяні, парові, повітряні і комбіновані. Системи водяного опалення є найбільш ефективні в санітарно-гігієнічному відношенні і є такі, які найбільш широко використовуються. Вони поділяються на системи з нагрівом води до 100°С і більше 100°С (перегріта вода). В якості збуджувача води використовують водяні насоси і елеватори → (ежектуючі пристрої). Вода в систему опалення подається від котельні (коли близько ТЕЦ). Системи парового опалення бувають низького тиску – до 70 кПа, і високого тиску – більше 70 кПа. Ці системи використовуються головним чином в тих приміщеннях, де пара використовується для промислових цілей (в технологічному процесі). Парове опалення високого тиску дозволяється використовувати у виробничих приміщеннях, де технологічні процеси не супроводжуються виділенням органічного типу або коли пил неорганічного походження є не вибухонебезпечним і неспалахуючим. В якості нагрівальних приладів використовують радіатори, ребристі труби і регістри з гладких труб. У виробничих приміщеннях із значними виділеннями пилу встановлюють нагрівальні прилади з гладкими поверхнями, які піддаються легко очистці. Тому ребристі труби в таких приміщеннях не використовуються, так як осівший пил на них внаслідок нагрівання буде пригорати і давати неприємний запах. Крім того, пил при великому і довготривалому нагріванні може бути небезпечний із-за можливості його загоряння. Повітряна система опалення характерна тим, що повітря, яке подається попередньо нагрівається в калориферах (водяних, парових і електрокалориферах). В залежності від розміщення генератора тепла і будови системи опалення, вона буває центральна і місцева. В центральних системах, які часто з’єднуються з припливними вентиляційними системами, нагріте повітря подається по системі повітроводів від калорифера, який розміщений поза приміщенням. В місцевих системах нагрів і подача повітря в певне місце приміщення здійснюється опалювальними агрегатами, які встановлюються на колонах чи стінах приміщення на висоті 3-4 м. До систем місцевого опалення належать: пічне, газове, електричне. Пічне опалення допускається в окремо розміщених одно і двоповерхових житлових і громадських будівлях, а також будівлях тимчасового призначення. Газове опалення допускається в південних районах країни з коротким опалювальним періодом з врахуванням економічної доцільності. Але газове опалення має значні недоліки: воно може забруднювати повітря газом і продуктами згоряння, бути пожежо- та вибухонебезпечне. Тому його застосування (використання) обов’язково погоджується з органами Держгірпромнагляду охорони праці. Електричне опалення здатне створювати комфортні умови, але його застосування обмежене відносно високою вартістю електричної енергії. В адміністративно-побутових приміщеннях знаходить використання панельне опалення, яке працює за рахунок віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких проложені труби з теплоносієм, який в них циркулює (можуть бути вмонтовані спіралі дроту, який нагрівається). Системи опалення повинні компенсувати втрати тепла через огороджуючи зовнішні будівельні конструкції та підігрівати холодне повітря, яке надходить ззовні через вікна, двері, ворота та ін. Для підприємств та організацій проектується, як правило, центральна водяна система опалення низького тиску або система повітряного опалення. При проектуванні системи опалення визначають: категорію вибухопожежної небезпеки виробництва; внутрішню температуру повітря в приміщенні, залежно від категорії роботи (легка, середньої важкості, важка); розрахункову зовнішню температуру повітря для даного кліматичного району; орієнтовні втрати тепла будинком; тепловиділення від: людей, електродвигунів, нагрітих поверхонь котлів, сушильних установок, світильників, розплавленого металу та ін.; необхідну систему опалення, вид теплоносія, тип опалювальних приладів; кількість тепла на опалення приміщень; поверхню нагрівальних приладів; кількість елементів секцій в одному нагрівальному приладі, загальну кількість секцій; годинні витрати води (повітря) на опалення; необхідну поверхню нагріву, тип та ККД котла.